Чомусь ототожнення себе з селянством прийнято вважати смішним чи ледь не ганебним. Селян ніколи не зараховували до елітних прошарків суспільства, хоч на них завжди припадала левова частка праці, плодами якої користувались всі інші. Селян також прийнято вважати малограмотними та пасивними. Навряд чи в когось спаде на думку, що можуть існувати цілі селянські нації чи селянські держави. Проте такі явище все ж були.
Протягом 18 століття голандські малограмотні селюхи (власне не тільки голандські, але і німецькі та французькі), а разом з ними пройдисвіти та шукачі пригод їхали в Південну Африку шукати кращої долі. Вони явно не знали, що їх чекає на нових землях, проте неможливість облаштуватись на батьківщині змошувала їх до цього.
Спершу заселивши Капську колонію, в 1835 році під тиском англійського імперіалізму вони були змушені переселитись в глибину південної частини Африканського континенту. Це переселення отримало назву - Великий Трек, і в подальшому відіграло ключові роль у побудову національної ідентичності наймолодшого білого народу - народу бурів (Boer - гол. "селянин").
В це варто вдуматись: нова нація була створена селянами (!!!), які явно не знались на тонкощах фламандської школи живопису. Еліта, інтелігенти та аристократія лишилась в Голландії, де нині ми власне маємо шанс спостерігати далеко не тріумф європейського білого духу та християнських цінностей.
Після виснажливого переходу на нові землі (під час якого померли десятки тисяч бурів), двох англо-бурських воєн, численних війн з дикунами (ліберасти люблять писати, що зулусам вдалось перемагати білих, однак мало хто каже, що під час найвідомішого з таких боїв кілька сотень білих дядьків-бурів стримували натиск 12 тисяч зулусів) бурам вдалось вижити, і власне стати однією, чи скажімо навіть основною підвалиною Південно-Африканської республіки.
До речі, не варто отожнювати бурів з рештою африканерів (білих, що розмовляються на мові африканас, похідній від босяцьких діалектів голандської з додатками французької, англійської та німецької). Бурів, нащадків фермерів та першопрохідців, особливо тих, що пережили Великий трек, виділять в окрему "субкультуру".
Власне саме бури є найбільш нетолерантною частиною білих в ПАР, вони не піддаються расовим змішуванням, являються ревними християнами. На відміну від англомовних білих мешканців ПАР, та власне африканас-мовної буржуазії, що часто не сильно боронить свої права, і не сильно противилась скасуванню апартеїду, попри те, що нині отримують за це по голові від негрів на рівні з бурами.
Саме серед селян бурів поширений рух за утворення незалежної білої держави на Півдні Африки, саме вони створили біле місто - громаду Оранія, таким чином подаючи всім іншим людям, зокрема і в Європі, чудовий приклад самоорганізації за екстремальних умов та у повністю у ворожому оточенні. Саморганізації на умовах повної участі в роботі всіх членів громади.
Саме слово "бур" ліберастами (в т. ч. всілякими розумниками з числа решти білих ПАР) висміюється, а бурів ототожнюють з "тупими селюками". Власне мабуть це типова реакція "еліти" на здорові прояви народного духу.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Селянський народ або ж Boerevolk
Світ:
09072801e.jpg
Спершу заселивши Капську колонію, в 1835 році під тиском англійського імперіалізму вони були змушені переселитись в глибину південної частини Африканського континенту. Це переселення отримало назву - Великий Трек, і в подальшому відіграло ключові роль у побудову національної ідентичності наймолодшого білого народу - народу бурів (Boer - гол. "селянин").
В це варто вдуматись: нова нація була створена селянами (!!!), які явно не знались на тонкощах фламандської школи живопису. Еліта, інтелігенти та аристократія лишилась в Голландії, де нині ми власне маємо шанс спостерігати далеко не тріумф європейського білого духу та християнських цінностей.
Після виснажливого переходу на нові землі (під час якого померли десятки тисяч бурів), двох англо-бурських воєн, численних війн з дикунами (ліберасти люблять писати, що зулусам вдалось перемагати білих, однак мало хто каже, що під час найвідомішого з таких боїв кілька сотень білих дядьків-бурів стримували натиск 12 тисяч зулусів) бурам вдалось вижити, і власне стати однією, чи скажімо навіть основною підвалиною Південно-Африканської республіки.
До речі, не варто отожнювати бурів з рештою африканерів (білих, що розмовляються на мові африканас, похідній від босяцьких діалектів голандської з додатками французької, англійської та німецької). Бурів, нащадків фермерів та першопрохідців, особливо тих, що пережили Великий трек, виділять в окрему "субкультуру".
Власне саме бури є найбільш нетолерантною частиною білих в ПАР, вони не піддаються расовим змішуванням, являються ревними християнами. На відміну від англомовних білих мешканців ПАР, та власне африканас-мовної буржуазії, що часто не сильно боронить свої права, і не сильно противилась скасуванню апартеїду, попри те, що нині отримують за це по голові від негрів на рівні з бурами.
Саме серед селян бурів поширений рух за утворення незалежної білої держави на Півдні Африки, саме вони створили біле місто - громаду Оранія, таким чином подаючи всім іншим людям, зокрема і в Європі, чудовий приклад самоорганізації за екстремальних умов та у повністю у ворожому оточенні. Саморганізації на умовах повної участі в роботі всіх членів громади.
Саме слово "бур" ліберастами (в т. ч. всілякими розумниками з числа решти білих ПАР) висміюється, а бурів ототожнюють з "тупими селюками". Власне мабуть це типова реакція "еліти" на здорові прояви народного духу.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд