Тому зрозуміло, що вони були, є і залишаються Героями в перши чергу України. Так само як воїни Армії Крайової (АК), для поляків є герої, для українців - вороги. Так само чекісти є ворогами поневолених народів, а залишаються героями комуністиєно-московської імперії.

В світлі тих фактів УПА та інші українські патріотичні організації, які діяли на захист і боролися за волю свого народу проти буть-якого гніту та терору окупації польсько-санаційної, російсько-комуністичної чи німецько-нациської, всі вони для українського народу залишаються Героями. Відомо, що Герой – це людина, що з любови до свого народу, іде без вагань на зустріч смерті. Історія України повна імен героїв, що з любови до своєї батьківщини і народу віддали за неї своє життя.

Серед численних свідомих й безстрашних героїв, що йшли неминуче на смерть за волю свого народу, є бойовик УВО-ОУН – Юрій-Мирослав Березинський.

Він народився 1 лютого 1912 р. в с. Оглядів (тепер Радехівський район Львівської області) в сім’ї священика Романа Березинського. Юрій отримав непогану українську освіту в родині і почав навчатися у Львівському університеті. Як і кожен свідомий молодий українець у ті часи, цікавився політичним життям, тому невдовзі став членом УВО і ОУН, належав до бойової групи «Богданівка».

В українському патріотичному середовищі Юрій був відомий тим, що його сестра Наталя була дружиною Романа Шухевича, з яким його єднали дружні взаємини. Ще з студенських років Юрій належав до активних молодіжних діячів. Брав участь в студенських рухах і виявляв послідовну, тверду лінію в обороні прав поневолених українців.

На кожну антиукраїнську акцію, в тому на пацифікацію в 30-х рр. перепроваджуваної військовими каральними загонами, Юрій робив віча серед молоді і вказував шляхи, за допомогою яких треба змушувати окупаційний уряд Польщі до респектування прав корінного українського населення в Західній Україні. Польський санаційний уряд замикав українські школи, перепроваджував масову дику полонізацію, запровадив систему тортур і вбивств, а навіть без суду розстрілював український патріотів.

Саме в 1930 р. польська поліція розстріляла сотника Юліяна Головінського, згинули інші українські патріоти. Ці злочинні акції змушушали українських патріотів стати не лише на захист свого народу, але зупинити безумство реакційних кіл Польщі. Тому провокативно вони змушені були вдаватися до таких методів, які застосував ворог, щоб заставити його респектувати право жити на своїй землі корінному населенню. З прикрістю молоді патріоти змушені були вдатися до терористичного замаху на начальника українського відділу слідчої поліції у Львові Еміліана Чеховського, який жорстоко й по звірячому поводився з українськими в’язнями. На одній з нарад підпільний провід ОУН засудив ката на кару смерті. До речі, підпільники знали, що Чеховський походив з українського роду, став зрадником і активно допомагав полякам боротися проти українського визвольного руху і тому рішили покарати його. А при тому спам’ятати інших, що зневага української нації нікому не минеться безкарно.

На той час у середовищі свідомої української молоді найбільш відповідною кандидатурою до виконання завдання був Ю. Березинський. За комісаром Чеховським з грудня 1931 р. до кінця лютого 1932 р. запроваджено постійний дуже докладний нагляд, в результаті якого усталено день 22 березня 1932 р. на переведення акції. Найближчою помічницею Ю. Березинського була призначена молода інтелігентна і вродлива дівчина — член ОУН «Міра». Замах вирішено перепровадити без охорони, адже після пострілів виконавець мав одразу ж зникнути.

21 березня 1932 р. Ю. Березинський перебував у батьків в с. Оглядів Радехівського повіту. Згідно з розробленим планом, він непомітно для всіх встав рано вранці 22 березня, зібратися йому допомогла сестра. Потім він пройшов пішки 11 км. з Оглядова до залізничної станції в с. Павлів, приїхав до Львова потягом о 6.45 ранку, точно за розрахованим графіком. Як і було домовлено, вийшов на станції Підзамче, де завжди було людно. Там його очікувала підпільниця «Міра», яка вручила йому два пістолети та набої. Зброю ще в неділю перевірили, зробили пробні постріли, щоб не було несподіванок. Після цього Ю. Березинський сів у трамвай, і разом з «Мірою» вони поїхали до жандармерії на вул. Сапіги. Домовилися, що «Міра» чекатиме на Юрія на трамвайній зупинці на вул. Пелчинській і забере все зайве — пістолет, набої, кашкет. Попрощавшись, Ю. Березинський вийшов на визначене місце і незабаром побачив, як Чеховський прямує в його напрямку.

Читати повністю ТУТ