Чому добровільна праця українців на Третій Райх у період Німецько-радянської війни вважається "рабською", а сучасна праця українців у країнах ЄС не викликає негативної оцінки!?

наші люди дуже добре і якісно працюють в Європі, і це їх задовольняє. Вони їм не платять такі гроші, як от своїм громадянам. Їх це задовольняє практично по всіх позиціях.

До сказаного у статті хочу додати ще один делікатний, але важливий аспект, про який дізнався від будівельників, які робили у нашій квартирі ремонт декілька років тому назад. У 2010-му робили ремонт у квартирі. Все було офіційно, по договору, з гарантією на 5 років. Працювали двоє майстрів з Західної України. Вони жили десь у Дарниці (фірма знімала їм квартиру-гуртожиток), приїжджали на Оболонь працювати у мене і щодня поверталися назад на ночівлю. Десь на третій день я запропонував ім на період ремонту ночувати у нас (дружина поїхала до доньки, а на хазяйстві залишився я один). Не треба було б витрачати час на дорогу, а поїсти можна було приготувати у мене на кухні. Одразу відзначу, що чоловіки (років під 40) були працьовиті, за весь час перебування у мене не вживали спиртного (навіть пиво не пили ввечері), харчувалися досить скромно. Працювали вони десь до 8-ї - 9-ї вечора, потім ми спільно вечеряли. Я іноді пропускав за вечерею чарку-другу (ремонт мене напружував...), а вони пили чай. Також ввечері вони спілкувалися з дружинами та дітьми по телефону! В розмовах майстри розповідали про своє заробітчанство в Росії (переважно) і в Польщі. І якось ми торкнулися теми статевих взаємин... І вони чесно мені призналися, що неодноразово мали статеві зв'язки з повіями (в Росії для заробітчан навіть такий сервіс організували сутенери), а у Польщі ходили в борделі. При цьому вони допускали, що і їхні жінки не безгрішні, але списували все на умови нинішнього життя! Таким чином, заробітчанство впливає і на моральні основи шлюбного життя!

Робимо аналіз за когось. Може хтось розкаже за себе? Я заробітчанка, провела більше 10 років поза межами України. Моя подруга, яка колись вийшла заміж у Франції висловилася, сказавши: "Моя країна вигнала мене з дому". Треба пройти шлях цих людей самим, перш, ніж брати на себе відповідальність обговорювати їх. Чи думаєте, що ці люди нездатні робити аналіз? А що бачив чи знає той, хто з хати не виходив? Що можуть ті, хто нездатний подбати за себе? Як, наприклад, з Сибіру кричать, що Америка винна, що вони погано живуть і вираховують дні, коли вона піде під воду. Це до того кажу, щоби ми подивились кожний на себе особисто. Творити майбутнє треба навчитись так, щоби не пліткувати за сміливців, а створити навколо себе свій простір сяючим. І зрозуміти, що не держава творить нас, а ми творимо державу.

По-різному. Мій брат одружився в Варшаві і успішно виростив там шестеро діток. Дружина, очевидно, не була змушена працювати, як це вимушені матері родин грабованих теренів постсооюзу. Син приятеля-робітника закінчив ВУЗ у Польщі і в свої 20 літ придбав помешкання, авто, їздить відпочивати по Європі, що не дозволить в Україні собі його ровесник такого ж походження. Чимало знайомих забрали свої родини до місця праці, де їх праця винагороджується достойніше. І мій дід був на заробітках, щоб купити землю