1 жовтня голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев разом зі головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком винесли на публічне обговорення нову ініціативу – запровадження «стелі» у 80 000 гривень для зарплат чиновників. Винятки пропонується зробити лише для сектору безпеки та оборони.
Формально ця пропозиція подається як крок до «справедливості» та «затягування пасків» у воєнних умовах. Її поява – не випадкова: восени Україна вкотре готується до секвестру бюджету, Мінфін веде переговори з ЄС та МВФ про чергові транші допомоги, а громадське невдоволення зростає на тлі гігантських окладів у державних органах, які не зменшувалися навіть у роки найважчої війни, пише у Фейсбук Владислав Смірнов.
Паралельно Гетманцев просуває й інші резонансні рішення – зокрема підвищення податку на прибуток банків до 50%, чим намагається показати виборцям, що влада «дотискає і бізнес, і чиновників». Це створює ілюзію комплексного підходу, хоча насправді мова йде радше про політичну оптику, ніж про системну реформу.
Саме в цьому контексті й варто розглядати ідею «стелі» у 80 тисяч. Чи є вона реальною відповіддю на проблему? Чи це лише жест для камер і донорів, який дозволяє зняти суспільну напругу, не чіпаючи основних причин роздутого апарату?
Чому 80 тисяч – це занадто
Владислав Смірнов почав з арифметики. Середня зарплата в Україні у серпні 2025 року становила 25 911 грн. Якщо перевести цю цифру в людський вимір, то це означає: вчитель у районній школі, медсестра у міській лікарні чи робітник на заводі фактично отримує у три рази менше, ніж те, що влада хоче назвати «стелею» для чиновників. І в цей самий момент нам намагаються пояснити, що 80 тисяч – це начебто «жорстке обмеження». Насправді ж це щедре потурання верхівці.
Ще більш абсурдною ситуація виглядає, якщо глянути на прожитковий мінімум. Офіційна цифра – 3 028 грн на місяць для працездатної особи. Це – менше, ніж вартість одного бака бензину. Середня ціна пального восени 2025-го – приблизно 58,7 грн/літр. Повний бак у 50 літрів коштує близько 2 935 грн. І виходить, що за логікою держави місяць життя дорослої людини дорівнює 50 літрам бензину.
А тепер поставимо поряд 80 тисяч. Це у 26 разів більше за «вартість життя», яку сама ж держава встановила як мінімум. І після цього нам намагаються довести, що чиновнику із зарплатою у 100 чи 150 тисяч важко жити й працювати, а отже йому потрібен «захист від урізання». Це – не аргумент, це – насмішка над людьми.
Насправді «стеля» у 80 тисяч – це дуже щедра планка. У країні, що воює і тримається на зовнішніх грошах, чиновнику гарантовані три середні зарплати пересічного українця. Вчитель і лікар не мають такої розкоші, фермер і підприємець не мають такої гарантії. Вони ризикують, вони працюють на межі, вони живуть без запасів. А чиновник отримує стабільний привілейований дохід навіть тоді, коли весь бюджет фактично зшитий кредитами.
Спроба показати 80 тисяч як «ножиці» виглядає фарсом, якщо розібрати, як насправді виглядають зарплати у державних структурах. За офіційними даними, середня зарплата у центральних органах влади вже перевищує 61,6 тисячі гривень. Це означає, що «стеля» у 80 тис. взагалі не стане для більшості навіть болісним обмеженням. Навпаки – вона лише трохи підріже апетити найвищих верств.
Але й цього мало сказати. В Україні давно сформувалася система «зарплатної піраміди», де керівники агентств, регуляторів та держпідприємств отримують суми, що сягають 200–300 тисяч гривень і більше. Це не якісь випадкові премії. Це – щомісячні доходи, вбудовані у схеми з десятків надбавок. У результаті реальний дохід одного чиновника може у 15–20 разів перевищувати середній заробіток по країні.
У той самий час лікар швидкої допомоги у столиці отримує 12–15 тисяч, вчитель з 20-річним стажем 14–18 тисяч, зазначає Владислав Смірнов. Адержапарат споживає ресурси, витрачає бюджет, але живе у зовсім іншій економічній реальності. Тому будь-які розмови про «урізання» виглядають відвертим цинізмом.
Ще один вимір проблеми, на думку Владислава Смірнова, – фінансовий. Український бюджет уже кілька років не існує сам по собі. Його тримає зовнішня допомога. Лише у 2025 році потреба у фінансуванні ззовні становить $39,3 мільярда. Це – колосальна сума, без якої держава просто зупиниться.
У бізнесі є просте правило: якщо підприємство живе у борг, керівництво не виписує собі премії. Навпаки – воно затягує паски. А наша держава чомусь вирішила, що її чиновники – виняток із цього правила. Вона може платити сотні тисяч навіть у той час, коли сама тримається на «крапельниці» від ЄС, МВФ та інших донорів.
Це – не лише економічна, а й моральна проблема. Кожна гривня, яка пішла на роздутий апарат, – це гривня, якої не вистачило на дрони, на броню, на лікування поранених, на відновлення зруйнованих лікарень. У воюючій країні будь-який чиновник має розуміти: його зарплата – це не його особиста заслуга, а ресурс, який забрали у суспільства і який міг піти на виживання держави.
Часто, виправдовуючи високі зарплати, люблять посилатися на Європу. «Он у Польщі міністри отримують більше», – кажуть чиновники. Але варто порівнювати не абсолютні цифри, а коефіцієнти.
У Польщі середня зарплата сьогодні становить близько 8 749 злотих, а міністр отримує 18 676 злотих. Це у 2,1 раза більше. В Естонії середня зарплата – €2 126, а міністр має €7 661. Це у 3,6 раза більше. І це – у багатих, стабільних країнах ЄС із зовсім іншим рівнем продуктивності.
Але ми – країна у війні, на зовнішніх дотаціях, з економікою, що ледве дихає. Нам намагаються пояснити, що треба «платити конкурентно», хоча ми не можемо забезпечити навіть гідний прожитковий мінімум. Це і є справжня демагогія.
Тому стеля у 80 тисяч – це межа пристойності, а не обмеження.
Владислав Смірнов зауважує, що важливо, щоб ця «стеля» не перетворилась на ширму, за якою продовжуватимуть виписуватись надбавки, премії й «особливі режими», і пропонує доповнення – обмеження зарплат чиновників не вище за середню ринкову медіану по Україні (≈ 30 000 грн на сьогодні). Умовно: основна ставка – в межах медіани, будь-які перевищення – лише через ефективність, KPI, контракт і під суворим публічним контролем.
Через цей соціальний кордон мають пройти всі чиновники, які зараз є привілейованою кастою.
Виділення в тексті мої, О.К.
Наші інтереси:
Розуміємо, що роздутий держапарт, який складається здебільшого з безпринципних, безсоромних і безсовісних чиновників, апетити яких є додатковим тягарем для державного бюджету України, має бути зменшений, а виплата премій чиновникам має залежати від позитивних результатів їхньої роботи.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Влада пропонує "обмежити" зарплати чиновникам до "стелі" у 80 тисяч грн
Категорія:
Світ:
Спецтема:
1 жовтня голова парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев разом зі головою Верховної Ради Русланом Стефанчуком винесли на публічне обговорення нову ініціативу – запровадження «стелі» у 80 000 гривень для зарплат чиновників. Винятки пропонується зробити лише для сектору безпеки та оборони.
25100402.jpg
Формально ця пропозиція подається як крок до «справедливості» та «затягування пасків» у воєнних умовах. Її поява – не випадкова: восени Україна вкотре готується до секвестру бюджету, Мінфін веде переговори з ЄС та МВФ про чергові транші допомоги, а громадське невдоволення зростає на тлі гігантських окладів у державних органах, які не зменшувалися навіть у роки найважчої війни, пише у Фейсбук Владислав Смірнов.
Паралельно Гетманцев просуває й інші резонансні рішення – зокрема підвищення податку на прибуток банків до 50%, чим намагається показати виборцям, що влада «дотискає і бізнес, і чиновників». Це створює ілюзію комплексного підходу, хоча насправді мова йде радше про політичну оптику, ніж про системну реформу.
Саме в цьому контексті й варто розглядати ідею «стелі» у 80 тисяч. Чи є вона реальною відповіддю на проблему? Чи це лише жест для камер і донорів, який дозволяє зняти суспільну напругу, не чіпаючи основних причин роздутого апарату?
Чому 80 тисяч – це занадто
Владислав Смірнов почав з арифметики. Середня зарплата в Україні у серпні 2025 року становила 25 911 грн. Якщо перевести цю цифру в людський вимір, то це означає: вчитель у районній школі, медсестра у міській лікарні чи робітник на заводі фактично отримує у три рази менше, ніж те, що влада хоче назвати «стелею» для чиновників. І в цей самий момент нам намагаються пояснити, що 80 тисяч – це начебто «жорстке обмеження». Насправді ж це щедре потурання верхівці.
Ще більш абсурдною ситуація виглядає, якщо глянути на прожитковий мінімум. Офіційна цифра – 3 028 грн на місяць для працездатної особи. Це – менше, ніж вартість одного бака бензину. Середня ціна пального восени 2025-го – приблизно 58,7 грн/літр. Повний бак у 50 літрів коштує близько 2 935 грн. І виходить, що за логікою держави місяць життя дорослої людини дорівнює 50 літрам бензину.
А тепер поставимо поряд 80 тисяч. Це у 26 разів більше за «вартість життя», яку сама ж держава встановила як мінімум. І після цього нам намагаються довести, що чиновнику із зарплатою у 100 чи 150 тисяч важко жити й працювати, а отже йому потрібен «захист від урізання». Це – не аргумент, це – насмішка над людьми.
Насправді «стеля» у 80 тисяч – це дуже щедра планка. У країні, що воює і тримається на зовнішніх грошах, чиновнику гарантовані три середні зарплати пересічного українця. Вчитель і лікар не мають такої розкоші, фермер і підприємець не мають такої гарантії. Вони ризикують, вони працюють на межі, вони живуть без запасів. А чиновник отримує стабільний привілейований дохід навіть тоді, коли весь бюджет фактично зшитий кредитами.
Спроба показати 80 тисяч як «ножиці» виглядає фарсом, якщо розібрати, як насправді виглядають зарплати у державних структурах. За офіційними даними, середня зарплата у центральних органах влади вже перевищує 61,6 тисячі гривень. Це означає, що «стеля» у 80 тис. взагалі не стане для більшості навіть болісним обмеженням. Навпаки – вона лише трохи підріже апетити найвищих верств.
Але й цього мало сказати. В Україні давно сформувалася система «зарплатної піраміди», де керівники агентств, регуляторів та держпідприємств отримують суми, що сягають 200–300 тисяч гривень і більше. Це не якісь випадкові премії. Це – щомісячні доходи, вбудовані у схеми з десятків надбавок. У результаті реальний дохід одного чиновника може у 15–20 разів перевищувати середній заробіток по країні.
У той самий час лікар швидкої допомоги у столиці отримує 12–15 тисяч, вчитель з 20-річним стажем 14–18 тисяч, зазначає Владислав Смірнов. Адержапарат споживає ресурси, витрачає бюджет, але живе у зовсім іншій економічній реальності. Тому будь-які розмови про «урізання» виглядають відвертим цинізмом.
Ще один вимір проблеми, на думку Владислава Смірнова, – фінансовий. Український бюджет уже кілька років не існує сам по собі. Його тримає зовнішня допомога. Лише у 2025 році потреба у фінансуванні ззовні становить $39,3 мільярда. Це – колосальна сума, без якої держава просто зупиниться.
У бізнесі є просте правило: якщо підприємство живе у борг, керівництво не виписує собі премії. Навпаки – воно затягує паски. А наша держава чомусь вирішила, що її чиновники – виняток із цього правила. Вона може платити сотні тисяч навіть у той час, коли сама тримається на «крапельниці» від ЄС, МВФ та інших донорів.
Це – не лише економічна, а й моральна проблема. Кожна гривня, яка пішла на роздутий апарат, – це гривня, якої не вистачило на дрони, на броню, на лікування поранених, на відновлення зруйнованих лікарень. У воюючій країні будь-який чиновник має розуміти: його зарплата – це не його особиста заслуга, а ресурс, який забрали у суспільства і який міг піти на виживання держави.
Часто, виправдовуючи високі зарплати, люблять посилатися на Європу. «Он у Польщі міністри отримують більше», – кажуть чиновники. Але варто порівнювати не абсолютні цифри, а коефіцієнти.
У Польщі середня зарплата сьогодні становить близько 8 749 злотих, а міністр отримує 18 676 злотих. Це у 2,1 раза більше. В Естонії середня зарплата – €2 126, а міністр має €7 661. Це у 3,6 раза більше. І це – у багатих, стабільних країнах ЄС із зовсім іншим рівнем продуктивності.
Але ми – країна у війні, на зовнішніх дотаціях, з економікою, що ледве дихає. Нам намагаються пояснити, що треба «платити конкурентно», хоча ми не можемо забезпечити навіть гідний прожитковий мінімум. Це і є справжня демагогія.
Тому стеля у 80 тисяч – це межа пристойності, а не обмеження.
Владислав Смірнов зауважує, що важливо, щоб ця «стеля» не перетворилась на ширму, за якою продовжуватимуть виписуватись надбавки, премії й «особливі режими», і пропонує доповнення – обмеження зарплат чиновників не вище за середню ринкову медіану по Україні (≈ 30 000 грн на сьогодні). Умовно: основна ставка – в межах медіани, будь-які перевищення – лише через ефективність, KPI, контракт і під суворим публічним контролем.
Через цей соціальний кордон мають пройти всі чиновники, які зараз є привілейованою кастою.
Виділення в тексті мої, О.К.
Розуміємо, що роздутий держапарт, який складається здебільшого з безпринципних, безсоромних і безсовісних чиновників, апетити яких є додатковим тягарем для державного бюджету України, має бути зменшений, а виплата премій чиновникам має залежати від позитивних результатів їхньої роботи.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)