Російський політолог Валерій Соловей, відомий своїми точними прогнозами (він, до речі, передбачив перемогу Трампа на виборах в США) розповів МК, що у російської правлячої еліти ейфорія від перемоги Трампа була навіть сильніше, ніж в штабі Трампа. В деяких кабінетах влади після отримання звісток про підсумки американських виборів стали відкривати шампанське і закурювати сигари.

Валерій Соловей вважає, що Трамп не такий вже й непередбачуваний, яким його часто представляють. Крім того, щоб правити успішно, він повинен правити в згоді зі своєю власною партією.

Зараз, до речі, в США склалася унікальна ситуація: республіканці контролюють обидві палати Конгресу і очолюють більшістб штатів.

"Звідси випливає, що Трамп змушений відповідати балансу сил, інтересів і поглядів, які склалися в партійному істеблішменті, що входить до складу істеблішменту загальноамериканського. І перші призначення, зроблені Трампом, свідчать якраз про реалістичний і дуже збалансований підхід, - каже Валерій Соловей.

- Примітно, що ці кадрові рішення були схвалені не тільки з боку республіканців, але і з боку демократів. Треба сказати, що сьогодні в американському істеблішменті існує широкий антиросійський консенсус, що носить надпартійний характер. Все оцінюють Росію як колишню велику державу, яка перебуває в стані тривалого і незворотного занепаду. Але яка в пароксизмі, так би мовити, відчаю намагається ревізувати підсумки холодної війни. Підкреслю: це думка американського істеблішменту в цілому.

Проте, у американців є ряд очевидних інтересів, із-за яких вони готові співпрацювати з росіянами. Трамп прекрасно розуміє, що важливим індикатором його успішності у зовнішній політиці є вміння вирішити сирійську головоломку. При цьому він не ставить собі за мету - принаймні, публічно - повалення Асада.

Трамп заявляє, що головним завданням є боротьба з тероризмом. Тобто існує певна основа не просто для координації, але навіть для якихось спільних дій.

Російське керівництво, звичайно, тайно сподівається обміняти Сирію на Україну. Тобто, домовившись з американцями по Сирії, виторгувати згоду на те, щоб Україна увійшла в зону російських інтересів. І можу сказати, що офіційний Київ цього надзвичайно боїться. До судом.

Що буде відбуватися на цьому напрямку, поки не дуже зрозуміло. Але повернуся до початку свого спічу: є республіканський істеблішмент, є американський істеблішмент, який вважає важливим стримувати ревізіоністські наміри Росії. Навіть якщо Трамп вирішить укласти таку угоду з Москвою, істеблішмент, швидше за все, не дозволить її здійснити.

Що ж стосується Криму, то це питання в будь-якому випадку винесено за дужки. Це сьогодні зрозуміло всім. Америка, як і Євросоюз, ніколи не визнає Крим частиною Російської Федерації. Але де-факто ситуація збережеться такою, яка вона зараз.

Є й ряд інших проблемних питань у російсько-американських відносинах, які навряд чи будуть вирішені з приходом адміністрації Трампа. Наприклад, "список Магнітського" або справа збитого малазійського "Боїнга". Досить скоро міжнародна комісія з розслідування катастрофи опублікує список винних. І в Москві побоюються, що це буде дуже неприємний для нас список.

Як тільки він з'явиться, негайно підуть позови родичів і близьких загиблих, які з великою ймовірністю створять серйозну загрозу майну Російської Федерації за кордоном.

Росія, напевно, надала  б перевагу пакетній угоду з Америкою - тобто сісти і відразу, за одним столом, вирішити всі питання. Але я впевнений, що американці на це не підуть.

Крім того, є ще одна серйозна концептуальна проблема, про яку мало хто сьогодні замислюється.

Справа в тому, що Росія в останні два роки продемонструвала всьому світу, що вона ставить на силу. Мовляв, ви, американці і європейці, говорите про цінності, але все це лицемірство, брехня. Ніяких цінностей для вас немає: ми натиснули - ви відступаєте, не наважуєтеся нічого зробити.

Але справа в тому, що Трамп - це не Обама. Адміністрація Обами в зовнішньополітичній області була найслабшою післявоєнною американською адміністрацією. Трамп такої слабкості собі дозволити не зможе. Тому, хоча ситуація і відкриває для нас деякі нові можливості, вона несе набагато більші ризики.

Нова американська адміністрація буде відповідати з позиції сили, а в такій конкуренції нам ніколи не виграти. Радянський Союз її програв, а Росія набагато слабша за Радянський Союз. Наші потенціали несумірні, не треба плекати з цього приводу ніяких ілюзій.

Тобто все буде залежати від нашої готовності реалістично оцінювати ситуацію і йти на компроміс. Якщо не зуміємо домовитися з американцями, то опинимося в дуже неприємному становищі.

У їхньому арсеналі дуже багато важелів, що дозволяють загнати нас в кут. Досить одних тільки економічних і фінансових: протягом 2-3 років російська економіка буде розірвана на шматки.