1. Тайвань як монополіст у виробництві мікрочіпів

• TSMC — серце глобальної електроніки: Taiwan Semiconductor Manufacturing Company виготовляє понад 90% найсучасніших чіпів у світі. Без них не працює жоден iPhone, суперкомп’ютер чи система штучного інтелекту.

• Чому це важливо: Китай, намагаючись створити власну конкурентоспроможну індустрію мікрочіпів, стикається з відсутністю доступу до найсучасніших технологій, які зосереджені саме в руках Тайваню.

2. Оновлення “чорного списку”: хто втрачає доступ

• Удар по Huawei та SMIC: У червні 2025 року Тайвань розширив список компаній, яким обмежено експорт стратегічних технологій. Серед них – Huawei та Semiconductor Manufacturing International Corporation (SMIC).

• Що це означає: Будь-яка торгівля між тайванськими компаніями (зокрема TSMC) та фігурантами списку дозволяється лише за спеціальним урядовим дозволом – фактично це блокада.

• Масштаб обмежень: До списку внесено понад 600 компаній з Китаю, Росії, Ірану, М’янми. Huawei і SMIC тепер юридично "по сусідству" з терористичними організаціями в торгових реєстрах.

3. Політичний та безпековий підтекст

• Новий курс Тайваню: Президент Лай Чин-дег у 2025 році вперше офіційно назвав Китай “ворожою іноземною силою” та вжив жорстких заходів для захисту інтелектуальної власності.

• Загроза для талантів: Один із мотивів – масове "переманювання" китайськими структурами найкращих тайванських інженерів та спроби копіювання технологій.

4. Наслідки для Китаю: уповільнення прогресу?

• Технічна ізоляція: Попри гучні заяви про технологічну незалежність, Китай і досі залежить від іноземного обладнання (особливо літографічних машин).

• Символічний прорив – Huawei Mate 60 Pro: Створений у 2023-му з 7-нм чіпом, повністю зробленим у Китаї – але такого рівня Китай поки що не може забезпечити масово.

• Залежність від глобального ланцюга постачання: Обмеження Тайваню та санкції США чинять подвійний тиск на амбіції Китаю.

5. Геоекономічна стратегія Європи та США

• Інвестиції у власні потужності: Intel будує заводи в Польщі та Німеччині за підтримки урядів (субсидії до 10 млрд євро).

• Диверсифікація ризиків: Демократичні країни намагаються зменшити залежність від Тайваню, не втрачаючи при цьому технологічної переваги.

6. Можливості для України: вікно у глобальний хайтек

Попри те, що Україна наразі не є лідером у виробництві мікрочіпів, геополітичні зрушення відкривають кілька унікальних можливостей для країни:

1. Позиціонування як партнер з довірою

• Надійність — ключова валюта: Світові технологічні гіганти (Intel, TSMC, Samsung) шукають надійні юрисдикції для виробництва та R&D. Україна може проявити себе як країна, орієнтована на безпеку, прозорість та захист інтелектуальної власності.

• Асоціація з ЄС: Український шлях до Європейського Союзу створює основу для участі у спільних дослідницьких програмах, індустріальних альянсах і кластерах.

2. Розвиток R&D кластерів

• Технічні таланти в дії: Україна має потужну базу математиків, фізиків, програмістів. За належної підтримки держава може створювати R&D центри з фокусом на дизайн чипів, системи штучного інтелекту, кібербезпеку.

• Інвестиції в освіту: Головне – адаптувати освітні програми, створювати спеціалізовані хаби (типу “Chip Ukraine Hub”) та партнерства з провідними техуніверситетами світу.

3. Контрактне виробництво та аутсорс

• Компоненти, а не лише кінцеві продукти: Українські виробники можуть освоювати нішеві напрями – пакування мікрочіпів, виготовлення друкованих плат, тестування, інжиніринг. Це дешевше, реалістичніше і може стати «входом» у глобальний ланцюг постачання.

• Підтримка діаспори: ІТ-спільнота українців у США, Європі, Канаді вже відіграє роль “мосту” між глобальними компаніями та місцевими талантами.

4. Геополітична вигода

• Антикитайський альянс: Тайвань, США, ЄС прагнуть зменшити залежність від Китаю. Україна, яка активно протистоїть авторитаризму, може стати природним партнером у створенні “демократичного технологічного поясу”.

• Війна як стимул модернізації: Потреба у високоточній зброї, дронах, аналітиці – все це змушує Україну інвестувати в передові технології, які пізніше можуть “експортуватися” у цивільні сфери.

Розповідає економіст Віктор Галасюк: 

Короткий висновок

Технологічна війна між Тайванем і Китаєм – це також шанс для країн, які вміють швидко адаптуватися. Україна має інтелектуальний капітал, гнучкість та історичний шанс використати глобальний перерозподіл ланцюгів вартості для власного прориву. Для цього потрібно діяти вже – формувати стратегію, залучати партнерів, будувати хаби.