Ірина Співак виховує трьох дітей: двоє дівчат, десяти і восьми років, та хлопчика, якого народила три роки тому. Паралельно вона є засновницею торгової марки IrysWear, що виготовляє одяг для дівчаток 6-12 років.

До справи Ірина взялася минулого року, коли відчула, що вже готова приділяти достатньо уваги і дітям, і бізнесу.

 – Вдома я присвятила дітям десять років життя, але у 2016 вже не могла всидіти на місці. Певно, моя ідея дозріла. Я не планувала, що, от, через 7-10 років почну займатися чимось. Просто мені клацнуло у голові — і все, я була готова.

Після цього почалися пошуки партнерів, приміщень, розробка інтернет-магазину та ще чимало робочих клопотів. Часу для дітей лишалося набагато менше, утім тут на допомогу прийшла родина.

— Я би, певно, не наважилася, якби не було підтримки з боку сім’ї. Чоловік схвально поставився до мого рішення відкрити власну справу, тому допомагає з дітьми та ділить обов’язки по дому. Крім того, у дітей є дідусі і бабусі, які можуть із ними посидіти.

Image

Наразі чи не весь день Ірини розписаний по хвилинах, працювати доводиться іноді і вночі, але вона каже, що не дуже хвилюється з цього приводу: бізнес їй подобається, вдається усе встигнути, а отже — і розвиватися.

— Наразі я контролюю весь процес: вигляд колекції, роботу з клієнтами… Але разом із тим я розумію, що усе так тому, що ми тільки на початку становлення. Коли студія стане на ноги, буде легше. А поки що треба попрацювати.

Ірина запевняє, що розуміла: все так і буде. І сьогодні, порівнюючи кількість часу, який витрачала на догляд за найстаршою донькою, бачить, що меншим дітям приділяє не так багато уваги. Але тут же додає: діти виростуть і треба буде мати щось своє.

Не дивлячись на завантаженість, Ірина не жалкує про те, що не присвятила усю себе родині остаточно. Зрештою, зауважує, ніколи і не думала, що зможе так жити. А тим більше, коли вже почала вести справу, то її треба доводити до кінця.

— У мене не виникає через бізнес якихось особливих проблем із дітками. Ми з ними постійно в русі, тому, я думаю, що вони не дуже критично ставляться до моєї завантаженості. Принаймні, вони мені не говорять цього.

Свій день Ірина планує наперед. Загалом же, успішна мама щоранку прокидається пів на сьому, готує сніданок і збирає малих до школи. Після — розвозить їх по навчальних закладах і десь о 9:30 береться до робочих обов’язків. По обіді  ж настає час вести малечу по гуртках. Тут долучається чоловік —із ним вони окремо везуть дітлахів на різні спортивні секції. Потім — знову робота. Ближче до сьомої вечора Ірина дістається додому та береться допомагати школярам з уроками. Насамкінець чекають прогулянка та довгі намагання вкласти малечу спати. Так, десь опівночі, з’являється час для сну і у самої мами, а на ранок все починається знову. Вихідні ж Ірина намагається повністю присвячувати рідним і по максимуму розважатися з дітьми.

— Насправді, я розумію, що для українського сьогодення у мене багато дітей. Але я завжди цього хотіла. Я не скажу, що мої малі легкі у вихованні, але я з ними ладнаю.

Такі стосунки усередині родини Ірина пояснює тим, що і вона, і чоловік, і діти вчаться шукати компроміси та на все дивитися позитивно.

— Я постійно кажу собі й іншим, що все буде добре! Наприклад, у якоїсь мами дитина захворіла — все, у неї депресія на два тижні. У мене не так. Захворіла — пішли полікувалися, попили таблетки і знову здорові. Треба позитивно сприймати життя.

Крім того, Ірина намагається не змішувати роботу з домом. Якщо сталися якісь негаразди у бізнесі — це не обов’язково приносити додому. Чому? На її думку, дітям не варто переживати через якісь дорослі проблеми: «У мами завжди має бути все добре».

Жінкам, які хочуть вийти на роботу, почати свою справу, але при цьому, бояться, що не зможуть поєднувати це з материнством, Ірина радить, у першу чергу, не боятися та заручитися підтримкою з боку близьких людей.

— Психологічна підтримка надзвичайно важлива, навіть більше за матеріальну, — зауважує вона.

Також Ірина пригадує, що свого часу розібратися з деякими питаннями у материнстві їй допомогла книжка «Як виховати дитину і не збожеволіти» Кевіна Лемана (американський психолог). А йдучи по життю, вона керується постулатами з робіт Джона Кехо (канадський письменник).

— Позитивне мислення — це основа всього. І ми, усією родиною, намагаємося так жити.