«Це був чи не найбільш забобонний період в історії, коли жаб вживали всередину для вигнання гельмінтів, екскременти корів і людей змішували з молоком для лікування дифтерії, а мозок померлої людини давали по чайній ложці хворим на віспу», – пише лікар Олександр Баранець. 

Але це ще не все, зауважує він. Насправді щеплення – це темний культ, що сягає часів первісних язичницьких вірувань:

«Ідея вакцинації стала продовженням віри в демонів, які викликають хвороби. Віспенна інокуляція, привезена в 18 столітті з Азії в Англію леді Монтегю, і Дженнерівське щеплення коров'ячої віспи засновані на індійському ритуалі піддавати людей зараженню віспою, щоб умилостивити Шиталу Мату – богиню цієї напасті. Ось чому щеплення – не більш науково, ніж старі тубільні забобони», – цитує він джерело.