Відомий нам експерт з питань кібербезпеки Костянтин Корсун у своєму дописі на Фейсбук пише, що з 2020 року жорстко критикував програму USAID  «Кібербезпека критичної інфраструктури України». Написав кілька десятків дописів, у кожному розкладав на молекули кожен елемент, пояснював чому це все загалом величезна фікція. Він намагався змінити вектор програми USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України» у напрямку практичних результатів.

Він упевнений, що його дописи бачили в усіх поважних кабінетах. У тому числі – в центральному американському офісі USAID.

"Всередині США проігнорувати критику витрачання грошей платників податків – смертельно небезпечно, громадянське суспільство порве на шмаття, ще й можуть посадити. А от у якійсь там Україні – та як два пальці. Демократія в Америці – то святе, а в Україні – можна не виконувати. Шо ті аборигени розуміють у демократії.
Так, деякі проєкти того ж USAID завдали певної користі Україні. Але будь-яка діяльність оцінюється за найгіршими показникам, якось так вже склалося. Можна все життя годувати бездомних, але лиш раз вкрасти донат – і вся репутація летить коту під хвіст, а сам проєкт – дискредитовано", – пише Корсун і зауважує, що у USAID "мутних проєктів" значно більше, ніж нормальних.

Тому рішення нової адміністрації Білого Дому призупинити роздачу грантів було прийнято не просто так – забагато скарг на це накопичилося, вважає він.

"Відділити грішне від праведного, корисне від корупційного, паразитичне від альтруїстичного – ось це має бути зроблене протягом 90 днів. Як на мене, термін цей замалий і навряд чи встигнуть ретельно розібратися who is who. Маю надію, що хоча б найбільші профанації зупинять. Хоча не факт, що всі. Не виключаю також відновлення старих «пилорам», зокрема в Україні. І навряд чи  уряд США розкаже про результати своїх перевірок, кого, за що і як покарали – це їх внутрішня справа і їх гроші. Я ж ще раз наголошую: свої проблеми нам потрібно вирішувати самим. Покращувати держуправління, боротися з корупцією, вимагати від влади прозорості, змусити їх відмовитися від совкових методів і багато іншого. Західна допомога – то добре, але це лише до-по-мо-га. Основну роботу доведеться зробити власноруч. А за правду можна боротися і безкоштовно. За ідею", – підсумував він.

А ось, що написав про істерику з призупиненням грантових коштів відомий економіст Олексій Кущ на тому ж таки Фейсбук. Як завжди, спокійно і зрозуміло:

"Широку громадськість, звісно, ​​шокувала сума у ​​7 млрд дол "на гранти". Але вузька громадськість добре знала про масштаби грантового та кредитного фінансування та непогано у цих сумах брала участь. Але я хотів би звернути вашу увагу на кількох моментах.

Перший – в українській реальній економіці немає матеріального кластера, який західні партнери бустили б на 7 млрд дол. Наприклад, нашу енергетику підігріли приблизно на 3 млрд дол. в останні роки. Мені, звісно, ​​заперечать, що USAID фінансували й енергетичні програми. Так, фінансували. Наприклад, "зелену повістку" і програми "зниження викидів СО2 або впровадження моделі "вільного ринку електроенергії". Або "посилення прозорості" енергоринку. Все, безумовно, є дуже актуальним і своєчасним під час війни. Особливо програми зниження викидів СО2 з огляду на те, що суб'єкти цих викидів практично всі розбиті російськими ракетами".

Олексій Кущ звертає увагу на ефект від інвестицій 7 млрд дол., якби вони були зосереджені не на віртуальному ринку грантів, а на одному-двох кластерах матеріального виробництва в Україні, наприклад, на секторі переробки та ВПК.

"Багато хто тільки зараз почав усвідомлювати ступінь фінансового впливу ззовні на наші "грантові еліти". Вплив настільки величезний і складний, що вже створює ризики для національної безпеки України, – пише Олексій Кущ. – Тому, хоч як це парадоксально звучить, призупинення таких програм позитивно вплине у вигляді "смислового очищення": люди почнуть думати "не на замовлення".

А на завершення він розповів байку про те, як працюють проекти у світі "великих грантів" – саме "великих", тому що у сегменті дрібних грантів іноді трапляються реальні програми, зауважує він. Також він застерігає, що історія – суто гіпотетична, а всі збіги чи алюзії – випадкові.

"Наприклад, відкривається грант на "проект реформи ринку землі" на 3 млн дол. 2 млн одразу ж забирає собі "західний партнер", який впливає на ухвалення рішення. Українській стороні передається 1,5 млн. дол. Український партнер залишає 1 млн. собі, а на 500 тис. дол знаходить аналітичну структуру "з ім'ям". Аналітична структура залишає 450 тис дол собі, а на 50 тис дол знаходить п'ятьох фахівців (юристи, аналітики, фінансисти тощо). "Профі" залишають 45 тис. дол. собі, а на 5 тис. дол. наймають 10 студентів, виплачуючи їм по 500 доларів на людину. Студенти списують проект реформи із відкритих джерел в інтернеті. Наразі можна підключити й ШІ.

Тепер найголовніше – все красиво запакувати у звіті: круглі столи, спеціальні дослідження, проекти законів тощо. Цим займаються спеціальні фахівці: насправді – це ціле мистецтво. І такі фахівці у нас важливіше і дорожче самих аналітиків. Грантовий менеджер називається", – розповів Кущ.

Image