Моє перше знайомство з життям і мистецькою творчістю Ніла Хасевича починається з 1972 року. Від самого початку своїми творами митець-воїн зробив на мене приголомшуюче враження. Він під час національно-визвольної боротьби 1940-1952 рр. став активним її учасником. Згодом, на початку 80-х рр. Я, зібравши матеріяли опрацював і помістив в діаспорних часописах декілька статей про цю непересічну і унікально патріотичну постать.

Статті отримували схвальні відгуки і викликала широко-громадське зацікавлення. Тому я вирішив на передодні 70-річчя загибелі митця ще раз пригадати шановним чутачам про його героїзм й творчу діяльность. Зрештою, кожен хто ознайомиться з життям і діяльністю Ніла Хасевича, дійде до висновку, що це митець великого формату, який обрав власний шлях і для якого Україна була найдорожчим, найулюбленішим і найсвятішим клейнотом на землі.

Хасевичеве розуміння національної свідомості, його погляд й практичний подвиг здатний в кожен момент до самопожертви в ім’я України виділяє його серед численних українських патріотів. Його героїні вчинки, мистецькі твори, які з великою любов’ю й кров’ю серця, дарував Україні є незаперечним доказом меча й зброї в обороні Батьківщини. Кожен рід мистецтва прямує до краси виразу – словом, звуком, фарбою чи формою незалежно від змісту твореного об’єкту.

Вершиною творчого розвитку Ніла Хасевича є національний стиль відзеркалений полум’яного патріота у визвольних змаганнях. Ніл геніяльно відчув епоху, об’єднав свій творчий темперамент з політичною реальністю. Яку записав мовою мистецького ідеалу в „дісності”, яку можна б тільки порівняти з словами із Святого Письма: „Що є справжня істина”. Цю „істину” мистець показав з величезним умінням. Можна сказати, Ніл створив візуально-мистецький образ УПА. Його твори несли і несуть світові правду про криваву боротьбу українського підпілля ОУН-УПА за незалежну українську державу, в боротьбі з переважаючими силами окупантів Україні.

Ніл міг бути успішним художником і жити спокійним життям, виставляти свої твори у закордонних мистецьких салонах. Натомість він обрав собі інший шлях – складний і небеспечний став митцем-повстанцем. Працював в криївці з примітивним друкарським варстатом, де створив більшість своїх творчих шидеврів. І за свій вибір заплатив жуттям у віці 47 років, У тому ж віці не стало Тараса Шевченка, Василя Стуса, ще в молодшому віці відійшов у вічність: Василь Симоненко і Володимир Івасюк. Талант Ніла Хасевича порівнюють із Юрієм Нарбутом, Василем Кричковським і Михайлом Черешньовським. У своїх творах Ніл мало сказати талановитий, він суворий, твердий, рішучий і вміє звеличувати могутність командирів і воїнів УПА і показати злочинність катів народу, без слова а в образах.

Хоча він інколи намагається якнайдокладніше віддати дійсність і тоді приділяє більшу увагу реальній правді ніж мистецькій красі. Однак мова його творів засвідчує високий європейський рівень. Можемо лише переживати з того приводу, що його творчість на жаль й досі недостатньо вивчена і спопуляризована. Мимо важкого періоду вона в частині зберігається в приватних колекціонерів в Україні, Польщі. Німечині, Франції, Канади і Америки.

Ніл Хасевич прийшов на світ 25 листопада 1905 р. в с. Дюксин Костопільського повіту Рівенської області на Волині. В сім’ї місцевого диякона Антона і матері Федорії було трьох синів.. Двох з яких стали українськими священиками на Волині, Анатолія закатували поляки в с. Дерев’яне коло містечка Клеваня, Федір загинув після війни з рук НКВД у Сибіру. Третім середущим був Ніл, який з початку вчився в духовній семінарії, де вивчав малювання ікон, а у святочні дні своїм прекрасним голосом переважно у великі свята на Різдво, Великдень та на інші свята звеличував святі Літургії. Коли Нілеві було несповна 14 років, життя у нього трапилася трагічна подія. Разом з мамою переїжджав залізничий переїзд, на них наїхав поїзд. Мама загинула, а Ніл втратив ліву ногу, на все життя. Ця трагедія позначилася на все життя, але не заломила в житті амбітного гімназиста. Він сам собі виготовив протез і впевнено вперто на ньому крокував до мети в дальшому житті. Працював в художній майстерні Василя Леня у Рівному, а в 1925 р. закінчив рівненську гімназію.З 1926 р. дістався на Варшавську академію мистецтв, яку закінчив в 1935 році.

Читати повністю ТУТ