Як рекламіст із міста навчився варити елітні сири
Як рекламіст із міста навчився варити елітні сири
З 2013 року в Україні відкрилося близько 1 тис. нових ферм. Левову частку з них відкрили вихідці з міста. Дивно, але люди з села прагнуть виїхати в місто, а ось міські жителі їдуть у села, ближче до землі, для того щоб відкрити власне виробництво.
Один з таких міських фермерів вже чекає на гостей. Це Тарас Ложенко, колись – професійний плавець, художник-графік та власник рекламного агентства. А п’ять років тому він знайшов ще й справу до душі – козине фермерство. Розташоване господарство бізнесмена Доообра ферма в селі Івки в Богуславському районі за 130 км від столиці.
Нова справа
Бізнесмен купив старе приміщення з землею і став будувати нову сучасну ферму. "Вона була порожня, тут нічого не було", – каже Ложенко. А виробництвом сирів кмітливий підприємець почав займатися, коли молоко з цієї ферми почали купувати французи на свій сирний завод в Україні. І виявилось, що це молоко достатньої якості, щоб з нього робити сир.
Сир – продукт вибагливий, і вимагає лише найкращого молока. Тому за кізочками тут дбають ретельно. А процес доїння – відпрацювали до найменших дрібниць. За тиждень тут переробляють до 7 тонн молока. З нього виготовляють сметану, кефір, вершки та сироватку. А найкраще – залишають для сироваріння. А в сирному сховищі на фермі дозрівають 10 видів сирів різного віку. "Він молодий сюди заходить, а вийти має або дорослою людиною, або вже навіть дідусем, якщо йому два роки", – усміхається Ложенко.
І фермер продовжує експериментувати: тут залишають сир на другий рік. "У нас є сир, якому півтора роки. Ми хочемо 2-3 роки. Як з вином, треба знайти пік смаку", – говорить бізнесмен.
Ціна витриманого сиру – близько шестисот гривень за кілограм. Молодші коштують дешевше – до трьохсот. Здавалося б, бізнес має бути вигідним. Але щоб заробити на подібній фермі – спочатку в неї треба вкласти.
Інвестиції та навчання
Ложенко каже, що на старті для такого бізнесу потрібно щонайменше 100 тис. євро в перші два роки роботи. "Все, що ми заробляли, ми вкладали назад, бо треба було закінчити всі технологічні ланки: купити правильне доїльне обладнання, завершити будівництво нового приміщення для кіз, завершити всі технологічні ланки на виробництві сирів", – перераховує фермер.
Доообра ферма – це типовий приклад сімейного підприємства. Тут працюють два покоління сім'ї Ложенка. Цікаво, що саме таке влаштування агропідприємств у Франції та в Італії. Саме цей приклад говорить про те, що в Україні теж можливо побудувати агробізнес за західним зразком. Сироваріння в Україні тільки набирає обертів. Тому фахівців у цій сфері поки що не багато. Тож по поради доводиться звертатися до європейських колег.
Ложенко теж їздив у Європу, у Франції він познайомився з десятьма фермерами, разом вони варили французькі сири. Вони і навчили українського підприємця сироваріння. Так само Ложенко отримував досвід у Нідерландах та інших країнах Старого Світу.
Музей сиру
Ферма це ще не все. Родина Ложенка відкрила у столиці перший музей історії сиру. Тут можна не тільки дізнатись про особливості сироваріння, а й скуштувати різні сири – коров’ячі та козячі. А ще тут є найбільша колекція сирних ножів, найстаріша олійниця і навіть ціла колекція терток.
Досвід Тараса Ложенка – це доказ того, що українці хочуть і можуть не лише виробляти якісний продукт, а й вигідно його продавати та гідно представляти – як у рідній країні, так і за її межами.
Українці - справжні господарі.