Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 24
  • Переглядів: 25

Війна проти політики. Що відбувається між Зеленським і Залужним

Категорія:

Спецтема:

Перед обличчям загрози, яка нависає над Україною, вкрай важливо точно розуміти, що між Президентом України та головкомом ЗСУ відбувається насправді, а що є вигадками різного роду безуглих депутатів.

23111401.jpg

Володимир Зеленський вітає Валерія Залужного.
Володимир Зеленський вітає Валерія Залужного. Фото: Остров

Президент України вніс елементи політики в керівництво армією, у сферу відповідальності Головнокомандувача Збройних Сил. "Українська правда" дізналася подробиці напруження, яке наростає між президентом Володимиром Зеленським та Валерієм Залужним. В останні тижні провідні світові ЗМІ на різний лад смакують деталі "конфлікту" між Зеленським та Залужним. Банкова ж у відповідь клеймує всі такі заяви "російським ІПСО" і "роботою на Кремль", йдеться у статті УП.

Вже на початку березня 2022-го соціологи почали цікавитися, як повномасштабна війна вплинула на довіру українців до державних інституцій. Дослідження показали, що Президенту Зеленському на той момент довіряли 93%. Але на Банковій більш прискіпливо поставилися до іншого рядка в дослідженні – 98% українців, тобто на 5% більше, в березні минулого року довіряли Збройним силам України.

Оточення Президента хвилювало, через кого персоніфікують Армію. І це був не Зеленський. Це був головком ЗСУ Валерій Залужний. Першого, кого минулої весни хвилювали можливі амбіції Залужного, був голова Офісу Президента України Андрій Єрмак. Перебуваючи з Президентом в укритті, так званому "Об'єкті №1", глава ОП регулярно звертав увагу всього оточення Зеленського на головкома.

Після неприємних загострень із політичним керівництвом Залужний свідомо не заходив у медійне поле. Його публічна активність досі зводиться до написання постів у соцмережах та кількох інтерв'ю за два роки про перебіг війни, і то – виключно іноземним виданням. Але це не допомогло втихомирити побоювання Офісу щодо політичної конкуренції з головкомом. Річ у тім, що публічна відсутність Залужного створила ефект, як у серіалі "Молодий Папа": оскільки головкома підкреслено не було в медійному полі, то кожна заява чи будь-яка інша його активність миттєво ставала явищем і викликала феноменальну реакцію суспільства.

"Деякі іноземні організації нещодавно проводили фокус-групи в Україні, щоб для себе побачити, які політичні ніші у нас зараз з'явилися. Щоб ви розуміли – люди ототожнюють Залужного з божеством: "він нас захищає", "він оберігає наших хлопчиків". Така чисто ірраціональна віра", – розповідає УП впливовий український високопосадовець, який попросив не вказувати ані його імені, ані посади.

Після того, як український наступ на півдні застопорився – розбіжності почали отруювати атмосферу стосунків двох перших осіб війни аж до тієї міри, що вони стали публічними. Якщо відкинути політичну й емоційну мішуру, якою за останній час обросли стосунки Зеленського й Залужного, то природа напруження між ними постає з перемішування війни та політики.

Зеленський приніс елементи політики в керівництво Армією, тобто зону відповідальності Залужного. Натомість головком ЗСУ поза власною волею став помітним явищем у політичній реальності, тобто сфері життєвих інтересів Президента.

До і на самому початку повномасштабного російського вторгнення Зеленський як формальний верховний головнокомандувач приділяв набагато менше уваги військовим темам, ніж, скажімо, будівництву доріг чи боротьбі з олігархами.

Однак за два роки великої війни Зеленський став користуватись статусом верховного головкома не формально, а реально долучатися до воєнного планування і командування. Цього об'єктивно вимагали обставини.

Коли Зеленський почав займатись війною, він не перестав бути політиком і приніс у жорстко ієрархізовану структуру ЗСУ невластиві для неї форми поведінки.

Саме Зеленський фактично створив паралельні треки для спілкування з командувачами різних родів військ, яке відбувається в обхід Залужного. Наприклад, із командувачами Сухопутних військ Олександром Сирським чи Повітряних сил Миколою Олещуком.

Очевидно, що прямий контакт із командувачами пришвидшує роботу для Президента, але дестабілізує роботу головкома ЗСУ, який дізнається частину інформації від своїх формальних підлеглих хіба на ставках, якщо дізнається взагалі.

"Розумієте, часом є враження, що Зеленський має два види ЗСУ: "хороші", якими командує Сирський та інші фаворити, і "погані", які підпорядковуються Залужному. Це дуже демотивує головкома і головне – заважає командувати всією армією", – описує проблему в розмові з УП людина з близького оточення Залужного.

Іншим прикладом політичної поведінки Зеленського стала гучна медійна історія щодо чистки серед обласних військкомів. Після розслідування щодо нечуваного збагачення на війні одеського військкома, Президент поставив вимогу звільнити всіх керівників обласних центрів комплектації та перевірити їхні статки.

"Керівник ДБР Сухачов прийшов влітку на Ставку і почав доповідати, як класно звільнили воєнкомів. І після нього слово дали Залужному, який прям вишукано його мокнув: "Хочу подякувати правоохоронцям, тема корупції важлива. Але також хочу озвучити свіжі дані по мобілізації". А там різке падіння по всіх областях", – розповідає на умовах анонімності один з учасників того засідання.

Тобто те, що з політичної точки зору виглядало швидким і рішучим виконанням запиту суспільства на справедливість, насправді мало складні наслідки з точки зору військової.

Кримінальна справа проти Наєва за оборону півдня, яку у Залужного розцінюють як спробу підібратись саме до нього, – ще одна глава в цій історії.

Але найбільше градус напруги між президентом і головкомом ЗСУ піднявся після початку контрнаступу на півдні. Реальні бойові дії виявились набагато важчими, ніж планувалось, а здобутки наступальної операції на Мелітополь разюче відрізнялися від плану.

Очевидно, що у цього були непереборні воєнні передумови: у росіян було достатньо часу, щоб збудувати страхітливих масштабів мережу оборони, ЗСУ мало відчутний брак сил для такої операції в таких умовах, не отримали всіх обіцяних поставок зброї і наштовхнулись на повне домінування росіян у повітрі.

Біда ще й у тому, що у "великого контрнаступу" була не лише військова складова, але й політична.

Люди з ОП, які раніше брендували (!) криваву оборону "Фортеці Бахмут", розігнали очікування суспільства через "єдиний марафон", мережу своїх медійних ресурсів та інформкампанії брендованих підрозділів "Гвардії наступу" та інших підрозділів до таких висот, що звичайний обиватель очікував щонайменше звільнення Криму. А з ним – і західні партнери України.

Якби не було цієї політичної розкрутки, чисто воєнні проблеми боїв на півдні було б куди легше сприйняти, зрозуміти, прокомунікувати та визначити винних. Тепер же, якщо спробувати, наприклад, покласти відповідальність за пробуксовку на півдні на Залужного, який безпосередньо відповідав за планування та підготовку контрнаступу, проблеми для ОП будуть не лише військового, а й медійного характеру. Бо як Зеленський здійснив проникнення у воєнну сферу Залужного, так само головком – нічого, правда, для цього не роблячи, – вторгся на політичне поле Зеленського.

Залужний не виголошує політичних заяв, не має партії чи бодай якогось громадського руху, чи фонду. Але ОП регулярно замовляє опитування, а показники Залужного стабільно ростуть і ростуть. Днями один із "офісних" telegram-каналів показав президентські політичні рейтинги, в яких Зеленський у першому турі отримує близько 47% голосів серед тих, хто визначився.

Чинний президент виходить у другий тур із генералом Залужним. І цей другий тур Зеленський може не виграти. Інших конкурентів у Зеленського точно немає. Тому передусім до Залужного були звернені слова президента в інтерв'ю "The Sun", де він застерігав військових від участі в політиці.

Чи можлива відставка Залужного?

Проблема в тому, що реальний план виходу на кордони 1991 року не влаштовує ні політичне керівництво, ні західних партнерів. За даними УП, розрахунки Генерального штабу показують, що для виконання завдання Президента зі звільнення всієї території України потрібно сил і засобів на 350-400 мільярдів доларів.

Деякими ідеями планування Генштаб поділився з главою Пентагону Ллойдом Остіном під час його останнього візиту в Київ у листопаді.

"Остіну озвучили потребу в 17 мільйонів снарядів. Він, м'яко кажучи, здивувався, бо в усьому світі не зібрати стільки снарядів", – розповів не під запис один із високопосадовців Сил оборони.

Ще більше представників Пентагону здивувала щирість українських колег щодо внутрішньої ситуації в країні.

"У приватних розмовах Остін розказував, що Залужний постійно скаржиться його генералам на ОП, як йому заважають. Ну ясно, що й президент про такі розмови дізнався. І вони не сприяють довірі", – додає вже згаданий високопосадовець Сил оборони.

Знаючи емоційність Зеленського, можна припустити, що така надмірна відвертість Залужного в розмовах із партнерами може перевести питання його відставки з чисто гіпотетичної площини у практичну.

Це викликає наступне запитання: а хто наважиться замінити головкома на його посаді? Поки що з доступних очевидних опцій у Зеленського є кандидатура хіба командувача сухопутних військ генерал-полковника Сирського.

Але попри те, що саме з ним пов'язані такі успішні операції як оборона Києва, битва за Харків та блискучий контрнаступ на Харківщині, у Сирського є дві головні проблеми.

Перша – генерал-полковник не викликає належного медійного зацікавлення, скільки б Зеленський особисто не їздив до нього на позиції, а офісні канали не перепощували його пости. Друга – Сирський ніяк не може позбутись в армії важкого амплуа командира, який не рахується із втратами.

Але головна проблема з таким призначенням, що потенційне підвищення Сирського не зможе медійно перекрити створення нової суперзірки української політики, якою неминуче стане Залужний просто в момент відставки.

І на Банковій це чудово розуміють. Принаймні значна частина команди президента категорично проти відставки нинішнього головкома.

Як писав Залужний в "The Economist", за нинішніх умов Україна не має ресурсу для великої перемоги. Потрібно спершу вивести систему рекрутингу, навчання і оснащення своєї армії на якісно новий рівень і добитися від партнерів стрибка в технологічному забезпеченні ЗСУ.

Усі ці позиції, так чи інакше, потребують певної стратегічної паузи для якісного ривка.

Натомість Зеленський і чути не хоче про "глухий кут" чи зупинку у війні. Його логіка так само залізна – пауза призведе до заморозки, втрати інтересу партнерів і зменшення допомоги. Якщо зараз взяти паузу, то з неї можна буде не вийти.

Така відставка приведе до втрати ключової стратегічної переваги України над агресором: втрата єдності між двома лідерами може перерости у втрату внутрішньої єдності всього суспільства, наголошується у статті.

Наші інтереси: 

Розуміємо, що Офісу Президента України дуже важливі рейтинги Зеленського, адже вони не хочуть віддавати владу і будуть тримати Зеленського на посаді Президента України якомога довше, не зважаючи ні на війну, ні на втрати, ні на інші обставини всередині країни. У них є телемарафон, на який знову виділені величезні гроші, і вони вміють "впарювати" електорату потрібні меседжі.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вгору просування – без краплі вагання!

Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Для досягнення режиму керованої молодості – «вічного життя» – демос має бути досить численним. Тож йому треба кількісно зростати, але зростати не механічно, а органічно – як жива істота. Аналогії між...

Останні записи