Зображення користувача Олександр Пальченко.
Олександр Пальченко

Євреї в пошуках свого дому: етногенез європейських євреїв-ашкеназів

Світ:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
4 - Дуже важливо

У євреїв головним стало не те, до якого роду належить батько, а те, що нащадок належить до їхнього кагалу і готовий виконувати «програмові засади», а за його виховання відповідальна матір. На статтю Г. Мазор «Этнос еврейских ассимилянтов», «Дом Давида», Иудейское национальное движение Эрец-Исраель.

Мовна розмаїтість

Чи є сучасні євреї представниками cемітської раси? Спробуємо розібратись, але без аналізу мовного розмаїття єврейської ойкумени, адже воно вкрай заплутує взагалі це питання. Бо відомо, що навіть за біблійних часів на власній території євреї не лише не розмовляли івритом, але й не знали його, а мовою повсякденного вжитку була арамейська. Тобто, протягом більше двох тисяч років євреї не лише не розмовляли на своїй забутій «мертвій» мові івриту, але й не знали її. Тільки талмудисти володіли древньою книжковою мовою Танаху – єврейської Біблії, Талмуда і Каббали.

Відомо, що першою мовою євреїв була давньоєврейська мова, відома передусім за текстом Старого Заповіту (так звана біблійна давньоєврейська) по досить численним епіграфічним пам’яткам (найдавніші відносяться до кінця X ст. до н. е.). Це єдиний період у житті євреїв, коли і священною, і розмовною була одна і та ж мова, що дозволяло більшій частині єврейського суспільства залишатися одномовним.

Вже починаючи з Вавилонського полону (VI ст. до н. е.) в усному спілкуванні давньоєврейська починає витіснятися арамейською, яка до початку нашої ери стає основною розмовною мовою євреїв у Палестині. Остаточно давньоєврейська виходить із будь-якого вжитку після розгрому повстання Бар-Кохби (ІІ ст. до н. е.), залишившись на тривалі століття священною мовою писань, на кшталт латини.

Для збереження народу від асиміляції і власної самоідентифікації у Європі, у пізньому середньовіччі, після іспанського погрому, вже мешкаючи на теренах Німеччини, євреї створюють штучну мову – «ідиш» на слов’янській базі (синтаксису) з німецькою абеткою і словниковою основою (морфологією). Це головна причина мелодійності еврейських пісень в порівнянні з піснями на німецькій мові.

У 1991 році професор мовознавства Тель-Авівського університету Пол Векслер висунув теорію, котра відносить ідиш у групу слов’янських, а не німецьких мов. У своїй книзі «Ашкеназійські євреї: слов’яно-тюркський народ у пошуках єврейської ідентифікації», Векслер запропонував переглянути й усю теорію походження розмовляючого на ідиш ашкеназійського східноєвропейського єврейства. Векслер розглядає євреїв не як нащадків вихідців з Близького Сходу, а як корінний європейський народ, що походить від нащадків західних слов’ян – лужицьких сербів, полабів та інших, масово приймавших іудаїзм на противагу насильницькій християнізації. Пізніше Векслер додав до числа згаданих предків східноєвропейських євреїв також хозар і численних слов’ян (предків українців) – мешканців Київської Русі у IX—XII століттях. Тобто Векслер стверджує, як і відомий радянський письменник Лев Гумільов, що ашкенази взагалі не євреї, а є слов’янським субетносом.

Чи наприклад, той же професор Тель-Авівського університету Шломо Занд. У своїй книзі «The Invention of the Jewish People» («Вигадка єврейського народу») він стверджує, що євреї, як народ, ніколи не існували, а справжніми спадкоємцями стародавніх семітів (ізраїльтян племені Бану Ісраїль) є нинішні палестинські араби (!?).

«Коли я говорю про єврейський народ, я можу говорити тільки про народ ідишу. Бо саме на Сході Європи (в Україні, в Білорусі, Польщі, Румунії, Угорщини) в XIX столітті ми знаходимо групу людей зі спільною мовою – ідиш», зазначає професор.

Тобто, для ідентифікації єврейського народу Шломо Занд, як першооснову, утверджує МОВУ, яка є спільною для великої групи людей, а у другу чергу – «кров».

І тут ми переходимо до найцікавішого, до сфери етногенезу ашкеназійських євреїв Європи. Це те, що спонукає до таких пошуків і тлумачень – щодо єврейської ідентифікації – навіть самих євреїв. Де корінь цієї проблеми, в чому суть.

Домінуючий антропологічний тип

Як на мене, євреї потрапили, умовно кажучи, у «генетичний асиміляційний капкан», ідентифікуючи себе і свою національність «по-матері». Вони є єдиним народом у сучасному світі, хто національність своїх нащадків ідентифікує таким чином. А що ж виявляється насправді, що каже наука?

Національність (належність до народу) синові передається його батьком через Y-хромосому. Згідно з дослідженнями вчених-генетиків, Y-хромосома передається лише по чоловічій лінії і «стріляє» через тисячоліття.

Від якогось римського легіонера після злягання з єврейкою всі нащадки по чоловічій лінії генетично є латинами, а не євреями.

Y-хромосома – єдина з усіх 46 хромосом (точніше з 23-х, які несе сперматозоїд) і яка передається від батька до сина і далі кожному черговому синові ланцюжком часу в десятки тисяч років!

Син отримує Y-хромосому від батька точно ту ж саму, яку той дістав від свого батька, а той від свого плюс можливі нові мутації, якщо вони сталися під час передачі від батька синові. А це може бути дуже рідко, оскільки належність до гаплогрупи визначається цілком конкретними мутаціями у певних нуклеотидах Y-хромосоми.

Тож, можна сказати, що кожний з нас носить певну мітку в ДНК. І ця мітка у чоловічому потомстві невигубна, а може бути винищена лише разом із самими нащадками.

Ця мітка в ДНК виявляється безцінною для істориків, лінгвістів, антропологів, оскільки ця мітка не асимілюється, як асимілюються носії мов різних культур, які розчиняються в інших популяціях.

Гаплотипи і гаплогрупи не розчиняються і не асимілюються. Хоч би яку релігію не поміняли нащадки у ході тисячоліть і яку б мову не придбали, які б культурно-етнічні характеристики не змінили, як би не змінився їх фенотип, точно та сама гаплогрупа чоловічого предка - прапрапрадіда, той самий його гаплотип (хіба що з кількома мутаціями) вперто з’являються за відповідного тестування певних фрагментів Y-хромосоми. І неважливо – мусульманин це, християнин, іудей, буддист, атеїст чи язичник.

Так от - прямі предки сучасних євреїв Європи, судячи зі снипів і виду гаплотипів, належали до цілої купи різних народів!

Це в першу чергу гаплогрупи - E3b, R1b1, R1a1, J1, J2, G, I, Q, K, R2.

Розшифруємо їх:

E3b (середземноморський, північноафриканський і близькосхідний),

R1a1 (східноєвропейський, чи слов’яно-арійський),

R1b1-R1b1c (західноєвропейський, чи кельтський),

I1 (балканський),

I2 (північноєвропейський, чи скандинавський),

J1, J2, (близькосхідний, чи месопотамський),

G (индоіранский і кавказський),

R2 (індійський, може бути циганський),

Q (тюркський, може бути хозарський),

K (євроазіатський) та інших.

Основою класифікації раси cемітів є належність в першу чергу до генетичної гаплогрупи - J1, а в другу до - J2 (до яких належать крім євреїв араби, бедуїни і неабияка частка кавказців).

Фенотипічно, семіти також класифікуються неабияким відсотком концентрації меланіну (melanin – темнокоричневий чи чорний пігмент, що міститься у волоссі, шкірі, а також в судинній, зокрема, радужці і сітчастій оболонках очей), який становить у них до 60%.

Відомо, що для семітів характерний також долікефальний антропологічний тип, смаглявий колір шкіри, чорне кучеряве волосся, негроїдний тип очей.

Всі ці ознаки за історичний період у євреїв-ашкеназів практично зникають і в нашій сучасності євреї в Європі постають як європеоїди з світлопігментованою в основному шкірою, відсутністю чи незначною кількістю меланіну, досить пристойним відсотком русявих, рудих і шатенів з європейськими гаплогрупами R1a1, R1b1-R1b1c, I1.

Наприклад: внутрішня етногрупа евреїв - Левіти з Європи – практично всі є носіями слов’яно-арійської гаплогрупи R1a1. А блакитний чи сірий колір очей серед евреїв-ашкеназів досягає 53,7% саме серед українских євреїв.

Зазначу особливо, єдина ПОСТІЙНО пізнавана відмінність у євреїв від інших народів, навіть за загальної фенотипічної схожості з народом, серед якого вони живуть, це мімікрія – ВИРАЗ ОБЛИЧЧЯ, наслідуване й одержуване від своїх батьків.

Я б її охарактеризував так: вираз постійного напруження в «ворожому оточенні».

І оскільки СТРАХ перед гнівом Господа Ієгови, Ієлохима, Адоная, Саваофа та інших є головною суттю Танаха (Єврейської Біблії), то природнім є те, що передаючись при вихованні, ця спадщина – очікування господнього гніву і відчуття ОСТРАХУ – накладаючись на історичні переслідування евреїв у розсіянні і є головною відмінністю – ознакою єврея.

Але мімікрія не може бути ОЗНАКОЮ. Це здатність. Ось чому парадокс!

Так хто ж вони нинішні євреї Європи?

Генетично – не семіти, відсотків до 60 – слов’яни, 25% – гали (кельти), 15% – інші.

Фенотипічно – європейці, але з впізнаними далекими семітичними ознаками.

Антропологічно – представлені в однаковій мірі як долікефальними – в Західній Європі, так і брахікефальними – в Східній Європі типами.

За матеріалами досліджень міжнародних генетиків білоруси, українці, поляки та південно-західні росіяни (які є русифікованими нащадками українців) є єдиним монолітним однорідним генетичним кластером зі слов’яно-арійською гаплогрупою R1a1 і брахикефальним антропологічним типом.

Отже, брахікефальний тип євреї отримували в основному від слов’ян: українців, білорусів і поляків, а долікефальний від галлів (кельтів) та середземноморців.

Караїми – зникла гілка природнього єврейства

Кримські караїми — один із найбільш малочисельних і маловивчених народів світу. Як етнос вони сформувалися на території України внаслідок асиміляції гунно-хазарськими і тюркськими племенами більш давнього населення Криму і є етнічно-культурним реліктом з традиціями, що сягають раннього середньовіччя. Сучасна наука відносить їх до тюркської групи алтайської сім'ї народів, а караїмську мову — до кипчацької групи тюркських мов.

Після занепаду в XI ст. Хазарського каганату кримські караїми зберегли самостійність в окрузі Кирк-Йер неподалік від м. Бахчисарай. У 1246 р. частина караїмів перебралася із Криму в Галичину на запрошення князя Данила Галицького, який надав їм землі й привілеї. Так караїмізм став відомим у Західній Україні. Східно-Європейські Караїми, це в основному Кримські караїми, які мають в процентному відношенні наступні гаплогруппи:

J2 - 30%, J1 - 15%, E1b1b1 - 25%, G2a - 20%, L2a - 5%, R1b1a - 2,5%. Тобто, караїми за сканами генетичних гаплогруп, маючи близькосхідні гаплогрупи J1, J2, E1b1b1, які становлять у них 70%, є в більшій мірі «істинними» євреями, ніж сучасні ашкенази, так як вони є однорідним і стійким генетичним та антропологічним типом в силу своєї замкнутості, відмови приймати у своє середовище прозелітів і мали найменше змішування з іншими етнічними групами.

Деяка статистика

У кінці XIX століття, за переписом 1897 року, в світі було 7,5 мільйонів євреїв, 5,25 мільйони з них мешкали на території Російської імперії. З них – 3,837 млн. жили у європейській частині імперії в основному в Україні та Білорусі, 105 тис. євреїв мешкали на Кавказі, в Сибіру та Центральній Азії. Тобто: 50% усього сучасного єврейства світу походить з українських і білоруських земель, а якщо додати польські землі, то загальна чисельність сучасного єврейства за походженням з цих земель сягає 70% – див. карту межі осілості євреїв у Російській імперії: 

І що ми маємо: Сучасних євреїв–ашкеназів не можна цілком ідентифікувати як історичних євреїв:

– вони антропологічно не семіти,

– вони генетично не семіти,

– вони фенотипічно не семіти,

– вони не мають своєї природньої еволюційної мови, а користуються штучною (другою після «ідиш») мовою івритом – новоділом,

– вони не живуть у своєму рідному природному ландшафті,

– вони не годуються зі свого рідного природного ландшафту.

Отже: більше як за дві-три тисячі років, вступаючи до шлюбів, переважно «по-батькові» з галілеянами-кельтами (на історичній батьківщині в Іудеї), зі слов’янами лужицькими сербами, полабами, поляками та українцями більшою мірою ніж з іншими європейцями, вже власне у Європі, євреї як семіти практично повністю змінили свій генотип і фенотип, тобто сучасних євреїв-ашкеназів не можна вважати представниками семітської раси, а переважну більшість євреїв-ашкеназів всього світу за генетичним походженням слід вважати слов’янським субетносом.

Сучасна метаісторія: Terra Incognita - Ерец Ісраель

Я виводжу питання розуміння й ставлення до єврейства на площину існування їх не як до ПРИРОДНЬОЇ нації (як ми вище з’ясували, євреїв-ашкеназів не можна ідентифікувати за цією ознакою), а як до історичного проекту побудови себе, як ШТУЧНОЇ нації.

Ще слід зазначити дуже вельми важливу відмінність: до останнього часу євреї практично не мешкали й не живуть до сих пір у своєму Природному Ландшафті.

Протягом тисячоліть євреї були і поки що є в основному мешканцями лише антропогенного ландшафту – міст і селищ.

Як тепер, деякі «живуть» у віртуальному світі комп’ютерних ігор, проводячи там значно більшу частину справжнього-віртуального життя, так і тут, усе з точністю навпаки – є їхня віртуальна мережа в Реальних Природних Ландшафтах інших народів і вона є їхньою домівкою, їхнім Штучним Ландшафтом.

За відсутністю свого природного мешкання, з часів вигнання, їм вже нічого не залишалося, як створити себе заново, як НАРОД, але вже ШТУЧНИМ ЧИНОМ в своєму ШТУЧНОМУ мережевому віртуальному середовищі серед інших народів.

За великим рахунком, у виконанні цього проекту, їм вже було практично байдуже, хто у сина батько за походженням – ефіоп чи грек.

Вони ідентифікацію перевели до жіночої лінії.

А як же чоловіча ознака першості за біблійним текстом?

Як бути з твердженням Танаху, що Мессія повинен бути нащадком Авраама, Ісаака та Іакова. Походити з коліна Іудина (Бут.49:10). Бути «корнем Ієссея» та нащадком Давида (ЗЦар 2:4).

А як бути з родом Коенів, нащадків Аарона – хранителів скинії та священного вогню в храмі, які до нашого часу свій родовід-національність і прізвище ведуть ЛИШЕ по-чоловічій лінії і ця вимога є вирішальною, бо лише істинний Коен має право запалити вогонь перед прийдешнім Мессією!

І дійсно, Коени зараз в своїй більшості мають єврейську гаплогрупу – J1 та J 2.

Парадокс.

На який не має відповіді?

Я думаю, відповідь є.

Не маючи на протязі двох тисячоліть СВОЄЇ батьківщини, своєї території природного БУТТЯ, а також змоги на своїй території природним чином асимілювати різні народи для збереження та розпліднення свого народного тіла через депопуляцію і розсіяння, євреї винайшли і застосували, так би мовити, ПРОЕКТНИЙ засіб асиміляції іншого – не семітського генофонду – через штучний проект, який закріпили «законодавчо» в Галасі: за національність нащадка відповідає матір.

Тобто у них, крім Коенів та Левітів – істинних євреїв «першого сорту», зявилися галахічні євреї «другого сорту».

Головним стало не те, до якого роду належить батько, а те, що нащадок належить до їхнього кагалу і готовий виконувати «програмові засади» Танаху і за освіту його в такому дусі відповідальна матір.

Чи не звідси походять, як аналоги, проекти Комуністичного Інтернаціоналу, чи Космополітизму, чи вже зараз Мультикультуралізму, де не важливо, ХТО ТИ, важливим залишається виконання індивідуумом програмових засад.

По-суті: сучасні ПАРТІЇ як ПРОЕКТ – це їх винахід.

І саме за цією методикою, методом мультиплікатора, ними будувались в історичні часи кагали, чи залежні від них партії, фонди, товариства, ложі у Внутрішніх Природних Ландшафтах Національних Держав інших народів, від захоплення влади у Хазарському каганаті, фінансування набігів норманів і татар у середньовіччі для рабовласницької торгівлі чи приймання активної участі у поваленні монархічних режимів Європи, чи організації Жовтневого перевороту в Росії та інших революцій початку ХХ сторіччя.

І завжди, паралельно з політичним проектом, реалізується також і економічний.

Будучи найчастіше на чолі транснаціональних корпорацій, міжнародних фінансових установ, лож чи банків, вони створюють умови для викачки ресурсів з природних ландшафтів інших народів до своєї мережі – віртуальної мережі свого штучного ландшафту.

Погано це чи добре?

А хто цього протягом історії не робив або зараз не робить?

Яка імперія (як проект) цього не робила, причому на додаток ще й ВЩЕНТ винищуючи цілі народи, як черкесів і якутів у Росії?

Ось що є головною причиною історичного несприйняття євреїв.

Створена ними химера зі штучного свого ландшафту в природному ландшафті інших народів не могла бути життєздатною ні в якому разі і завжди закінчувалася відторгненням штучного організму з організму народу, в якому вони перебували.

А там, де євреї ще й активно слугували загарбницькій чи колоніальній адміністрації якоїсь іншої держави, визискуючи корінний народ – реакція відторгнення в цьому разі набувала вельми кривавого відтінку.

І лише там, де євреї приймають рішення включити себе до громадянської нації корінного народу, серед яких вони мешкають, відбувається симбіоз між ними, який лише збагачує їх обох.

Але це стало можливим лише з часів влади великого Наполеона і його рішенням зібрати Великий Синедріон, який виніс рішення про включення євреїв у простір народів Європи як громадян цих держав, а не лише як членів замкнутого на собі Кагалу, які за цим рішенням стали вже зайві як інструмент влади у єврейських громадах та інкорпорації цих громад в суспільство інших народів.

До Наполеона жоден монарх не спромігся зробити це, а після нього ті монархії, які не зрозуміли цього історичного і геніального вчинку Наполеона, пережили серію революцій 19 та 20 сторіччя, яка знищила їх і викинула в небуття з історичної арени.

І тільки з ХХ сторіччя і по-сьогодні вкрай важливим для їхнього, євреїв, виживання час, час народження і появи глобальної міжнародної світової інформаційної мережі, коли впала їхня монополія на ЇХ світову мережу, євреям як народу, за сіоністським проектом ПОВЕРНЕННЯ на Ерец-Исраель, стає можливим ЗНОВ стати мешканцями СВОГО ПРИРОДНОГО ЛАНДШАФТУ, відновлюючи свою ноосферу і встановлюючи перервані зв’язки між землею, тілом і душею народу, бо у двохтисячолітньому вигнанні вони були позбавлені прямих еманацій від теренів своєї рідної землі, були позбавлені природної сили і тому завжди стояли над прірвою повної загибелі.

Інакше кажучи, ЗАРАЗ євреї в світі є просто мешканцями своєї, створеної лише ними, за відсутності свого Природного Ландшафту на планеті Земля, віртуальної мережі, що існує у Природних Ландшафтах інших народів, яка і є їхньою домівкою.

А сила може бути лише у народу, який живе в своєму Природному Ландшафті, який годується в цьому ландшафті та є природним (корінним) у цьому ландшафті і еволюціонує на протязі тисячоліть водночас з ландшафтом.

І тільки в своєму ландшафті він може отримати природну СИЛУ свого існування.

Ситуація унікальна. І тому великий син єврейського народу Володимир Жаботинський, який народився і виріс в Україні, виніс у світ єврейства за Сіоністським проектом, єдине правильне метаісторичне рішення – без найскорішого і повноцінного набуття Своєї Батьківщини з єдиною і неподільною столицею в Єрусалимі подальше існування єврейства буде химерне.

Саме з цих причин йде така запекла, містична і метаісторична боротьба за Єрусалим з арабами.

Репер своєї нації не можна ділити між кількома народами!

Це химера!

А химера нежиттєздатна!

І це є великою загрозою самого існування як держави Ізраїлю, так і

набутого-повернутого природного ландшафту єврейської нації.

І тільки єдиний Єрусалим – Єрусалим єврейського народу – дасть євреям історичну перспективу як повноцінного народу в ЛОНІ СВОЄЇ ЗЕМЛІ.

 

Александр Пальченко
м. Краматорськ
27 березня 2020 року 
Наші інтереси: 

Сприяти поверненню євреїв на історичну батьківщину.

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.

Якщо говорити прямо, то досі євреї паразитували на чужому генофонді.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Олександр Пальченко.

це дуже різкий вислів - наприклад Тюрки всього світу практично не мають якоїсь визанченої тюркської гаплогрупи, а Мадьяри взагалі не мають фіноугорської гаплогрупи(!!!), тому, етногенез і націєтворення - зовсім не тотожні речі...

Зображення користувача Сергій Білецький.

шабат шолом.радію!

Зображення користувача Олександр Пальченко.

ми також...

Зображення користувача Олена Каганець.

Дуже цікаво! Несподівано. Дякую, пане Олександре!

Зображення користувача Олександр Пальченко.

радий, що вам сподобалось