Дякувати Богу, цю статтю писав єврей і тому його судження про євреїв та українців і його погляд не стороннього глядача, а активного учасника цих подій для нас є дуже важливими. Ми не знаємо, чи ще живий доктор Штерцер, але, без сумніву, живі його діти та онуки, та й інші люди, описані ним, і пов’язані з цими подіями, й вони можуть висловитися на цю тему, зачеплену автором.

Свідчення, де кожний рядок статті ним або пережитий, або переосмислений, а тому цінний як для нас, сьогоднішніх читачів, так і для тих, хто претендує на те, що знає все про нашу історію.

Ми сподіваємося, що ця стаття дасть новий поштовх дискусії для добра обох народів. Бо, зрештою, головне завдання будь-якого друкованого органу — це надавати місце для статей різного спрямування, часто протилежних за значенням чи ідеєю. Це підштовхує читацьку авдиторію до дискусії, полеміки, а, отже, підносить інтерес до видання, що в кінцевому результаті впливає й на його тираж.

Всі видання світу використовують цей "прийом", і це не повинно мати вплив на їхню долю. Ми можемо бути не згідні з автором статті, а не з виданням, яке помістило цю статтю, й маємо право вступити в полеміку з ним (автором) чи зрештою подати на нього в суд, якщо для цього є законні підстави, а не на видання.

Наше Товариство їм. Петра Могили, яке має столітню історію й такий напрям діяльності, як колись за Радянського Союзу Товариство „Знання", набуло великого досвіду полеміки, а в багатьох випадках і прямого цькування в різних часових площинах від різних влад та різних політичних напрямів. Воно мстило й в своїх лавах достойних членів, зокрема, Івана Франка та його синів, академіка Олександра Колесу та композитора Миколу Колесу, академіка Щурата, академіка Свінцицького та багатьох інших, а коли товариство, разом з іншими товариствами заснувало підпільний університет, то митрополит Андрей Шептицький навіть викладав історію мистецтвознавства в цьому Львівському українському університеті в 30-х роках XX ст., чиї дипломи визнавалися багатьма державами Європи.

Отже, з вершини того історичного досвіду ми знаємо, що істина завжди переможе, а правда візьме верх. Це гіркий, тернистий і горбистий шлях — шлях правди. Але тільки він приведе нас до Храму.

Читати повністю ТУТ