Аудіоверсія: Влада, воля, володар

Спроможність керувати – це первинне значення слова «влада».  Всі інші значення є похідними, зокрема, «політична верхівка», «політичний устрій», «гілка влади», «військова сила».

Слово «влада» походить від трипільського «волод» (у первинній арійській мові голосні і приголосні чергувалися: молоко, корова, кобила, голова, мама, тато). Від первинного «волод» походять «володар» (той, хто має волод, тобто владу), «володіти» (керувати чимось), Володимир (володар миру, майстер міри).

Основою слова «волод» є корінь *вол (*воль), від якого походить слово «воля». Воля – це спроможність до відповідальної творчості (див. Воля, або як перестати бути біороботом). Тому воля є проявом свідомості духовної сутності людини –  «оператора» софту і гарду.

Підтвердженням є слово «волхв» – «спроможний керувати», володар. У традиційних арійських суспільствах відкрито державою керували князі, але їх завжди спрямовували волхви, брахмани, друвіди – носії найвищої свідомості. За словами римського філософа та історика Діона Хризостома (40–120 рр.), галльські царі «були лише виконавцями волі друвідів» (Пиготт Стюарт. Друиды. Поэты, ученые, прорицатели / Пер. с англ. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2005. — С. 116). Те ж саме свідчили іноземні мандрівники про організацію влади у слов’ян. Так, арабський географ та історик IX ст. Ібн-Русте у «Книзі дорогоцінних скарбів» писав: «Є у них знахарі, із яких деякі наказують царям, як ніби вони їхні володарі. А уже коли знахар віддає наказ, то не виконати його не можна ніяким чином». Арабський автор IX ст. Гардізі свідчив: «Є у них [русів] знахарі, влада яких поширюється і на їхніх царів». Автор «Слов’янської хроніки» Гельмольд вже у 12 ст. писав, що «Цар у руян порівняно із жерцем має дещо скромніше значення».

«Часто волхвів обирали вождями племен, нерідко вони ставали на чолі держави. Тому немає нічого дивного у тому, що Аль-Бекрі писав про українського короля, який мав титул Мага (чарівника). Очевидно це був хтось із брахманів-волхвів» (Олександр Ковалевський. Українські держави в докиївський період: Артанія, Куявія, Славія).

Волю не можна плутати зі свободою –  простором подій, в якому творить людський дух, не наражаючись на перешкоди. Свобода – це простір для реалізації волі (див. Воля і свобода – ще одна загадка).

З другого боку, слово «влада» перегукується зі словом «лад» (гармонія, краса, порядок, міра, правильний устрій).

Отже, маємо ключові слова: спроможність (сила, могутність), керування, свідомість, дух, гармонія. Звідси визначення: Влада – це спроможність правильно керувати. Правильне керування завжди свідоме і веде до гармонії.

Правильне керування знаходить розуміння і вдячний відгук серед шляхетних (правильних) людей (слово «людина» означає «гравець, актор, діяч, носій творчої волі). Тому критерієм істинної влади є добровільна згода шляхетних людей виконувати накази.