Про перемогу демократії й зовсім говорити не доводиться - імперія і демократія, в принципі, не сумісні.

Що стосується опозиції можу сказати наступне: в Росії може бути тільки один вид опозиції - антиімперський, всі інші прояви політичної боротьби, починаючи від Путіна, Зюганова, Жириновського і закінчуючи всім складом Координаційної ради російської опозиції, що включає в свої ряди Ходорковського - це внутрішньовидова імперська боротьба за владу.

Всі ці фігуранти бачать Росію не як найжорстокішу колоніальну імперію, що до сих пір утримує в своєму підпорядкуванні понад двісті підкорених народів, а як територію, де кожен з них вважає, що зможе ефективніше управляти у більш м'якому імперському режимі.

Всі міфи про революції в Росії - це казки для бідних. Російська імперія на початку дев'ятнадцятого століття отримала першу тріщину свого існування, і тільки ціною роздачі національних автономій змогла втриматися на плаву стрімко мінливого світу.

До кінця двадцятого століття ціною втрати своїх споконвічних територій Російська імперія була змушена автономії перетворити в повноцінні суб'єкти міжнародного права, і тепер до повного розпаду їй залишився один крок.

Ніщо не допоможе ні Путіну, ні Навальному, ні Ходорковському, співтоваришам, які вдало розосередилися по всьому світу, щоб врятувати вмираючий атавізм від повного розпаду.

Росія приречена, і її долю вирішив не Путін, і навіть не чекісти, а науковий прогрес і досягнення в області інформаційних технологій.

Прийшов час платити "за гамбурзьким рахунком", і ніхто не стане брати відкат, порівнювати хабар або капітулювати від шантажу і загрози жорстокої розправи.

Світова спільнота вже дозріла щоб поглинути і переварити нездатного реформуватися монстра, який застряг в своєму розвиток десь у середньовіччі.

Джерело