ТРИВОЖНЕ НЕБО НАД ЛЕБЕДИНИМ ЦАРСТВОМ – УКРАЇНОЮ // Міра Києвець, Дана Либуше

1. Достукались до Небес

Звільнення України-Русі відбувається за законами Небесної Сварги-Коловороту, у точній відповідності з прадавнім календарем наших предків – оріїв. З нами – українські боги. Як ми вже помітили, час від часу волелюбні зрушення українського народу відбуваються на Калету, українці ніби розправляють затерплі від рабства плечі, струшують ними, наганяючи страх на ворогів. У наших пращурів Калета був, серед іншого, Богом долі. Як відомо тим українцям, які не втратили зв’язку з традиціями предків, на Калету випікають круглий жертовний хліб, що є символом сподівання на повернення сили Сонця.

«Надія народиться на Калету», – пророкували волхви. Так воно й сталося. Зневірений, обдурений український народ  повстав проти злочинної влади.

«Нинішнього року на рідновірське Водосвяття – день Богині Дани, Праматері людства, яке співпало з християнською водохрещею – 19 січня – почалось правдиве зрушення народу, коли майданну «дискотеку» з русланками, лесиками та богданчиками заступив Майдан Військового чину, коли новітнє козацтво під різними назвами вступило в бій з темною ордою чужинців і манкуртів», – так казали волхви.

«Велика Очищувальна Жертва буде принесена за Україну, з якої повстане перемога. Це буде важкий час і будуть втрати, будуть і сльози, і радість. Через цей перевал мусимо пройти, за ним відкриється нам дорога до Волі», – так казали волхви.

«В Україні  народиться правдива, заснована на козацьких традиціях і славнях, Українська Армія. Український народ судитиме ворогів і святкуватиме перемогу над Темрявою. З брехливих Лжевождів спаде їхня приваблива машкара і всі побачать їх смішними і продажними за їхньою суттю», – так казали волхви.

«23 квітня відбудеться Схід Сварги на Небосхил Оріани-України. Світ заніміє від подиву і захоплення, побачивши могуть України, яка явить і Заходу, і Сходові світанок нового світу», – так казали волхви.

І так збувається нині.

Тож прокидаймося, шановне товариство! Закликаємо лебединців-ясунів Воєводної Либеді, Богатирки-Ясуні боронити кордони. Бо хочуть загарбники-лиходії забрати символи ратної слави наших предків. Зухвало і підступно відхопивши Таврію-Іфігенію, хочуть украсти й Україну-Артеміду. Вабить їх наша орійська земля, щедро надихана воїнським Духом Воєводини–Либеді, Ясуні-Перуниці, Матері Слави. Кожен куточок України-Русі, кожна давня назва поселення, річки, пагорба, гори співають гімни Славетній Праматері Либеді, Пирогощі-Одигітрії, Небесній Покровительці прадавніх народів України та ратним подвигам Січі-Трої. Як на небі, так і на землі.

У міфології Січ-Троя, або “Кріс”, – козацька назва Богині блискавки, яка викрешує, “творить вогонь“, – Перуниці, Пирогощої. У назві місяця "січень" підкреслюється "народжуюче" значення "Січі" (Різдво), "сікти" – "бити", "кидати блискавки", "карати", наголошується на "карній" ролі. Важливо мати на увазі, що "Січ", як "кресало" (огниво) має свою географію. Так, "кресало" запалює Північну Дороговказну зорю в Україні. "Кресало" утворюють назви "Таврія" ("тау" – скеля) й "Кременчук" (або "Полтава" – скеля, кремінь), які дають "вогонь".  Основою назви "Лугань" є індо-європейське "lug" – "вогонь", "горіння", “πυρο’). "Січ" –  це також Тмутаракань.

Долю Січі відтворюють легенда про Іфігенію-Таврію й Артеміду-Україну, а також рядки в епілозі “Слова про Ігорів похід”. У легенді по суті мова йде про ідею Свободи (Liberty), яка народжує силу. Ось за цю силу й Свободу – Волю і розгорнулася запекла битва на сакральному просторі України-Артеміди, Оріяни-Русі. Якраз Свободу як символ Небесної Цариці-Либеді й виборює український народ. Достукалися до Небес. А хто стукає, тому відчиняють.

Слава Україні-Артеміді, Праматері людства!

2. Час розплати настає для усіх, хто порушив Лад  Цариці Небесної  

Несила спостерігати, як ллється кров українців, як іде брат на брата, як командування Збройними Силами не дбає про своїх солдатів, тримаючи їх у голоді й холоді, кидаючи їх на вірну смерть, коли залишає їх без підтримки наодинці з озброєним до зубів ворогом. Навмисно чи ні, але це спричинює нічим не виправдані жертви.

Боляче дивитися на те, як очільники зрадницьки здають країну, відкривши ворота для ворога, – перетворивши кордон на прохідний двір для всякої наволочі. Де ви, патріоти-керманичі, де ви, патріоти-генерали, де ви, патріоти-олігархи, душею й серцем віддані Україні?! Невже чекаєте, поки наша квітуча країна вмиється кров’ю? Як вам після цього житиметься на цій землі? Як ви дивитиметеся людям у вічі?

Тримаючи відкритим кордон, ви здали землю, а тепер ви здаєте народ, який безжально вбивають на рідній землі. За що вбивають? – запитують згорьовані матері й рідні загиблих вояків. Невже нині, у двадцять першому столітті, у центрі цивілізованого світу варто розмінювати ваші політичні амбіції й бізнес-інтереси на людські життя? Якщо вже посилаєте молодих людей на війну, перекрийте кордони, а військові командири – майте гідність, будьте чесними перед своїм народом, ведіть справедливу й рішучу війну із злочинцями, а не показушну АТО в стилі ріелити-шоу. Інакше не буде вам прощення ні на цьому, ні на тому світі – ні вам, ні вашому роду. Як на небі, так і на землі.

Звісно, вам байдуже до материнських сліз, до обірваних життів молодих людей, до нестихаючого болю у грудях від непоправних втрат. Для вас важливіше, щоб на рахунки текли мільйони доларів від контрабанди, хабарів та інших поборів, що їх ви збираєте й здираєте на пропускних пунктах, сприяючи безперешкодному проникненню диверсантів, найманців-убивць та різного калібру кримінальних елементів від сусідів – наче нам своїх мало. Через них гинуть наші хлопці, від батьків яких ви відкуповуєтеся ламаним грошем, беручи собі на душу гріх перед українським народом, перед  Україною, перед Богом.

Хто прагне нажитися на цій війні в прямому і переносному сенсі, хто хоче заробити собі політичні дивіденди, стимулюючи й підігріваючи сепаратизм на Сході, нацьковуючи російськомовних громадян на україномовних, понесе КАРУ БОЖУ, і це СВІТИТЬ вам усім уже найближчим часом. Хто зрадив український народ, хто грабував його упродовж останньої чверті століття, хто здавав національні інтереси, хто й досі продовжує заробляти на згорьованих і знедолених українцях, – кожен із вас уже у списку Божої канцелярії. Ніхто не зможе уникнути покарання. Яким воно буде, вирішує Вища інстанція – Вищий Суд на Небесах, де кожен покараний зрозуміє, за що.

Тому, поки не пізно уберегти хоча б своїх рідних, одумайтеся і зробіть усе від вас залежне, щоб зупинити війну, яка з подачі «доброго сусіда» розповзається по теренах України. У ваших силах це зробити, і хоча б у такий спосіб відмолити свої гріхи перед Україною і її народом, вберегти Україну і її народ від загибелі. Інакше не буде вам прощення ні на небі, ні на землі. Прокляття солдатських матерів упаде на вас і на ваших нащадків чорною жалобною хмарою.

Хто візьме на себе відповідальність за те, що на Сході зараз знаходиться тьма бойовиків з Росії, озброєних зенітками та мінометами? Як взагалі могло статися, що вони проникли й продовжують проникати на нашу землю?

Ті, хто допустив це, мають самі виправити становище, зупинити цю жахливу війну, і не ціною життів наших вояків, а усіма можливими способами мирного розв’язання конфлікту.

Не було б цього силового протистояння, якби в Україні заздалегідь і на належному професійному рівні була налагоджена протидія потужній інформаційній агресії зі сходу, яка залякувала й залякує східні терени України „бандерівцями”, „Правим сектором”, неіснуючими „фашистами” та ін.

«Зупиніть війну!» – наказує вам Та, Яка плекала вас у своїх обіймах, Та, Яка вам і вашим близьким дала життя, статки, посади, здоров’я. Почуйте Її заклик, Її благання, Її наказ. Це Вона, Цариця Небесна, Праматір Либідь, яка вибрала Україну за свою обитель, звертається до вас, нехристів, які хочуть потопити в крові Її Царство Лебеді. Це ваші політичні ігрища призвели до цього стану народ, коли Схід зненавидів Захід. Це ваші ненажерливі апетити звели народ до останньої стадії зубожіння, породивши маси дебілів, гопників, наркоманів і алкашів. Якраз ви, політикани-імпотенти, разом з олігархічно-кримінальними вилупками призвели до конфлікту в країні, граючи усі роки незалежності на електоральних настроях народу. Ви «поділяли і володарювали», переймаючись лише одним – як дістати місце для своєї дупи або протиснути своє рило до корита. Бралися й беретеся керувати країною, навіть уявлення не маючи, куди треба іти незалежній Україні.

Один, «йолоп Царя Небесного», здав ядерну зброю укупі з кращим офіцерським корпусом, який міг би стати основою добре вишколених Збройних Сил незалежної України. Другий, п’яниця, породив олігархічно-кримінальну владу і, скільки сили підгрібаючи під себе, вивів на високі державні пости явних кримінальних злочинців. Третій, бездар з ментальністю колгоспного рахівника, ув’яз у міжусобицях, пішов на повідку у тих, кого треба було гнати в три шиї із влади, й фактично привів на найвищу посаду в державі злочинця-недоумка. Про четвертого промовчимо – про його злочини й так уже стільки сказано...

Що стосується п’ятого новообраного президента, поживемо – побачимо. Однак дату інаугурації слід було обирати обачливіше. Знаємо, що 7 («сімка») – святе сакральне число, однак треба враховувати ще багато інших чинників у виборі доленосних дат, щоб не потрапити в халепу. Вочевидь, радники нового очільника не звернули увагу на день скорботи – 7 червня 2014 року – батьківський день. Якщо день сходження на престол обрано невипадково, новому керівництву країни годилося б пам’ятати, що біля живих у цей день стоятимуть і Ті, Хто поніс на Небеса звістку з України про запеклу боротьбу проти Зла. Це – наша Небесна сотня, лицарі-лебединці, що злетіли у Вирій. Це – Сотні з Півдня і Сходу – діти Великої Богині, Господині Великих Луків і Степів, Праматері Либеді.

Їй, Володарці Неба й Землі, Цариці Небесній, тепер, певно, й доведеться звітувати новому керманичу про успіхи та реформи, про турботу за український народ, про благоустрій українських сіл та містечок, про мирне небо над головою, про сильну й незалежну країну. Бо спитають усі, хто пішов на Небо у ці буремні часи, чи не марною була їхня жертва Неньці Україні, Матері Славі. Недарма ж точиться запекла битва за місто з Її  вічним ім’ям – «Слава» (Слов’янськ).

Тож будьте гідними Славних Воїнів Цариці-Либеді, нові вершителі долі України-Артеміди і не повторіть досвід своїх попередників, які довели населення більшості регіонів країни до зубожіння й деградації. Уважно читайте знаки, щоб потім не розкаюватися. Як на небі, так і на землі.

А нам слід пам’ятати: народ має таку владу, яку заслуговує. Тому, щоб змінити владу, народ має змінитися сам. І Майдан започаткував цей процес. Революція Гідності підказує нам необхідність підвищення громадянської й політичної свідомості, активності й культури. Треба брати участь в усіх доленосних подіях нашої країни, кожного села та селища, району та міста. Треба створювати територіальні громади й вирішувати долю своєї землі самим, а не передоручаючи свої законні права бандюганам, злодіям та горе-керівникам, які заклопотані лише тим, щоб збагатитися у будь-який спосіб. Тому й придивляються, де й що погано лежить.

Вивчаймо закони, вивчаймо Конституцію України, ставаймо поінформованими, захищаймо свої права громадянин, тоді й не доведеться лити сльози і ховати кращих синів України.

ЛІКВІДУЙМО ГРОМАДЯНСЬКУ й ПОЛІТИЧНУ НЕГРАМОТНІСТЬ! Це і буде першим кроком у боротьбі з корупцією, представники якої навіть зараз не соромляться наживатися на війні, належно не забезпечуючи вояків харчами, бронежилетами, технікою.

Упродовж останнього часу громадяни України зібрали сотні мільйонів гривень для Збройних Сил України. Де ці кошти? На що їх витрачено? Хіба їх збирали для того, щоб вони безслідно щезли у бездонних кишенях чиновників? Маємо знати, як використовують наші кошти. Нехай по кожній копійці зроблять звіт: куди, кому (військова частина, підписи і прізвища командирів), скільки, перелік...

Давайте привчати суспільство й тих, кому ми довіряємо управління країною, до ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ. Облік і контроль! Постійний контроль з боку громадянського сусільства! Мабуть, тільки тоді вийдемо із безладдя і безглуздя, в яке потрапила  країна.

Звісно, можна звинувачувати в усьому Росію чи будь-кого іншого. Але треба визнати, що причини більшості бід – у нас самих. Маємо внутрішнього ворога, який зраджує свій народ, упродовж десятиліть здає свою країну. Цей ворог не дає нам змоги консолідувати свої зусилля і вберегтися від розбрату, від крові.

Але ж сталося, як сталося. І зараз Надія тільки на Неї, Матір Славу, Ясуню-Перуницю, яка від дня президентських виборів полосує Україну блискавицями й оглушує громами. Це – Великий Знак! Небесна Лада-Богородиця, яка встановлює Лад як на небі, так і на землі, озивається згори до нас, нагадуючи нам про наших предків – скіфів, троянців, сарматів, трипільців, пелазгів, кимерийців, слов'ян, аріїв і інших народів і народностей, які славили Її обитель багато тисячоліть. Вона нагадує нам, що влада земних правителів закінчилась і тепер настає Її довгоочікуваний час. Її чекали багато тисячоліть. Небесна Правителька відкриває своє обличчя, щоб осяяти своїх чад, своїх дітей земних, які зберегли у серці і душі совість, у думках чисті помисли, які не поступилися своїм благородством заради наживи та користі. А тих – із ницими звичками й помислами на кшталт «вкрав, а після мене й трава не расти» чи «після нас хоч потоп» загрозливо застерігає Цариця Небес, Праматір Либідь.

Настав час відділити зерно від полови. Поділ на чорне й біле приніс Чорний Ворон торік. А цього року, відповідно до Слов’яно-арійського календаря, прилетіла до нас Жар-Птиця – Віщунка Цариці Небесної. Це Вона у шатах Ясуні Воєводної нищить Ворога Пітьми. Це Вона застерігає тих, хто сунеться до керма в надії, що ось воно моє царство. УСЕ ПІД ЇЇ пильним ОКОМ. І влада в Україні належить Їй, Праматері Либеді, Цариці Небесній, Ладі Богородиці.

Все! Погралися двадцять три роки, а тепер годі! Кожен крок, кожне слово, кожна думка вимірюється справжньою любов’ю до свого народу, до своєї рідної землі і знаходиться під небесною юрисдикцією.

Приходить час Лади Богородиці, Праматері Либеді. Вона ступає на українські терени, на луки, ліси й лани, на слов’яно-арійський простір – колиску та Обитель Прародительки усіх народів. Отже, ті, хто продовжуватиме наживатися на народному горі, грабувати рідну землю, Неньку Україну, хай пам’ятають: НЕ ГОДИТЬСЯ ЗАСМУЧУВАТИ НЕБЕСНУ ПОКРОВИТЕЛЬКУ, МАТІР НЕБЕСНУ! Вона – Милостива, але може бути й Погрозлива. Недарма ж ховаємося від Її Гніву Небесного по домівках, прислухаючись, як котиться Небесна Колісниця Ясуні–Перуниці, Матері Слави, і грім порушує земну тишу.

Будьмо чемними і люблячими по відношенню до своєї Матері Небесної. Гряде вирішальний Час Х – Небесний Розподіл на Чорне і Біле, на Зле і Добре, на Пітьму і Світло. Тому варто зупинитися тим, хто усе ще намагається зберегти свій статус-кво і, як і раніше, обдурює народ, маніпулює громадською думкою, прикривається депутатською недоторканістю, наживається на горі людей, робить із вояків гарматне м’ясо, обкрадає народ, нагромаджує захмарні багатства, розкрадаючи національні надбання, годує передвиборними обіцянками і ухиляється від їх виконання, продовжує снувати корупційні схеми й перешкоджає українцям БУДУВАТИ ЩАСЛИВУ КВІТУЧУ КРАЇНУ.

Якщо вони не дослухаються до Наказу Небесної Цариці, хай тоді нарікають на себе й не дивуються, коли раптом щось поробиться їм: дитина потрапить в автомобільну аварію, хтось із близьких дістане інсульт чи інфаркт, водночас утратить усе – і гроші, й посаду, й репутацію, або ж – що найгірше – почне гнити заживо.

Застерігає Матір Небесна від неправих дій. Не варто змушувати Її вдаватися до кардинальних заходів, щоб убезпечити світ від зла й розрухи, що їх і спричинюють самі  люди своїми діями.

Пам’ятаймо, що час, який настає, – це час Небесної Лади-Богородиці, Праматері Миру. Її рідна обитель – Україна-Русь, прадавня й свята земля. І краще Її не засмучувати, а прославляти  у своїх думках, помислах і діях як Велику Матір.

3. Ходіння Праматері Либеді  по святій землі України-Артеміди, Оріяни-Русі

Закінчилась тисячоліттня хода Богородиці по муках. Починається хода Цариці Небесної по золотих стежках Благодаті. Першою цю ходу почула Свята земля прадавньої України-Русі – землі, поцілованої Небесами. Славімо Царицю Небес, Ладу-Богородицю, Ясуню-Громовницю, Денницю, Вранішню Зорю, Дороговказну Одигітрію. Настав Її  Божественний Час, і прийшов Час Вибору – Очищення від Пітьми. Битва розгорнулася як  на небі, так  і на землі – битва за наші з вами душі.

Хто обирає в супутники Пітьму, ніколи більше не бачитиме обріїв  Святої землі – Обителі Небесної Господині. Його дорога веде у Пекло. Його родовід переривається назавжди. Тому обираймо Світло, Правду, Істину наших Пращурів-Богів. Скиньмо прислужників-посібників Пітьми у пекельну прірву раз і назавжди, безповоротно. Станьмо до лав Лади-Богородиці, Воєводної Либеді, Пирогощі-Одигітрії. Хай встає над ланами рідної землі Її Небесний Оберіг Райдугою-Веселкою, Барвихою-Цвітохою. Хай Вона боронить нас Перуницею-Блискавкою від ворожих наступів Пітьми. Хай розриває Громом Небо, щоб пощезли усі супостати й зрадники з землі рідної Неньки. Хай блискавки Ясуні-Громовниці запалять іскру Світла у наших серцях, у наших душах – Світло Істини, Світло Життя, Світло Небесної Матері!

Своєю ходою Вона розпочинає Велике Очищення Світу. І перша Її Обитель – Її Лебедині угіддя України. Її Дони й Луки. Тож не дарма зараз точиться кривава бійня на Донеччині й Луганщині. Бо то Її володіння, бо то Її  Богородичні Угіддя, бо то Її Дім.

Вставайте, Жінки України! Зустрічайте Небесну Царицю, Богородицю Ладу! Обережним Колом, Молитовним Щитом разом з Великою Матір’ю накривайте рідну землю, Неньку Україну. Не давайте підступному зайшлому ворогові використовувати себе як прикриття у вашому власному домі, на вашій власній землі. Стільки років жили ми разом українці й росіяни, і не виникало навіть питання мови, хоч і розмовляли кожен своєю мовою. Аж поки нечисті на руку й підступні душею політики не стали використовувати мовне питання у своїй передвиборчій агітації й пропаганді. Ці людці  маніпулювали нашою свідомістю, нашою громадською думкою, щоб будь-що потрапляти до влади, а тепер довели це до громадянської війни. Небо вкаже на нелюдів, що підбурили народ до братовбивства.

Божа Матір, Лада Богородиця пробуджує нас. Вона відкриває в нас споконвічне Бережіння Боже, яке має захистити наші родини, нашу землю, наші домівки. Мирне Небо над головою – ось що повинно бути в наших зверненнях до влади, до тих, хто розпочав і спровокував цю війну. Дуже скоро Небесний Суд з Небесною Сотнею і загиблими на Півдні і Сході винесе вирок тим, кому була вигідна ця БЕЗГЛУЗДА ВІЙНА. Хай готують свої голови на Плаху Небесну. Хочете уникнути покарання? У вас є єдиний і останній шанс це зробити –  припинити криваві злочини перед власним народом, припинити нищити рідну землю.

Ті, хто по крові Небесної Сотні прийшов сьогодні до влади, – новий керманич країни і очільник столиці, – хай пам’ятають накази Небесної Сотні – відданих лебединців Лади Богородиці, Цариці Небесної: „перезавантаження влади” чи  зміна „шила на швайку” не вийде! Лада-Богородиця й Господарка ЛАДУ як на Небі, так і на Землі чекає зовсім іншого – ЗМІНИ УСІЄЇ ПРАВЛЯЧОЇ СИСТЕМИ. І часу на цю зміну – обмаль. І вибір тут один: або ухвалюється таке рішення, або Україну чекає новий соціальний катаклізм, і тоді усіх політичних діячів змиє повстала народна хвиля.

Переоцінка цінностей у більшості українського народу вже відбулася, рівень свідомості піднявся до рівня усвідомлення своєї гідності. Якщо Померанчева революція підняла самосвідомість українського народу на психоемоційний рівень померанчевого центру –  центру бажання, тобто «хліба й видовищ», то Майдан 2013 - 2014 року став Жовтою-Блакитною революцією – революцією гідності, самооцінки, самоідентичності, самодостатності та самовираження – революцією середнього класу.

Древня слов’яно-арійська система вчить про сім чар (в індуїзмі – сім чакр). Червона чара – фізіологічні потреби, помаранчева – задоволення, бажання, жовта – сила волі, зелена – любов, співчуття, блакитна – творчість, синя – інтуїція, фіолетова – Дух, Істина.

Звернули увагу? Це ж райдуга – Барвиха-Веселка, це – символ Цариці Небесної, Матері Либеді. То вона вивищує Небесну Цвітоху райдужною дугою після дощу, щоб бачили ми Її гармонійний ряд – Лад: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

На жаль, ми ще й досі не відкрили серця (зеленого кольору), ще не можемо дивитись відкрито один одному у вічі, ще не можемо щиро співпереживати й любити, ще не можемо цивілізовано домовлятися, хіба що мовою зброї.

Небо чекає на відкриття нашого Серця, на Пробудження нашої Совісті, на розкриття нашого Інтуїтивного Інтелекту. Саме тоді, коли відкриються ці центри нашої свідомості, ми й станемо справжніми Господарями на своїй землі. Тож бережімо у своєму Серці Небесну Рай-Дугу і пам’ятаймо, що складає Її неповторний Образ. Як на небі, так і на землі.

Як бачимо, критична маса самосвідомості більшості українців на даний момент склала силу волі до гідності, свободи, кращого життя, бажання працювати для України і на Україну. Тому старі методи правлячої еліти на сьогодні вже непридатні. Потрібно шукати новий стиль правління країною, створювати нові механізми для формування апарату управління, нових управлінців з новим мисленням, стратегічним баченням і системними підходами.

Чи маємо ми такий кадровий резерв? Чи готувала наша країна таких фахівців? Як це не сумно, але треба визнати, – ні. Кожен політик у боротьбі за крісло виставляє себе найрозумнішим, і це причина того, що все робиться методом спроб і помилок. От і доексперементувалися, довели країну до повного банкрутства, обікрали народ до нитки, а тепер штовхають у пекло кровопролитної громадянської війни. Чи на таких політиків заслуговує наш багатостраждальний народ, наша Ненька Україна? Чи таке хоче бачити на своїх священних теренах Лада Богородиця, Господиня української прадавньої землі? Звісно ж, що ні.

Тоді де ж ті сонми учнів і послідовників лідерів, які так хизуються своїми лідерськими заслугами перед українською нацією? Їх немає. Є тільки лідер, розпіарений політтехнологами за допомогою не завжди порядних інформаційних засобів. А на перевірку, так ні лідера, ні послідовників взагалі – один ПШИК.

З давніх давен українцям відомо, що гуртом і батька легше бити. У нас так виходить, що гурти послідовників і прибічників лідерів розбігаються, щойно закінчуються передвиборчі перегони, і ласі до масних шматків товпляться у чергу до нового переможця.

На превеликий жаль, ніхто й ніколи в Україні не переймався підготовкою лідерів–патріотів України. Тому, коли народ опинився перед вибором, обирати не було з кого. Знову ті ж олігархічні обличчя, знову „перетасовування колоди”. Але ж від переставляння складових сума не змінюється. Отож не варто й сподіватися, що щось зрушиться з місця, бо самим керівникам треба змінювати способи мислення й уміти відчувати нові віяння, нові космічні енергії, які одномоментно змініють і землю, і природу, і всесвіт.

Хто це помітить і поміняє модель своєї поведінки, тусуючись у політичному істеблішменті, може сподіватися на довге й успішне політичне життя. Хто ж проігнорує Заклик Цариці Небесної, Великої Матері – Володарки та Господині Третього тисячоліття, той кане у Лету – так, наче його й не було.

Закликаймо Царство Либеді! Упевнено скидаймо маски з темних душ, з ложних богів, з зарозумілих правителів України, Землі, Космосу. Викиньмо їх у просторовий резервуар Небесного карантину на перепрограмування. Нехай там і здійснюють своє власне перезавантаження.

Ну, а народові Лада-Богородиця радить припинити чинити агресію одного щодо іншого, не вестися на стравлювання й провокації тих, що при владі й бояться втратити важелі вливу на політику і економіку своїх регіонів. Пора вже навчитися вирізняти, де вороги, а де друзі. І на Сході, і на Заході, і на Півдні, і на Півночі. Усі ми і наші рідні, наші сім’ї однаковою мірою експлуатувалися упродовж десятиліть чиновницько-кримінальною бюрократією. Пора вже зрозуміти, що наш ворог – це правляча верхівка укупі з олігархатом, яка наробила собі вотчин, понасаджувала князьків-хапуг і яка за допомогою репресивно-бюрократичного апарату «доїла» Україну, збираючи мільярди як данину.

Якщо нова влада знову спробує пошити народ у дурні, виставляючи нам нові партії і нові обличчя лідерів зі старими ляльководами, хай сподівається хоча б порятувати власні шкури, забувши про маєтки і рахунки, бо НАГЛЯД уже взяла на себе Небесна Господиня – Лада-Богородиця, яка буде ладити й карати кожного наперсника в політичних ігрищах. Спостерігаймо і читаймо Знаки, які вона нам посилає.

4. Достукатись до Небес нелегко тим, хто нехтує Ладом, встановленим на Землі самим Небом

Короткозора українська влада довела Україну до братовбивчої колотнечі на Донбасі. Смерть та каліцтва сотень дорослих та дітей, тисячі  біженців, артобстріли житлових масивів та руйнація міст – за це все несе відповідальність злочинна влада, яка діє за принципом „кому війна, а кому мати рідна”.

Чому й досі ходять по залах Верховної Ради України ті, що підбурювали, спонсорували й розпалювали невдоволення, ворожнечу й сепаратизм на Сході та Півдні?

Чому й досі працюють на керівних посадах вищої й середньої ланки, де ухвалюються доленосні рішення для країни, представники старої злочинної влади?

Чому й досі незаконно приватизовані державні підприємства з часів СРСР чи привласнені через рейдерський захват чужі приватні бізнеси ще в руках крадіїв та злодіїв?

Чому злочинні олігархи-зрадники, які стільки років грабували Донбас, спокійнісінько живуть у Кончі-Заспі на березі Дніпра, а не гасять „пожежу” братовбивчої війни, яку вони ж і запалили своїми підступними діями?

Це все – питання для нової влади!

Як у лютому цього року по-зрадницькому покинув столицю й Україну слабодухий екс-президент, підштовхнувши людей на криваву бійню, так само й господарі-олігархи так званої „Донецької народної республіки”, які й заварили кашу, виторговуючи собі у Києва Донецьку бізнес-вотчину, коли запахло смаженим, по-зрадницькому, яко тать, збігли до Києва після виборів. Можна було б утекти й ще далі, але Лондон уже не прийняв – запрацювали санкції. Озвірілі й оскаженілі „ополченці ДНР” хотіли розправитися в резиденції „Люкс” у ботанічному саду в Донецьку з „першою людиною Донбасу” так само, як перед тим майданівці розправилися з колишнім володарем Міжгір’я.

До речі, чи знав колишній очільник країни, коли поселявся в Міжгір’ї, що його резиденція розташована на місці зруйнованого старовинного Міжгірського монастиря, заснованого ще в доординський період і присвяченого Великій Богині – Ладі-Богородиці, Січі-Пирогощі? Отже, бачимо, як Велика Господиня відновлює свої права на свої землі. Якщо очільник держави грабує власний народ, чи може його рід і далі існувати на цій землі?

Щось подібне спостерігаємо знову. Історія повторюється, але нічому не вчить. Що робить ця так звана „перша людина Донбасу” – олігарх із стомільярдними статками в Києві? Може варто вже заарештувати усі його рахунки й нерухомість і в Києві, і скрізь по Україні, і за кордоном? Адже не є таємницею, що то його рук справа, що тепер Донбас захлинається у крові. Чи не час порушити проти нього й усіх його поплічників кримінальні справи за посібництво у розпалюванні ворожнечі серед населення Донбасу, за підримку кримінальних структур, які видають себе за "ополченців" і "сепаратистів"?

Ница душа захвилювалася за свою шкуру, а те, що міста й села Донбасу тероризують диверсанти-зайди та озброєні кримінальні злочинці, через що мирне населення, жінки й діти кожної ночі і кожного дня здригаються від найменших звуків на вулиці й у повітрі, – це найбагатшого виродка-гаспида не турбує. Що йому населення Донбасу, яке він збурив руками своїх холуїв-прислужників, „сім’ї” та найманців? Йому аби утримати ласий шматок промислового Донбасу, що його цей вилупок разом зі своєю шайкою, прикриваючись російськими спецслужбами, за два десятиліття перетворив із квітучого регіону на депресивну вмираючу територію. Не буде такій погані прощення. Ні на землі, ні на небі. І хай благає Небеса і спробує достукатися до Тієї, Якій по праву належить ця Земля, де кожна річка, кожне селище, кожне місто носить Її імя, де Азовське море є Її купіллю.

Чи на таку зустріч з рідною Обителлю сподівалась Цариця Небесна, Пирогоща-Одигітрія, Артеміда-Марія, де на Луганщині й Донеччині майже усі назви річок і містечок, і навіть море присвячені Їй і названі на Її Честь?

Древня назва Азовського моря – Меотіда. Латинське "meo" – бігти, літати, ходити. Море називалося "біжучим", "летючим" або “ширяючим” (древньо-слов’янське "текти", "течія", “текучою” можна назвати Артеміду-Діану, Меотіду, Азовочку – Либідь.

Харцизьк. Топонім “Харциз” несе в собі символіку радості ранку й світанку, сходу сонця, початку дня. "Харциз", як і латинське "dono" у назві "Дон", має значення "дар", "дарування". ”har-shri” – блискучий, славний (Троя-Денниця-Астрея), “hary” – любити, бажати, погрожувати. Грецьке “charistia” – свято любові і злагоди, родинне свято, яке відзначають 22 лютого.

Маріуполь. Місто біля Азовского моря. Козацьку назву було присвячено Іфігенії, а назва Маріуполь – посвята Україні й Діві Марії – Віщій або Дороговказній зорі. Марія. Старонімецьке “mari” (meri). В українській християнській міфології – Софія (від грецького “σοφια” – “σοφος” – мудрість). В козацькому співтоваристві також Діана, Артеміда, Велика Матір, Січ-Покрова. Діана стала прообразом Марії. Діану називали Тривією – тридорожною.

Луганськ. Назва походить від гідроніму Лугань. Старонімецьке “loug” (lug) – полум’я, вогонь, горіння; саксонське „logna“ – плам’я, вогонь. Луг – батько, а Січ – мати. Так говорили запорозькі козаки про свою Покрову, богиню блискавки, яка запалює небесний вогонь (Пирогоща), і про вогонь. Луганська (або Огнищанська) земля є складовою частиною "тріади" Таврія (Скеля), Полтава (Кременчук) і Лугань (Огнищанськ), які творять міфологичний образ запалювання вранішньої зорі. "Січ-кресало" викрешує вогонь і народжує денне сіяння-світіння (Січ – Пирогоща).

Кринка. Річка в Донецькій та Луганській областях, права притока ріки Міус. В основі гідроніму - грецькое "κρινω" або "κρηναι" (від "κραινω" – виконувати, переважати, вершити, царствувати або бути головою, державою), що має значення: судити, наказувати, карати (древньо-слов’янське "роздір", "сварка"). У давні часи ріка, записана у Геродота як "Геррос", называлася "Троя", "Січ" або "Кия".

Красний Лиман. Місто на річці Сіверський Донець. Латинська основа "Crasinus limes" має значення "Вранішній рубіж". Схід називали "Красним-Уранішнім". Латинське "limes" і "donec" – синонимы: "край", "рубіж", "межа", “праг” (вхід, в’їзд). Східні ворота – Золоті ворота, Царські врата. Красний (червоний). Червоний колір – колір Слави, Сходу Сонця, Венери.  

Горлівка. "Та, що народжує силу ", "Горлиця", Домаха, Зачатіївська.

Дружківка. В санскритському “dhru” (dhruji, dhraji) – іти, ходити, ходіння, віяння. У назві козаків також розуміють похідність. У давнину діло означало “військовий похід”.

Донець. Свою назву ріка дістала від латинського "donec" або "limes" – край, рубіж, кордон. Водночас гідронім "Donec" несе в собі латинське "dono" – "дарувати" у значенні грецького слова „γερασ“, як дар або почесть за несення військової служби. Але „Дарницею“ (Даруючою) називали Пирогощу, богиню грому й блискавки, яка дає урожай, високі трави. Тому назва „Донец“, як і ріки  Дон, могла сприйматися як назва ріки божества блискавки й грому.

Донецьк – Юзівка. Значення назв “Юзівка” і “Лугань” збігаються: санскритське “us”, латинське “us” (urr) передають образ “горіння”, “світла”, “світанку”. Так само індоєвропейське “lug” – горіння. Ряд топонімів у колишньої Юзівки мають значення горіння, світанку: Макїївка (санскритське – “makha” – дружба, празник), Мар’їнка (санскритське “marici” – промінь світла), Авдїївка (санскритське “avid” – знати достовірно), Ясинувата (санскритське “yas”, “yasti"), Ясунь – Денниця, Дороговказна зоря, древньоіндійське “Alba” – Лебідь.

Тут тільки декілька прикладів топонімів і гідронімів, розсипаних на прадавньому сакральному ландшафті Донбасу на честь Праматері Либеді, Цариці Небесної. І те, що АТО почалася саме на Її свята, в час Богині місяця Квітень (Цвітоха-Барвиха), говорить про те, що Вона – Ясуня Воєводна – стоїть на захисті Неньки України-Артеміди, на захисті рубежів своєї Обителі, боронить кордони разом з українськими вояками-черкасами, ясунами-лебединцями.

Хай знають про це ті, що розпочали братовбивчу війну на Її святій землі.

Але чи достукаються до Неї за прощенням ті, хто лякав населення Сходу ілюзорними „фашистами”, „бандерівцями” та „Правим сектором”? Мабуть, довго доведеться стукати, бо, по-перше, треба ще відмити руки від крові, щоб осмілитися постукати в Небесну Обитель. Кожна ж бо краплина крові невинно убієнного українця на своїй рідній землі стане кров’ю тих, хто посмів осквернити українську землю. Нащадкам цих ублюдків немає місця під сонцем, і тому вони виздихають ще при нашому бутті. Тож будьмо свідками, як твориться Небесний Суд Справедливої Лади-Богородиці проти тих, хто порушує Її Лад на Її віковічних угіддях. Спостерігаймо Кару Небесну, і даваймо відсіч усім, хто посягає на землі Небесної володарки. Як на небі, так і на землі.

Чи задумуються ті, що стільки років придушували середній та малий бізнеси на Донбасі, знищували шахти, металургійні заводи, травмайно-тролейбусні парки, розбирали залізничні колії на металобрухт і отримували надприбутки від експорту металу, трощили інфраструктуру міст та житлово-комунальних господарств?..

Як на це дивиться Володарка Великих Луків? На яку спокуту сподівається донецько-луганський олігархат? Нема прощення ні їм, ні їхнім нащадкам. Ні на землі, ні на небі. Дуже довго доведеться вимолювати хоча б життя! Зло має бути покаране. Якщо не земним судом, то Небесним напевно.

Ці потвори, нелюди, замість того, щоб розвивати регіони, лише грабували народ, примножуючи мільярдні статки й споруджуючи стадіони, а людям кидали кістку, руйнуючи інфраструктуру міст і перетворюючи основну масу місцевого населення на наркоманів, виродків та недоумків, прикриваючись благодійними фондами і соціальними проектами. Гріш ціна таким благодійним проектам, такій турботі про суспільство. Ці так звані діячі ніколи не були й навряд чи будь-коли стануть патріотичною елітою регіонів і України. Геть із країни, поки вас не змела буря народного гніву! „Геть!” – вам каже народ. „Геть!” – вам мовить Та, землю Якої ви занапастили, залили кров’ю Її люблячих дітей. Даремно шукати притулку на Її землях на березі Дніпра. Це теж  володіння Праматері  Либеді, Ясуні Пирогощі, це теж земля Цариці Небесної.

У мальовничому передмісті Києва з назвою Конча-Заспа давно розібрали святі землі на шматки різних розмірів представники української псевдоеліти й набудували собі хороми – палаци. Зрозуміло, чому притягує ця місцевість: це ж колишня «ставка», «місце побутування» князя (кончака). Образ Кончака згадуваний автором "Слова про Ігорів похід".

То яка ж участь може очікувати насельників Кончі-Заспи, які збудували собі царські хороми у місті КОНУ за вкрадені у народу гроші?

За які такі заслуги перед державою, перед її громадянами, перед Ненькою Україною вони заслужили право оселитися у древній князівській резиденції, та й ще отримати земельні володіння як приватну власність з довічною недоторканістю? Воістину: «із грязі та в князі». 

Чи настав час доторкнутися до князівської резиденції, що підпорядкована Ладі-Либеді, Справедливої і Могутньої, Караючою і Милующою?

Але як відмолити прощення у Цариці Небесної за Її порушений Лад, за невиліковну роз’ятрену рану в душі українського народу, Її люблячих дітей? І взагалі, чи є тому прощення?!

Сподіваємося, кожен із мешканців Кончі-Заспи сам вирішить долю незаконно відібраного у народу України блага. Тепер їхня доля і доля їхніх нащадків у їхніх власних руках. Не гайте часу, панове! Спішіть робити добро, і не тільки обіцянками, а й добрими справами. І, можливо, Небо не залишить вас у біді. Можливо, фортуна і вам посміхнеться, коли ви відкриєте двері своїх палаців для тисяч біженців зі Сходу і Криму.

Це з вашої руки, унаслідок ваших недолугих рішень ці люди залишилися без крову, без роботи, без майбутнього. Наша країна бідна, – каже діюча влада, на державу геть і сподіватися. Тож уся надія на вас, шановне пановство!

І на вас, шановний пане, колись «перша людина Донбасу»!

А народ України проконтролює, чи пробачить Небесна Господиня, яка подарувала найбагатшому олігархові України дату приходу на землю на свій день народження 21 вересня, тим паче що 49 років (7х7) вже не за горами, й треба давати звіт перед Вищими Силами Неба. Але ж усе одно від себе не втечеш, а від страху і рідні стіни не рятують. І Міжгір’я – ще один доказ. Отож напевно не варто було селитися на березі річки з гідронімом Дніпр-Дніпро-Славутич-Славута-Непра, яка підпорядкована Праматері Дані-Либеді. Тому, мабуть, буде краще поділитися квадратними метрами і гектарами з біженцями, яких тисячі, а ще буде більше.

Як „домовлятимуться” і чи зуміють „домовитися” усі, хто порушив Небесний Лад на землі, з Великою Богинею Совісті, яка стежить за додержанням звичаїв і моралі у суспільстві й у природі, що належить робити і чого належить не робити у суспільстві та в природі людині як істоті розумово-моральній, невдовзі побачимо.

Неможливо уявити, як буде вимірюватися доля усіх тих, хто загнав Україну і український народ у злидні і в пастку братовбивчої війни. І зараз їм своїми діями варто довести свою любов до України, свою турботу про знедолених людей. Тоді й побачимо, хто є справжній патріот, а хто під нього рядиться.

Той, хто тривожить Землю, той тривожить і Небо.

Завжди пам’ятаймо про це, якщо хочемо Ладу на своїй  рідній землі!

*     *     *
ІНШІ СТАТТІ МІРИ КИЄВЕЦЬ ТА ДАНИ ЛИБУШЕ:

ПРОРОЦТВО ЛИБЕДІ: СИМВОЛІЧНИЙ ЗНАК ОЧИЩЕННЯ УКРАЇНИ

ОБЕРЕЖНЕ КОЛО ЛИБЕДІ

ТАВРИДА–ЛИБІДЬ: ЛЕБЕДИНИЙ ФОРПОСТ СВІТЛИХ СИЛ
 
ЛЕБЕДИНА ВДЯЧНІСТЬ І ДОКІР УКРАЇНИ-РУСІ
 
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ