«Сталінська влада мала таємну співпрацю з Німеччиною протягом усіх двадцятих років. Коли Гітлер прийшов до влади, було сподівання на те, що цю співпрацю можна буде подовжити», – зазначила Людмила Гриневич.

Проте, на її думку, у 1933-му увиразнювалась політика Адольфа Гітлера і ставало зрозумілим, що насправді вона носить антирадянський характер.

«Німецьким землеробським колоніям дозволили практично офіційно надавати допомогу голодуючим. І ця допомога справді офіційно надходила. Що цікаво, восени 1933-го в Німеччині була влаштована виставка «голодних» листів і були представлені зразки хліба, якими годували українське населення», – розповідає директор Українського науково-освітнього центру вивчення Голодомору.

Окрім цього, вона зазначила, що допомога, яка надходила в Україну з Німеччини, називалась населенням «гітлерівською».

«Люди навіть відмовлялися від допомоги, яку їм «совєти» намагались давати у німецьких колоніях, кажучи, що їм вистачає гітлерівської допомоги. Документи також показують, що у школах регулярно намагалися слухати різні промови Гітлера», – каже історик. 

За її словами, Гітлер робив це з доволі чіткою політичною метою, спрямованою на дискредитацію радянської системи влади.

«Виходить так, що гітлерівська Німеччина прорвала інформаційну блокаду довкола Голодомору в Україні. Публічними були такі виставки та заяви, що радянські дипломати були змушені робити ноти протесту проти цього», – заявила Людмила Гриневич.