Про це defence-line.org, який розпоавів про те, що частина німецьких архівів Другої світової війни знаходиться в Національному Архіві США (в місті Коледж Парк в штаті Меріленд). Вони доступні для будь-яких дослідників. Але нікому це не було дуже цікаво і тому не було особливих досліджень до тих пір, поки туди не добрався британський дослідник Бен Вітлі (Ben Wheatley).

Він опублікував свою роботу в академічному журналі Journal of Intelligence History, який висвітлює питання історії розвідки і шпигунства. Робота називається "Візуальне дослідження битви під Прохорівкою" (A visual examination of the battle of Prokhorovka). У ній автор розбирає аерофотознімки поля бою під Прохорівкою, зроблені Люфтваффе в липні і серпні 1943 року. Ці знімки зберігаються в американському Національному архіві.

Бен Вітлі розібрав частину архівів, і те, що вдалося виявити, виклав у своєму есеї на півтори сотні сторінок формату А-4. Бажаючі можуть його вивчити самостійно.

Це була чисто академічна робота, але вона потрапила на очі фахівцям і пішла реакція, а німецьке видання Welt просто опублікувало те, що вдалося виявити дослідникам. Більш того, це виявилося таким, що багато хто в Німеччині підозрювали, але не наважувалися дослідити, щоб не отримати гніву з Москви.

Image

«Цього дня згадується тріумф Червоної Армії на Прохорівці 12 липня 1943 року в« Найбільшій танкової Битві Другої Світової Війни». Але насправді перемоги не було. Це точно підтверджується німецькімі фотографіямі розвідки», -  пише Welt.

Робота Вітли внесла ясність щодо перемоги в Курській битві. В епізоді під Прохорівкою боролися 672 совкових танків проти 186 німецьких, при цьому совки втратили в бою 235 танків, а німці - 5. Найбільш яскравим епізодом був момент, коли совкова танкова армада рушила вперед і вперлася в чотириметровий рів, через який було прокладено всього один міст і ось в цьому місці два Тигра намолотили 55 танків совка.

Ще тоді така доповідь дуже шокувала німецьке командування і на ранок після бою туди були направлені літаки аеророзвідки, які зняли поле бою зверху. Тож доповіді були підтверджені об'єктивними засобами контролю. Ці фотографії й лягли в архіви, що роздобув Вітлі. До речі, вони доступні й іншим дослідникам.

Так само ситуація розвивалася і за іншими напрямами. Що характерно, важких Тигрів у німців було одиниці. У кожній з трьох дивізій їх було по кілька штук. Ну а результат бою, при таких колосальних втратах совка, вирішив «другий фронт», яким в совку любили називати тушонку і про який пост-совки знають, що він був відкритий влітку 1944 року, під час висадки союзників у Нормандії.

Але це - така ж відверта брехня, як і все інше. В цей самий час союзники висадилися в Італії, після чого Гітлер був змушений зняти половину танків з-під Курська і перекинути їх в Італію. Ось це було названо перемогою - і не просто перемогою, а великим переломом у всій війні.

Але, насправді, важливо не те, скільки танків і особового складу було втрачено в бою, а в тому, що в Німеччині вперше так сильно засумнівалися в совкових постулатах щодо ходу бойових дій. Там побачили, що документи показують зовсім іншу війну і інший її хід.

І це лише перший крок, що веде до наукової ревізії всього, що весь цей час придумували в Москві. Тепер прокинувся інтерес до того, щоб з'ясувати, що і як відбувалося насправді.

Тут небезпечно те, що якщо німці почнуть копати в цьому напрямку, то їх педантизм рано чи пізно призведе до причин Німецько-Совкової війни і Другої Світової Війни в цілому. І як тільки це станеться, відразу ж зміняться ролі учасників. По крайней мере, няймні роль совка зміниться безумовно. Причому до сих пір цього не відбулося лише через відсутність ентузіастів на зразок Вітлі.