До 100-річчя Григорія Кука
17.08.2011 - 15:35
До 100-річчя Григорія Кука
Світ
Україна невідомаhttps://www.ar25.org/node/20166
Image
Його зміст і форма нерозривно пов’язані з умовами життя суспільства, зокрема матеріальними і загальноосвітними умовами. Відомо, що всяке мистецтво його вартість полягає в тому, що воно надає тон і напрям в житті кожного народу, але його розвиток, так як здобування загальної освіти у великій мірі залежний також від матеріальних благ суспільства. Український народ надзвичайно трудолюбивий, здібний, але поряд з тим і убогий. Тому лише одиниці талановиті, мали змогу вийти з гущавини громадської і своїм талантом захопити світ.
Дехто стверджує, що мабуть сприятлива наша природа, прекрасне національне ім’я, багата народня культура, мистецтво, традиції, славна на весь світ старовинна історія породжували національних митців, а також мучеників і мужніх героїв. В українському мистецтві розвинувся свій стиль, він помітний в крилатій пісні, малярстві і скульптурі, який відрізняє нас від інших народів і долучає Україну до світових цивілізованих держав й націй. Тому наше мистецтво становить найцінніший скарб для кожного члена нації. Завдяки родимим митцям ми піднималися з руїн в нелегких умовах на вижини цивілізаційного прогресу серед народів світі. З ранніх років наше мистецтво прямувало до краси, воно наповняло нас любов’ю до рідного краю і народу. Про цю істину „Чужинці про Україну” залишили цілий ряд схвальних описів, про наших митців і високу культуру. Наші митці своїми творчими зусилями створювали реальні картини життя людини та природи, а також наочно втілювали ті образи національного героїзму і науки, які нас об’єднували у свідому націю. Але ж мистецтво, це вид, який носить характер безмежний, воно часто зображує твори, яких не зустрічаємо в реальному житті, які є наслідком людської фантазії і ці твори також насолоджують наші почуття і свідчать о нашій культурі.
До провідних наших митців скульпторів слід зарахувати нашого ювілята, відомого у широкому світі Григорія Кука, який народився 30 жовтня 1911 року в сім’ї гончарів, де батько і дід були виконували гончарську професію. Григорій мав молодшого брата Івана та старшу сестру Марію. Дев’ятирічним хлопчиком уперше переступив Григорій поріг сільської чотирикласної школи, яку закінчив із успіхом. Учитель Василь Лукасевич переконав батьків послати хлопця на дальше навчання. Після закінчення 5-го класу в Нижневі, В. Лукасевич привіз талановитого учня до деревообробної школи до Івано-Франківська (Станіславова), де почав своє перше ремесниче навчання. Батьки не були вдоволені з цієї школи, бачили сина в майбутньому священиком, або вчителем. Після закінчення навчання в 1931 році він поїхав до Львова, де продовжував навчання в школі декоративного мистецтва, але недовго там вчився.
Він став відвідувати майстерню Сергія Литвиненка, який щойно повернувся з Парижу, де продовжував навчання й виставляв свої роботи в салоні Тюїльрі. Григорій при ньому вчився, як повинен працювати скульптор, і в подяку за науку він виконував для нього та його друзів меблі. Працюючи над надгробком Івана Франка, С. Литвиненко доручив Григорієві зробити кайло, яке мав тримати Каменяр. Крук це виконав майстерно і захопив свого майстра. Алеж мрією Григорія було якомога дістатися на студії до академії мистецтв і стати справжним скульптором. Не маючи атестату зрілості, він виконав два малюнки людського тіла з натури й дві скульптурні моделі, а також отримав авторитетну пітримку Митрополита А. Шептицького і таким чином дістався на студії до славної Краківської академії мистецтв.
Навчався він в класі скульптури професора Костянтина Лящка. Фінансовий стан Григорія був вкрай тяжким, здебільшого він голодував, іноді рятуючись дешевим супом у їдальні Сестер милосердя і за допомогою українських студентів, які походили з більш заможних родин, - минали дні Григорія. Студіюючи він приєднався до грона українських студентів. Став активним членом угруповання українських митців “Зарево”. Разом з Михайлом Зорієм, Михайлом Черешньовським, Арядною і Богданом Стебельськими, Денисом-Левом Іванцевим та іншими Григорій Крук брав участь в культурно-освітній, а деколи і и політичній праці та підготовляв свої твори на виставки.
Читати повністю ТУТ
Дехто стверджує, що мабуть сприятлива наша природа, прекрасне національне ім’я, багата народня культура, мистецтво, традиції, славна на весь світ старовинна історія породжували національних митців, а також мучеників і мужніх героїв. В українському мистецтві розвинувся свій стиль, він помітний в крилатій пісні, малярстві і скульптурі, який відрізняє нас від інших народів і долучає Україну до світових цивілізованих держав й націй. Тому наше мистецтво становить найцінніший скарб для кожного члена нації. Завдяки родимим митцям ми піднималися з руїн в нелегких умовах на вижини цивілізаційного прогресу серед народів світі. З ранніх років наше мистецтво прямувало до краси, воно наповняло нас любов’ю до рідного краю і народу. Про цю істину „Чужинці про Україну” залишили цілий ряд схвальних описів, про наших митців і високу культуру. Наші митці своїми творчими зусилями створювали реальні картини життя людини та природи, а також наочно втілювали ті образи національного героїзму і науки, які нас об’єднували у свідому націю. Але ж мистецтво, це вид, який носить характер безмежний, воно часто зображує твори, яких не зустрічаємо в реальному житті, які є наслідком людської фантазії і ці твори також насолоджують наші почуття і свідчать о нашій культурі.
До провідних наших митців скульпторів слід зарахувати нашого ювілята, відомого у широкому світі Григорія Кука, який народився 30 жовтня 1911 року в сім’ї гончарів, де батько і дід були виконували гончарську професію. Григорій мав молодшого брата Івана та старшу сестру Марію. Дев’ятирічним хлопчиком уперше переступив Григорій поріг сільської чотирикласної школи, яку закінчив із успіхом. Учитель Василь Лукасевич переконав батьків послати хлопця на дальше навчання. Після закінчення 5-го класу в Нижневі, В. Лукасевич привіз талановитого учня до деревообробної школи до Івано-Франківська (Станіславова), де почав своє перше ремесниче навчання. Батьки не були вдоволені з цієї школи, бачили сина в майбутньому священиком, або вчителем. Після закінчення навчання в 1931 році він поїхав до Львова, де продовжував навчання в школі декоративного мистецтва, але недовго там вчився.
Він став відвідувати майстерню Сергія Литвиненка, який щойно повернувся з Парижу, де продовжував навчання й виставляв свої роботи в салоні Тюїльрі. Григорій при ньому вчився, як повинен працювати скульптор, і в подяку за науку він виконував для нього та його друзів меблі. Працюючи над надгробком Івана Франка, С. Литвиненко доручив Григорієві зробити кайло, яке мав тримати Каменяр. Крук це виконав майстерно і захопив свого майстра. Алеж мрією Григорія було якомога дістатися на студії до академії мистецтв і стати справжним скульптором. Не маючи атестату зрілості, він виконав два малюнки людського тіла з натури й дві скульптурні моделі, а також отримав авторитетну пітримку Митрополита А. Шептицького і таким чином дістався на студії до славної Краківської академії мистецтв.
Навчався він в класі скульптури професора Костянтина Лящка. Фінансовий стан Григорія був вкрай тяжким, здебільшого він голодував, іноді рятуючись дешевим супом у їдальні Сестер милосердя і за допомогою українських студентів, які походили з більш заможних родин, - минали дні Григорія. Студіюючи він приєднався до грона українських студентів. Став активним членом угруповання українських митців “Зарево”. Разом з Михайлом Зорієм, Михайлом Черешньовським, Арядною і Богданом Стебельськими, Денисом-Левом Іванцевим та іншими Григорій Крук брав участь в культурно-освітній, а деколи і и політичній праці та підготовляв свої твори на виставки.
Читати повністю ТУТ
Останні записи