Шістдесят п’ять мільйонів років тому земля здригнулася від оглушливого ревіння. Вогняна куля з довгим шлейфом диму розірвала небо над Центральною Америкою. Завмерли перелякані джунглі й савани крейдяного періоду. Навіть тупуваті трицератопси, чий крихітний мозок був придавлений кістяним коміром та рогами, підняли очиці догори... Біля Мексиканської затоки куля вдарилася в землю, і прогримів вибух. Його сила дорівнювала усій енергії ракетно-ядерного арсеналу сучасності. Закипіли і вийшли з берегів океани. Вибухова хвиля змела гірські хребти. Хмара пилу на довгі місяці закрила Сонце для усієї планети, перетворивши тропічну спеку на крижану зиму. Загинуло три чверті живих істот, зокрема всі динозаври.