Кілька днів тому ряд російських і проросійських сайтів вибухнув злобними нападками на створення в Україні НДІ Третього Райху. Мовляв, це пропаганда фашизму задля зміцнення в Україні фашистської держави. Зауважимо, що в сучасній Росії слово “фашизм” є не політологічним терміном, а звичайною лайкою. Тому російська пропаганда називає “фашизмом” усе, що їй не подобається – часто навіть несумісні між собою речі.

Можна просто посміятися з цього приводу – мовляв: що Кремлю не подобається, то добре для України. Але одразу ж впадає в око, що в самій Росії інтенсивно досліджують історію націонал-соціалізму. Так, наприклад, професор Олег Плєнков з Санкт-Петербурзького  державного університету веде активну наукову роботу з історії Третього Райху і випустив більше десяти об’ємних наукових монографій з цієї тематики. Ось посилання на сайт університету з переліком його книжок і статей.

Якщо почнете шукати через Google матеріали про націонал-соціалістичну державу, то знайдете чимало кандидатських та докторських дисертацій, написаних у різних університетах РФ. Не кажучи вже про неймовірно велику кількість виданої наукової й популярної літератури.

Що це? Бажання знайти щось таке у спадщині Третього Райху, що може бути корисним для сучасної Росії – і водночас небажання, щоб про це знали в Україні?

Усе простіше. Для повноцінного стратегічного планування потрібно мати об’єктивну інформацію і про друзів, і про ворогів, і про минуле, і про сучасне.

Наприклад,  головним ворогом Радянського Союзу були США, які в радянській пропаганді були втіленням ворожого Заходу і жахів капіталізму. Але водночас в СРСР існував “Институт США и Канады”, завданням якого було доносити до керівництва країни не пропагандистські міфи, а об’єктивну інформацію про Америку. І завдяки цьому СРСР доволі довго успішно будував свою американську політику, чого не скажеш про сучасну РФ.

Одним з головних факторів провалу російської політики в Україні була відсутність цілісної об’єктивної інформації про нашу країну. І населення, і керівництво Російської Федерації жили в полоні старих імперських міфів про “недолугих хохлів”. Так званий затулінський “Институт диаспоры и интеграции (Институт стран СНГ)” займався не об’єктивним аналізом, а пропагандою, поширенням імперських міфів і піаром своїх засновників. Вони засадничо не спроможні були передбачити ані Майдан, ані добровольчий і волонтерський рух в Україні. Так само слабке розуміння процесів у світовому Православ’ї привели до краху церковну політику Кремля, агонію якої ми зараз спостерігаємо “в живому ефірі”.

У силу своїх історії, культури, менталітету, розмірів, географічного положення Україні належить поступово стати впливовим регіональним, а згодом і глобальним гравцем. І нам потрібна об’єктивна інформація і неупереджений аналіз різних аспектів буття і глобальних процесів. Нам потрібні науково-дослідні інститути не тільки козацтва, середньовіччя, другої світової війни тощо. Нам потрібні власні “НДІ США, Канади і Латинської Америки”, “НДІ Причорномор’я, Кавказу і Балканського регіону”, “НДІ Міжмор’я”, “НДІ Європи”, “НДІ Близького Сходу та ісламського світу” тощо.

І, вочевидь, нам необхідний “НДІ Росії”. Нині більшість українського істеблішменту і населення живе одним з двох міфів: або про надпотужність і непереможність Росії, або про її швидкий занепад і розвал. А нам потрібна об’єктивна, неупереджена інформація і про її минуле, і про сучасне, і про наявні тенденції, і про ймовірні сценарії розвитку.

На завершення маємо визнати, що нинішні уявлення українців про історію XX століття сформовані ще сталінською пропагандою, адже сучасна московська пропаганда в цілому продовжує ту ж саму лінію.

Заснований у Києві НДІ Третього Райху, судячи з опублікованих матеріалів, спрямований на об’єктивне дослідження політичної історії XX століття в контексті сучасного постіндустріального переходу. Сподіваємось, він допоможе Україні виробити власний погляд на глобальні процеси і жити власним розумом.

Рос. мовою: Основанный в Киеве НИИ Третьего Рейха поможет Украине жить собственным умом

НДІ Третього Райху та Intermarium.TV: 13 фільмів про історію першої половини ХХ століття