- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
Як ми ся грали (згадуючи себе)
Світ:
Спецтема:
Профі-футболісти ніби й добровільно виходять на поле на тих 90 хвилин, але, на повірку, їх "добровільність" - це мильна бульбашка!
По-перше, їх реально купують, як гладіаторів-рабів; по-друге, вони часто змушені виконувати замовлення справжніх гравців - власників клубів - наказ виграти чи програти гру/матч.
►І все це і визначає професійний спорт - як силувану імітацію справжньої гри!
Згадую, як ми [b]без часового обмеження[/b] (іноді півгодини, іноді по кілька годин, а то й цілий день) ганяли м'яча на зеленому полі, в садку, на пляжі. Призначали собі капітана, а то й без нього обходилися. Ми боролися за кількість забитих м'ячів, але цікавив нас насамперед сам процес гри! :))
От, що таке гра насправді! Це радість в русі!
Гейзинга Й. описав 12 рис властивих грі... Маю власні підтвердження його солов:
Моя аналогія з 2 рисою гри - "2. Гра має свої правила" - в цілому дотримуючись правил гри ми за потребою їх змінювали самі - то ворота менші зробимо, то на менше поле граємо, то в часі себе не обмежуємо (до певного часу, звичайно) - таким чином забезпечували дію 4 риси - "4. Гру можна зупинити в будь-який момент". Бо пам'ятали (десь підсвідомо), що "10. Гра – це віртуальний світ з власними правилами".
"Встановити власні правила гри - значить виграти перш за все у своїх очах.
Наприклад, як же це гарно зілюстровано В.Дахном у м/ф "Як козаки у футбол грали" ;) :
Ми дуже любили грати у футбол чи хокей, мабуть, саме через 9 і 11 риси - "9. Грі властива напруга": напруга потрібна для саморозвитку; і в цій напрузі ми зростали в єдності, гра нас таки об'єднувала: "11. Гра – це винятковий, надбуденний стан, що може об’єднувати учасників."
Але, і не усвідомлюючи, забезпечували правдивість 3 риси гри - "3. Гра не є обов’язковою". Легко могли піти на річку, чи поганяти на велосипедах навколо села, чи піти випасати корову (що також легко перетворювали у гру ;) ). Тим самим підтверджуючи 5 рису - "5. Гра не є способом задоволення життєвих потреб, її сенс міститься в ній самій".
Згадуючи це (іноді після гримання дорослих ;) ) ми бігли допомагати батькам, бо із 7 рисою гри - "7. Гра обмежена у часі і просторі" не посперечаєшся! ;) "Справі - час, утісі - годину".
Ми творили в своєму просторі свій образ власною змагальністю (риса 12)... якби ж тоді нам хто розказав, що є ще вищі ігри, може б шлях декого з нас був би не таким звивистим і крутим...
Гра не приносила нам матеріального забезпечення... допоки ми не ввійшли у професійний спорт - коли за зіграний матч нам уже платили гроші... і вже тоді гра перестала приносити таке задоволення, як до того... тут явний прояв 6 ознаки - "6. Гра має суто культурну функцію".
Читаючи риси гри за Гейзінгою, яскраво проступають у моїй пам'яті усі зіграні нами ігри, бо таки ДІЄ 8 риса ;) - "8. Гра може залишати певний інформаційний слід в культурі".
Отакі от спогади зринули у моїй пам'яті. Гарні образи для усвідомлення сьогоднішнього свого становлення в світлі доступного образно-понятійного мислення - гра є нашим супутником.
І Радіймо, що нам ЦЕ(Гру) дано, нами ЦЕ створено для нас! :)
.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Дуже влучно помічено, особливо про дворовий футбол.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Коментарі
Гарна публікація, друже Арсене. Маєш від мене 5 галів. Так це ж чудесно, друже Арсене, що відбувається СТРУКТУРИЗАЦІЯ ігор. Ти пропонуєш всі ігри розділити так: СПРАВЖНІ ІГРИ (добровільність, без обмеження часу, наявність суворих правил, взаємна радість, як нагорода для всіх учасників гри + інше); ІМІТАЦІЙНІ ІГРИ (суворі правила, суддя, часові рамки, визначення переможця, радість для переможців і сум для переможених + інше). Отже всі СПОРТИВНІ ІГРИ та, мабуть, не лише спортивні (!), можна віднести до розділу ІМІТАЦІЙНИХ? Мається на увазі, що спортивні ігри лише імітують справжні ігри! Так? А мені здається, що й справжні, як правило, це дитячі та підліткові ігри, й придумуються і в них грають з метою вирватися із обіймів буденного життя, а також з дальнім прицілом: яким може бути справжнє, РАДІСНЕ життя, тобто РАДІЯ.
Ні. Не можна усі, друже Анатолію. Чи Ти вважаєш наші дитячі ігри неспортивними(?) і через це імітацією, яка не передбачає радості?!
Буденне життя без ігор - не справжнє життя.
...І навіщо з нього "вириватися"! Живи грайчись/завиграшки і РаДій! Адже так, друзі мої?!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Цей пункт потребує уточнення:
Радісний і вільний розвиток людини - це її найважливіша життєва потреба.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Згоден. Наш ворог - рабство, інакше козаки не казали б "Рабів у рай не пускають". ;)
Живи і РаДій вольно! І тоді
"Нам поможе Святий Юрій ще й Пречиста Мати ворога здолати!"))"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Мабуть, ще важлива довіра, надійний друг і друзі... Такий друг підтримає, допоможе, розділить радість гри і розуміння того, що відбувається і як діяти далі.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Згоден, що професійний спорт це вже не гра. Наведу приклад. Одна з команд виграє важливий матч з мінімальним рахунком. Тоді найважливішою думкою в гравців цієї команди стає - "По-швидше би закінчився матч", щоб суперник не встиг відігратися. Особливо коли суперник сильніший і приходиться захищатися весь час. Кожна хвилина тоді триває наче ціла година. І перетворюється на муку. Відповідно вже ні про ніяке задоволення мова не може йти.
Дуже влучно помічено, особливо про дворовий футбол.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Дякую за визнання, друже Арію!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Миро пише: Цей пункт потребує уточнення:
Цитата:
"5. Гра не є способом задоволення життєвих потреб, її сенс міститься в ній самій".
Радісний і вільний розвиток людини - це її найважливіша життєва потреба. Згоден і хочу доповнити. ТОЛОКА! Це дійство має ігрові моменти, взаємну радість, творчість на кожному кроці ще й ПРАКТИЧНУ КОРИСТЬ для родин, які стануть новоселами. Отже толоку можна віднести до СПРАВЖНІХ - язик не повертається сказати: ігор, до справжніх творчих взаємодій людей за певними правилами Отже це не що інше, як РАДІЯ!
Ми вже починаємо за Тебе РаДі(я)ти, друже Анатолію! Ще трохи і язик повернеться! Повір, у Нео також не все одразу стало гладко!
Як там: "-Якщо нудить, значить все нормально"?! ;))
"Справжні" - це щоб відокремити від "імітації", друже?
Тоді:
"РаДія" і є "ГРА". Гра = "Справжні Творчі ВзаємоДії людей за певними правилами" = Радія = ГРА!
Звідси слідує, що знак ГРАЙ! - це заклик до Справжньої Творчої ВзаємоДії Людей-гравців!
РаДіємо!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, і мені є чого порадіти за тебе - ти, сподіваюсь, таки зрозумієш мене до кінця. Отже ми доходимо до спільного висновку: абсолютна кількість ігор людей, в яких визначають переможця, РОЗДІЛЯЮТЬ гравців на РАДІСНИХ від виграшу і ЗГОРЬОВАНИХ від поразки. Так розділені й уболівальники, зокрема від футболу! Ми ж хочемо зовсім іншого! Ми хочемо добровільного творчого дійства, яке породжує ВЗАЄМНУ РАДІСТЬ! Ось корінна різниця між нинішніми ІГРАМИ людей і майбутнім ЩАСЛИВИМ ЖИТТЯМ. То нащо тягти в майбутнє скомпроментовані слова ГРА і ГРАВЦІ? Таке є завідомо програшним.
В нас вже є прекрасне привітання-заклик: РАДІЙМО! То треба ж бути послідовними. Ми творимо ДОБРО, яке викликає ВЗАЄМНУ РАДІСТЬ. Отже логічно назвати це РАДІЄЮ, а учасників такого творення - РАДІЙЦЯМИ. Але можуть бути й інші слова, які відповідають цьому творенню. Я запропонував, а вам оцінювати.
Ти запропонував - усі вже оцінили: нав'язувати далі свою думку думку не варто. Придумай іншу форму донесення своєї думки, наразі це тверда позиція, яка виключає взаємність.
Взаємну РаДість можна отримати лише між ближніми! То ж зближуймося в Творінні Гри Третій Гетьманат.
Спробуй перезавантажити власне включення нового поняття в Гру, на цей раз знайшовши форму забезпечення взаємної згоди.
РаДіймо далі! ))
Ще трохи і Ти в Царстві Божому!!!!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Пане Арсене, оцінила Вашу публікацію, але не зі свого екаунта :-)
О-О! Як це?! Також наслідки якогось збою сайту?
У мене, наприклад, в "Останні публікації" відображаються публікації двохрічної давності, та й інші незрозумілості на першій сторінці....
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коли граю у футбол із такими гравцями як на фотографіях у цій статті, отримую радість..Якась дивна атмосфера присутня..Діти наповнюють гру безтурботною радістю..переносишся у дитинство,але із дорослим досвідом життя..Це чудово..
Вірю в те, що розумію.
Думаю, це від того, що діти інтуїтивно вірно відчувають Гру як чудовий елемент наповнення життя радістю.
Сказано ж: "Будьте як діти". Тому, здається мені, для того щоб наповнювати Життя РаДістю доцільно його елементи ігрофікувати. Адже так?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Арсене, друже, ти пишеш: Ти запропонував - усі вже оцінили... Будемо вважати, що так воно і є. Суть моєї пропозиції в тому, що у ПРЕКРАСНЕ МАЙБУТНЄ не варто тягнути недосконале. Ця пропозиція відхилена. На жаль Гейзінга, мабуть, не знав слова РАДІЯ. Життя триває. Вода і камінь точить. Конструктивні ідеї колись та втілюються. Хай буде!
Гарна стаття, але суто чоловіча, як і всі наведені ігри.
У моєму дівчачому дитинстві було лише ДВІ гри, які дуже умовно можна назвати спортивними - це класики і резинки. Усі інші були, як визначає сучасна педагогіка, соціально-побутовими чи рольовими - це "доньки-матері", "школа", "магазин", "лікарня" і т.д. А ще були так звані демонстраційні ігри: "концерт", "театр", "показ мод"
Усі вони теж були суто добровільними, мали певні правила, які можна було змінювати в процесі гри, певну тривалість, і всі учасники отримували від таких ігор справжнє задоволення, але там не було конкуренції, змагальності і переможця. І я не знаю чи повернеться у когось язик назвати ці ігри НЕСПРАВЖНІМИ.
Дякую, Дзвінко, за привнесення жіночності у порозУМіння оглядівців (це синергія, Юро? ;) ).
Як на мене, то я так само вважаю, що обмежувати Ігри лише спортом чи "несправжністю чи справжністю" - це збіднювати вихідне поняття. Підозрюю, що поняття "ГРА" може мати таку ж складовість, складеність, як і "БОГ".
Розкриваючи поступово терміни - ми неминуче пізнаємо Істину.
Ще раз дзвінко дякую, Дзвінко! :)
РаДіймо далі! ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дзвінка нагадала й мені про колишні хлопчачі ігри. Хоч тоді, років так із 60 тому, таке слово не вживали, казали ГУЛЬНЯ і ГУЛЯТИ у щось. Це слово вживали, наприклад, у словосполученні "гра на гармошці". Популярною в нас, пастушків, була "гра в ЛАТИША". Може хтось про це зна?