Зображення користувача Еней Харалужний.
Еней Харалужний
537

Сівач (притча)

І жив на Землі сущій Сівач. На весні він кидав зерно в свіжу землю, зерно проростало і давало буйний колос. Цей колос Сівач збирав, вимолочував з нього зерно, тоді засипав зерно в жорна і з отриманої муки випікав хліб. Простий, звичний і відомий всім процес. Але не простим був Сівач. Він мав вкладати, у процес творіння хліба, всю свою душу і тоді роздавати цей хліб усім нужденним, всім хто його потребував.

Але Сівач все робив по-іншому. Він не вкладав у випечений ним хліб свою душу. Від того хліб черствів і перетворювався на камінь. Сівач роздавав людям камінь, а говорив що то хліб. Люди брали той хліб, і від того хліба черствіли і кам’яніли людські душі.

А Сівач, крім тієї печі де він випікав хліб для всіх, мав ще одну піч. Там він пік той хліб в який була вкладена його душа. Той хліб він їв сам і роздавав його своїм самим близьким. Тих близьких було п’ятеро, як п’ять пальців, він їх беріг і шанував.

І це тривало з дня у день, з року в рік, з покоління в покоління. Але тут трапилося лихо. Сівач втратив один палець. Біль велика розійшлася по його тілу, але він продовжував роздавати людям каміння і казати що то хліб.

На наступний рік Сівач втратив другий палець, його серце розривалося, але він продовжував робити ту справу, яка була ним розпочата із-за незапам’ятних часів. Так кожного року Сівач втрачав одного із своїх близьких, одного із своїх пальців. Коли він втратив останній свій палець, п’ятий, голову розірвав його біль і він почав нарікати на Творця.

-   Ти несправедливо вчинив зі мною. Я все життя вирощую хліб і віддаю його людям, а Ти за це не винагородив мене, а забрав від мене всіх моїх близьких.

-    Я бачив той хліб і те що він творить із людьми, - відповів Творець, - Я сподівався ти схаменешся і почнеш творити саме той хліб, який потрібен людям, але ти не йняв віри у силу всього сущого і тоді ти втратив перший палець, ним була твоя духовність. Тіло твоє розривала біль, але ти не зупинився, тоді ти втратив гідність, але і це тебе не пробудило до звершення справедливості. Третьою твоєю втратою була повага, але і без поваги ти продовжував жити тим же життям. Тоді ти втрати любов, і постав накраю життєвої прірви. Ти на деякий час замислився, важко жити без любові, але і тут ти не захотів нічого змінювати. Ось тоді ти втратив останню опору, останній палець. Ти втратив розум.

-   І як мені далі бути? – ошелешено запитав Сівач.

-   У тебе буде можливість все виправити. Я тобі поверну втрачене, але ти йди і роби як належне.

І пішов Сівач засівати свою ниву, щоб напекти хлібів і роздати його людям. Та на своє горе і біду забув слова Творця, знову почав роздавати людям каміння, а говорити що то хліб.

Це тривало сім поколінь. Сім разів втрачав Сівач свої пальці і повертав їх йому Творець. Лиш на восьмий раз Сівач втратив чотири пальці. Йому вдалося зберегти розум. У наступному поколінні Сівач зміг вже вберегти крім розуму ще любов. Потім він вберіг повагу, а за повагою і гідність.

На дванадцятому поколінні Сівач зумів вберегти свою духовність. Саме тоді він у свій хліб вклав всю свою душу і роздав той хліб людям. І ті хто скуштувавши того хліба відчули що черствість із їхніх душ почала відходити кудись в небуття.

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Еней Харалужний.

Притча від Ігора Макарука.

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дякую, друже Енею. А спробуй но тлумачити цю притчу, як робив Хрестос!
...особливо кінцівку ;)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Еней Харалужний.

Друже Арсене, кожна людина, притчі тлумачить по своєму, в кожного своє баченні і свій підхід та ставлення до певних ситуацій. Ну а я це тлумачу так - в притчі описані процеси, які відбуваються у епоху занепаду, калі югу, в епоху де домінують низькі вібрації і якості людей. А в кінці вже описаний прихід Нової Ери, Золотої Доби, де люди почали споживати Живу їжу, і підійматися у Простір Пригод. Не зрозумілі для мене цифри в притчі, чому саме 7 поколінь, потім 12, про це можуть сказати, напевно, дослідники давньої історії?
Ось я це побачив так, а ти друже, може тлумачиш цю притчу по іншому?

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дякую, друже Енею! Гарне Твоє тлумачення!
Моє тлумачення коротке - Золоте правило етики, або Залізний закон розплати діє!

Цитата:
...Це правило існує стільки, скільки існує людство. У Нагірній проповіді Ісуса Хреста воно сформульовано так: «Усе, що ви бажаєте, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм» (Матвій 7.12). Існує і негативний його варіант, наприклад, у формулюванні Конфуція: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі». Також є нейтральний варіант цього правила: дій так, як хотів би, щоб діяли інші....

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Миро Продум.

Сумна притча і занадто довга. Ось приклад справжньої притчі:

Петро Ковбасюк
October 27, 2014 ·

ПРИТЧА ПРО БУДДУ

Якось Будда, тиняючись Піднебесною, проходив через одно село. А в тому селі була партійна ячєйка якоїсь опозиційної сєкти, члєни якої рішили трохи на нього поматюкатися. Но Будда забив на них, і не звертав увагу.

Тоді політічєскі протівніки спитали його:

- В чем дело? Мы оскорбляем тебя, а ты остаешься нечувствительным к нашим ругательствам? Как такое возможно?

Будда відповів:

- Када я був молодий і дурний - я б вам настріляв по баняках прямо счяс, нєсмотря на мусорів чи журналістів. Тоді в мене ще не було тої мудрості яка є счяс…
Ваше діло - матюкатися на мене чи нематюкатися.., Але моя свобода в тому що я можу забити на ваші матюки, і не сприймати їх взагалі.
А мої учні потім прийдуть до вас і вам навішають..
:)

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Споганена притча і матюкальна. Ну її, друже Миро! Що це Тебе на москальську потягнуло? ;) "Нє согрєшішь - нє покаєшся"?! ;) Правила ж відомі - поширювати україномовні тексти ;) , а московською - це деза!... Га?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Миро Продум.

Ключовою є остання фраза Будди. Брехню треба активно викорінювати. Так казав Будда Сак’ямуні - шляхетна людина з арійського племені Саків.

Арсен Дубовик каже:
Споганена притча і матюкальна. Ну її, друже Миро! Що це Тебе на москальську потягнуло? ;) "Нє согрєшішь - нє покаєшся"?! ;) Правила ж відомі - поширювати україномовні тексти ;) , а московською - це деза!... Га?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Щодо арійського походження Будди, натрапив був на цікаві слова в книзі відомого європейського буддиста Лами Оле Нідала "Сучасний вступ у вчення Будди. Яким все є"

"Будда народився біля 2560 років назад в королівській родині. І хоча більшість з нас уявляє його азіатом, він був схожим швидше на європейця: його рід кількома віками раніше, в часи великого переселення народів, перебрався в північну Індію з території нинішньої України. Будда належав до касти воїнів, в текстах говориться, що він був великим, сильним і блакитнооким."

Миро Продум каже:
Ключовою є остання фраза Будди. Брехню треба активно викорінювати. Так казав Будда Сак’ямуні - шляхетна людина з арійського племені Саків.
Зображення користувача Анатолій Висота.

Друже Енею, дякую тобі за цю публікацію. Суть цієї притчі в народній приказці: ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ! Маєш від мене 10 галів за те, що вишукуєш по блогах перлини і публікуєш на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ.

Зображення користувача Еней Харалужний.

Дякую і Вам, Анатолій Михайловичу за Вашу щедрість!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.