По-перше, Сирський – висуванець Єрмака, а це сьогодні майже вирок. По-друге, його ставили, в першу чергу, через слухняність і небажання псувати керівництву настрій поганими новинами. Відповідно, він дає нездійснені обіцянки, а потім змушений спотворювати інформацію про перебіг бойових дій на свою користь.
Єрмак (!) проводить нараду з військовими. Фото: Фейсбук Alexandr Kochetkov
По-третє, при Сирському ЗСУ остаточно перетворилися на радянську армію зі зневагою до життя і здоров’я військовослужбовців і у якій ініціатива карається, пише у своєму Фейсбук Олександр Кочетков.
Крім того, Сирський виявився вельми чутливим до популярності деяких підлеглих і схильним до їх адміністративного гноблення.
По-четверте, повзучий наступ ворога попри всі надзусилля так і не вдається зупинити. А це є неспростовним аргументом США для примусу України до територіальних поступок: віддавайте Донбас, тому що росіяни рухаються вперед і все одно його захоплять.
Зміна головнокомандувача ЗСУ принципово важлива, адже окрім живої сили нашому війську не вистачає і стратегічного, і тактичного мислення. В умовах, коли ворог значно переважає чисельно, єдиним варіантом є мобільна оборона, яка в нас підмінюється наказом «Ні кроку назад!», який виконати неможливо.
При всьому цьому проста заміна головкома всіх проблем не вирішить. Бо якщо президент В. Зеленський налаштований на теплу інформаційну ванну, то її буде забезпечувати й наступник Сирського.
На фронті не вистачає бійців. Провал мобілізації – це здебільшого провина політичного керівництва країни, а за величезний рівень СЗЧ має відповідати керівництво військове. Тобто, проблема комплексна, і вона породжена загальним песимістичним соціально-політичним станом країни.
Тим часом днями вийшла стаття генерала Залужного «Політика і війна. Реальність проти очікування», у якій йдеться про те, що у нас відсутня стратегія війни. І цю статтю не можна назвати суто військовим аналізом.
Залужний пише: "Формуючи політичну мету війни, важливо пам'ятати, що війна не завжди завершується перемогою однієї сторони та поразкою іншої. Так було у Другій світовій, але це рідкісний виняток, бо так майже ніколи не бувало в людській історії. Переважна більшість воєн завершується або взаємною поразкою, або кожен впевнений, що переміг, або інші варіанти.
Отже, коли ми ведемо мову про перемогу, треба чесно сказати так: перемога – це розпад Російської імперії, а поразка – повна окупація України через її розпад. Все решта – просто продовження війни.
Ми, українці, звичайно, прагнемо повної перемоги – розпаду Російської імперії. Але не можемо й відкидати варіант довгострокового (на роки) припинення війни, бо саме це надто поширений в історії воєн спосіб їх завершення. Разом з тим мир, навіть в очікуванні наступної війни, дає шанс на політичні зміни, на глибокі реформи, на повноцінне відновлення, економічне зростання, повернення громадян.
Можна навіть вести мову про початок формування безпечної, максимально захищеної держави завдяки інноваціям і технологіям. Формування та укріплення основ справедливої держави через боротьбу з корупцією та створення справедливого суду. Економічний розвиток країни, зокрема, на основі міжнародних економічних програм відновлення країни".
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» –...
Після відставки Єрмака буде заміна головнокомандувача Сирського, а колишній головком нагадав про себе великою статтею
Категорія:
Світ:
Спецтема:
По-перше, Сирський – висуванець Єрмака, а це сьогодні майже вирок. По-друге, його ставили, в першу чергу, через слухняність і небажання псувати керівництву настрій поганими новинами. Відповідно, він дає нездійснені обіцянки, а потім змушений спотворювати інформацію про перебіг бойових дій на свою користь.
25120101.jpg
По-третє, при Сирському ЗСУ остаточно перетворилися на радянську армію зі зневагою до життя і здоров’я військовослужбовців і у якій ініціатива карається, пише у своєму Фейсбук Олександр Кочетков.
Крім того, Сирський виявився вельми чутливим до популярності деяких підлеглих і схильним до їх адміністративного гноблення.
По-четверте, повзучий наступ ворога попри всі надзусилля так і не вдається зупинити. А це є неспростовним аргументом США для примусу України до територіальних поступок: віддавайте Донбас, тому що росіяни рухаються вперед і все одно його захоплять.
Зміна головнокомандувача ЗСУ принципово важлива, адже окрім живої сили нашому війську не вистачає і стратегічного, і тактичного мислення. В умовах, коли ворог значно переважає чисельно, єдиним варіантом є мобільна оборона, яка в нас підмінюється наказом «Ні кроку назад!», який виконати неможливо.
При всьому цьому проста заміна головкома всіх проблем не вирішить. Бо якщо президент В. Зеленський налаштований на теплу інформаційну ванну, то її буде забезпечувати й наступник Сирського.
На фронті не вистачає бійців. Провал мобілізації – це здебільшого провина політичного керівництва країни, а за величезний рівень СЗЧ має відповідати керівництво військове. Тобто, проблема комплексна, і вона породжена загальним песимістичним соціально-політичним станом країни.
Тим часом днями вийшла стаття генерала Залужного «Політика і війна. Реальність проти очікування», у якій йдеться про те, що у нас відсутня стратегія війни. І цю статтю не можна назвати суто військовим аналізом.
Залужний пише: "Формуючи політичну мету війни, важливо пам'ятати, що війна не завжди завершується перемогою однієї сторони та поразкою іншої. Так було у Другій світовій, але це рідкісний виняток, бо так майже ніколи не бувало в людській історії. Переважна більшість воєн завершується або взаємною поразкою, або кожен впевнений, що переміг, або інші варіанти.
Отже, коли ми ведемо мову про перемогу, треба чесно сказати так: перемога – це розпад Російської імперії, а поразка – повна окупація України через її розпад. Все решта – просто продовження війни.
Ми, українці, звичайно, прагнемо повної перемоги – розпаду Російської імперії. Але не можемо й відкидати варіант довгострокового (на роки) припинення війни, бо саме це надто поширений в історії воєн спосіб їх завершення. Разом з тим мир, навіть в очікуванні наступної війни, дає шанс на політичні зміни, на глибокі реформи, на повноцінне відновлення, економічне зростання, повернення громадян.
Можна навіть вести мову про початок формування безпечної, максимально захищеної держави завдяки інноваціям і технологіям. Формування та укріплення основ справедливої держави через боротьбу з корупцією та створення справедливого суду. Економічний розвиток країни, зокрема, на основі міжнародних економічних програм відновлення країни".
Повний текст статті українською мовою можна прочитати на Liga.net. Англійською мовою стаття "How to defeat Putin and build a better Ukraine" опублікована у британському виданні The Telegraph.
Розмірковуємо над тим, як вийти з патової ситуації.
Зверніть увагу
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0