Не випадково у Російській імперії не існувало не тільки самих українців, а й перш за все їхньої мови, яка вважалася смішним діалектом “справжнього”, великоросійського “язика”, пише відомий журналіст Віталій Портников на Еспресо. 

 Не випадково великий російський літературний критик Віссаріон Бєлінський, який відчував кожен рядок у творах Олександра Пушкіна, дорікав Тарасу Шевченку в тому, що той написав свій “Кобзар” на “діалекті”.  І справді - навіщо мужичків з пантелику збивати?  Нехай Пушкіна на “правильном язикє”  читають!  Пушкін - наше все!

Для сучасних росіян їхнє все - не Пушкін, а Путін.  І відступати у боротьбі з українською мовою і культурою російський президент не збирається. Саме тому Росія вже вдруге вимагає розглянути у Раді Безпеки ООН питання Закону про українську мову - мотивує це тим, що закон 16 липня розпочинає діяти.

Здавалося б, яке значення має питання функціонування української мови для міжнародного співтовариства? Але для Кремля - ​​визначальне.  Це закон, який ставить під сумнів саме майбутнє імперії Путіна. Якщо не будуть українці говорити своєю мовою - буде Російська імперія.  Повернуться вони до рідної мови - і вона зникне, не зможе диктувати великим регіонам України свої правила виживання і конфронтації з цивілізованим світом.  Ось чому для Кремля є таким важливим, щоб українці залишалися русифікованими, щоб в Україні була денаціоналізована влада, яка не зможе захистити інтереси українського народу і його мови, щоб будь-яка можливість повернути українцям їхню власну цивілізацію підмінялася сурогатами.

 І в цьому своєму прагненні зупинити розвиток України Москва готова звернутися навіть до допомоги Ради Безпеки ООН.