У статті «Воля, або як перестати бути біороботом» ми з’ясували, що воля – це творчий прояв духовної сутності людини. На відміну від психофізичного автомату (плоті, керованої психікою), воля є спроможністю творити новизну. А що таке свобода?

У нашій мові ці слова нерідко вважають синонімами. Проте існують вирази «сила волі» (а не «сила свободи»), і «громадянські свободи» (тобто громадянські права).

Підказку дає вислів «свобода волі» (свобода для волі). Йдеться про простір, в якому діє воля. Тобто свобода – це простір подій, в якому творить людський дух, не наражаючись на перешкоди. Свобода – це простір для реалізації волі.

Простір для безперешкодних дій починається зсередини, тому Свобода є внутрішня і зовнішня.

Внутрішня свобода – це самообмеження, накладені на людину самоцензурою, комплексом меншовартості, страхами, помилковими стереотипами, невіглаством, інформаційним брудом. Тому людина, формально перебуваючи на свободі, насправді може бути рабом у власній «внутрішній тюрмі».

Зовнішня свобода – це простір діяльності, в якому людина має гарантований захист від суспільних і державних репресій. Тому його ще називають правовим полем або громадянськими правами, тобто «тим, що дозволено».  

Відтак воля – це спроможність безперешкодно творити в рамках внутрішньої і зовнішньої (суспільної, політичної) свободи.

Проте воля дозволяє розсувати межі свободи. Тому воля є причиною, а свобода – наслідком. Воля відвойовує собі простір, який називається свободою.

Свобода починається з самоусвідомлення суб’єкта як носія та втілювача свободи. Вільна людина є джерелом і мірилом своєї свободи. Людина стає вільною тоді, коли усвідомлює себе духовною істотою – носієм безсмертного творчого духу.

«Все, що робиться з власної волі, – добро!» – стверджує Арійський вольовий імператив.

Свобода виникає там, де твердою ходою пройшла воля.

Якщо свобода заважає волі – тим гірше для свободи.

Image