Не хочуть тому, що бояться бути втягнутими у війну з Росією. Берлін і Вашингтон розуміють, що навіть вихід ЗСУ на кордони 1991 року зовсім не означає закінчення війни.
Адміністрація Байдена пообіцяла Кремлю, що Сполучені Штати не воюватимуть напряму і не домагатимуться зміни режиму. Росія обмежить свій напад територією України та діятиме відповідно до негласних, але добре зрозумілих принципів секретних операцій.
Досі світ дурили лише росіяни, – тепер, виявляється, дурити можуть і їх. Туреччина стала першою з країн світу, якщо не рахувати Україну, яка визнала, що Російська Федерація вже не може розглядатися як суб’єкт міжнародних відносин. Те, що Анкара «порушила домовленості» з Москвою про утримання на своїй території командирів «Азова» аж до припинення війни, може означати лише одне: нарешті з росіянами почали поводитися відповідно – як із божевільними або як із терористами.
Китай вже давно плекає надію захопити Тайвань і цим утвердити свою «велич» (так само, як росіяни марять своїм «вєлічієм»). Проте події в Україні демонструють що буває, коли, по-перше, люди воюють за свободу, а по-друге, коли Захід їм допомагає.
До цього сценарію останнім часом почали додавати "другу серію": "Якщо українці до осені не продемонструють переконливого наступу, то США наполягатимуть на підписанні Києвом мирної угоди з РФ, яка б передбачала добровільну передачу Україною агресорові частини власної території".
Всупереч загальноприйнятій думці, коли Путіна притиснули до стіни, він не став більш небезпечним. Навпаки, він став схильним до компромісів і переговорів, зосередившись на тому, щоб врятувати своє становище. Події 24 червня слід розглядати як лабораторний тест для розуміння Путіна і його режиму, а також як інформацію для дій Заходу щодо того, що залишається від війни в Україні.
Найбільше про політику і вибори в кулуарах зараз говорять ті, хто публічно розповідає про «не час для політики» і «не час говорити про вибори». Ніякого запиту на партію “з військових” чи партію “з волонтерів” у виборців нема. Ніяких виборів цього року не буде.
Заходу потрібно бути обережним, аби не попастися на гачок російських керівників, не мати з ними жодних справ і не йти їм на поступки, вважає відомий журналіст і автор книжок про Росію, старший співробітник Центру європейської політики Едвард Лукас. Він переконаний, що найімовірнішою перспективою для Росії – з Путіним чи без Путіна – буде ще більший безлад.
Хто такі "русскіє" насправді й чому вони не люблять, коли згадують їхнє фіно-угорське походження, а також про геноцид корінних народів РФ розповів Ростислав Мартинюк.
Девід Супер звертається до різних груп політиків, активістів та обивателів західного світу і простими словами пояснює їм, чому вони всі мають сьогодні підтримувати Україну.
Невелика зграя безпілотників падає на Москву; російські повстанці вдираються через кордон на свою батьківщину; в російських містах спалахують загадкові пожежі, вибухають нафтосховища, а російські поїзди зазнають незвичної кількості катастроф. Як на це реагує Білий дім? – "Загалом, ми не підтримуємо атаки всередині Росії".
Війна в Україні виконує для цинічного світу кілька функцій. Перемога України закладає фундамент майбутньої розстановки сил. І захід готовий в це інвестувати будь-які ресурси. 1. Україна переможе у Війні з Росією. Це – хороша новина. 2. Україна – полігон. Це – погана новина, хоча як сказати.
У дні саміту G7, що проходив у Хіросімі, західна коаліція накинула на Росію черговий, очікуваний пакет економічних санкцій щодо близько ста компаній і організацій. Обмеження торкнулися партнерів Росії в країнах СНД/ЄАЕС. У цьому випадку – проти низки компаній у Вірменії та Киргизії. Але, найімовірніше, це – лише "пробна куля", після запуску якої підуть подальші дії.
Видання Racket News журналіста Метта Тейббі (Matt Taibbi) опублікувало вичерпний звіт про 50 найбільших організацій, які займаються цензурою так званої дезінформації (disinformation) та неправильно поданої інформації (misinformation).
