Мер Чикаго Лорі Лайтфут, перша чорна жінка і відверта лесбіянка, обрана керувати Чикаго, підтвердила цей крок після того, як представники місцевої преси повідомили у Twitter, що їм відмовляють в інтерв'ю через їхній кольор шкіри, пише New York Post.

На цей факт звернула увагу Zentropa Ukraine.

"Красуню на фотографії звати Лорі Лайтфут. І хоча ви скоріше за все про неї не чули, насправді весь світ мав про неї знати", —  йдеться на їхньому Телеграм каналі. Також подається пряма мова мерши:

“Як афро-американка я протягом всього свого дорослого життя боролася за різноманітність та інклюзивність у всіх сферах, в яких я працювала. І з першого ж дня на посаді, я помітила, що серед журналістів у цьому місті — майже одні білі чоловіки. Талановиті, звісно. Але все ж білі. Наразі відбувається історичне усвідомлення того, наскільки шкідливим є расизм. В бізнесі та освітній галузі активно почали з цим боротися, втім, я не бачу такої ж боротьби серед журналістів. І саме тому я найближчим часом віддаватиму перевагу кольоровим журналістам”.

Заборона на білих діятиме лише тимчасово: протягом наступних кількох місяців. Але ідея Лайтфут не викликала якогось особливого ажіотажу у США.

Один білий журналіст подав на неї у суд через дискримінацію після того, як йому відмовили в інтерв'ю через колір своєї шкіри. Лідер Республіканської партії штату звинуватив Лайтфут у тому, що та “розділяє американців”. 

Дуже цікаво що з усіх політичних діячів, лише один мав сміливість звинуватити Лайтфут у расизмі, — це Тулсі Габбард, яка до 2021 була конгресменом та кандидатом у президенти від демократів (щоправда, серед демократів-конгресменів ця дама викликає дуже багато ненависті). Вона закликала мера піти у відставку за “відкритий та явний расизм проти білих людей”. 

Зайве казати, що, якби хтось так само відмовився від інтерв’ю з чорними журналістами, весь світ протестував би проти расизму.

Як би то не було, у словах Лайтфут простежується цікава тенденція: “різноманітність” асоціюється саме з “меншою кількістю білих”. І це слід пам’ятати, коли ми чуємо подібні слова в Україні.