Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 36
  • Переглядів: 42

Як США та Британія врятували СРСР у найбільш критичний момент війни. «Ленд-ліз»

Категорія:

Світ:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

Допомога США і Британії зіграла вирішальну роль саме у найбільш критичний момент війни. І ще невідомо, як повернувся би хід військових дій та й сама історія ХХ сторіччя, якби не своєчасна допомога в рамках «ленд-лізу». Сьогодні, нарешті, звільняючись від чисельних радянських міфів, маємо знати і пам’ятати про це.

Наприкінці 30-х років 20 століття президент США Франклін Рузвельт був одним з небагатьох представників американського істеблішменту, які бачили загрозу з боку нацистської Німеччини і не виключали можливості майбутньої конфронтації.

Тим не менш, Рузвельт визнавав наявність досить сильних позицій ізоляціоністів, які вважали, що Сполученим Штатам краще триматися осторонь європейської політики. Тому, цей далекоглядний державний діяч обрав шлях обережного залучення США до антинацистських зусиль за допомогою поступового впливу на політикум, засоби масової інформації та різні верстви американського суспільства.

Так, 5 червня 1937 року Рузвельт виступив у Чикаго з так званою «карантинною промовою», в якій, характеризуючи тодішню міжнародну ситуацію, зазначив:

«Здається, на жаль, вірним, що епідемія всесвітніх беззаконь починає розповсюджуватися у ширину. Коли епідемія заразної хвороби починає розповсюджуватися у різні боки, суспільство об’єднаними зусиллями влаштовує карантин для хворих, задля захисту здоров’я інших і запобігання розповсюдженню зарази».

Етапною же вважається промова Франкліна Рузвельта в червні 1940 року у Шарлотсвіллі, Вірджинія, в якій він наголосив

«Сьогодні, десятого червня 1940 року, у цьому університеті, заснованому першим американським вчителем демократії, ми возносимо наші молитви і шлемо наші найкращі побажання тим, хто за морями веде з великою мужністю битву за свободу».

На думку Рузвельта, несподіване падіння Франції влітку 1940 року, яка мала б битися, однак була деморалізована і капітулювала, означало безпосередню загрозу для безпеки США і він вирішив діяти значно більш активно.

У вересні 1940 року, за ініціативою президента і без погодження з боку Конгресу, Сполучені Штати передали Британії п’ятдесят есмінців за можливість орендувати бази у деяких віддалених володіннях королівства.
 
Ну й нарешті саме завдяки особистим зусиллям Рузвельта у березні 1941 року Конгресом був прийнятий так званий Закон про «ленд-ліз», що фактично дозволяв Вашингтону допомагати Лондону, який до того вже декілька разів звертався з проханнями про постачання військового спорядження.
 

23 серпня 1939 року був підписаний радянсько-німецький Договір про ненапад (також відомий як Пакт Молотова-Ріббентропа) і секретний Додатковий протокол до нього, згідно з яким Литва, Латвія, Естонія і Фінляндія переходили до сфери інтересів СРСР. Також, визначався кордон між сферами впливу СРСР і Німеччини в Польщі у разі «територіально-політичної перебудови областей, що входять до складу Польської держави» та «підкреслювався інтерес СРСР до Бессарабії».

Тобто, цей договір «розв’язав руки» Гітлеру для нападу на Польщу 1 вересня 1939 року і фактичного початку Другої світової війни.

Однак, диктатори прагнули тіснішого співробітництва. 28 вересня 1939 року був підписаний Договір про дружбу і кордони між СРСР та Німеччиною разом із таємними додатками, в яких, серед, іншого йшлося про те, що «обидві Сторони не допускатимуть жодної польської агітації на своїх територіях».

Окрім нацистсько-радянської економічної співпраці, тривала й взаємодія на інших напрямах. Так, в радянських гаванях на Кольському півострові укривалися нацистські субмарини, які нападали на англійські кораблі, а у серпні 1940 року криголами «Ленін», «Сталін» і «Каганович» таємно провели Північнім морським шляхом у Тихий океан німецький рейдер «Комета», який знищів там 9 англійських і американських кораблів.

Відомо, що упродовж десятиріч радянська і російська історіографія наголошувала на віроломному характері нападу Німеччини на СРСР. Між тим, сьогодні ми достеменно знаємо, що іще у 1940 році Сталін дав згоду на розподіл світу між Німеччиною, Італією та Японією і був готовий приєднатися до країн-агресорів за умов переходу Фінляндії до «радянської зони впливу, отримання бази у проливах Босфор і Дарданелли, визнання зони «на південь від Батумі і Баку у загальному напрямку в бік Персидської затоки центром територіальних устремлінь Радянського Союзу», відмови Японії від вугільних і нафтових концесій на Північному Сахаліні.

 

Отже є підстави вважати, що 22 червня 1941 року Сталін змусив мирне населення СРСР великими жертвами розплачуватися за свою агресивну політику напередодні війни, зокрема напад на Фінляндію і участь у розділі Польщі в 1939 році, а також анексію Литви, Латвії, Естонії у 1940 році.

Ну а сам нарком закордонних справ СРСР Молотов, сподіваючись на міцність домовленостей з Гітлером, у вересні 1939 року лицемірно називав західні країни «підпалювачами війни», а вже влітку 1941 року був змушений разом зі своїм хазяїном домагатися допомоги від Британії і США...

 Вже 22 червня 1941 року прем’єр-міністр Британії Уїнстон Черчилль, а 24 червня президент США Франклін Рузвельт заявили про готовність підтримати СРСР у війні з Німеччиною.

Був підписаний так званий «Московський протокол» - політичне рішення про постачання товарів зі США та Британії до СРСР по програмі «ленд ліз». Історики зазначають, що значну особисту роль у прийнятті та наступній реалізації даного рішення відіграв тодішній спеціальний радник і помічник Президента США Рузвельта – Гаррі Ллойд Гопкінс.

Вочевидь, багатьом було б цікаво дізнатися, що згідно з документами (Перший московський протокол від 1 жовтня 1941 року) СРСР, зокрема, просив: літаки, включаючи бомбардувальники, танки, зенітні гармати, протитанкові рушниці, польові телефони та кабелі до них, підводні кабелі для телеграфу, алюміній, цинк, олово, нікель, молібден, мідь, феросплави, інструменти для різання металу та інше промислове обладнання, сталь і сплави з неї, колючий дріт, толуол, нітрогліцерин, фенол, фосфор, електроди, гуму, джут, армійське взуття і обмундирування, пшеницю, цукор тощо.

Адже, не є секретом, що в перші місяці війни СРСР втратив близько:

21000танків

 

17000літаків

 

33000гармат

 

6.5 млнодиниць стрілецької зброї

На Урал були евакуйовані майже 1500 промислових підприємств.

Допомога до СРСР в основному йшла через Північну Атлантику морськими конвоями (в іноземних джерелах вони називаються «Арктичними конвоями» («Arctic convoys») і вказуються окремо від «Атлантичних конвоїв» («Atlantic convoys»), якими направлялися вантажі зі США та Канади до Британії), найбільш відомим з яких є PQ-17, коли військові кораблі супроводу за наказом покинули його і були направлені на перехват лінкору «Тірпіц», а звичайні вантажні судна були змушені відчайдушно відбиваючись від німецьких субмарин, добиратися до Мурманська самотужки.

Хоча, як зазначає відомий британський журналіст і письменник Макс Хастінгс, автор книги «Апокаліпсис, світ у війні 1939-1945 років» (Max Hastings «All hell let loose, the World at War 1939-1945») трагічні випадки і приклади справжнього героїзму мали місце під час практично усіх конвоїв.

Так, Хастінгс згадує випадок з конвоєм PQ-16, під час якого моряки-поляки з есмінця «Гарланд», переданого Британією у користування уряду Польщі в екзилі, охороняючи судна з вантажем для Червоної армії і відбиваючись від чисельних німецьких бомбардувальників, опинились без набоїв і були майже повністю знищені. Після приходу есмінця в Мурманськ на верхній палубі був знайдений напис кров’ю «Нехай живе Польща!».

Цікаво, чи відомо це пересічним громадянам Росії, які перебуваючи в полоні радянських і ново-російських стереотипів, вірять, що нацистську Німеччину перемогли виключно росіяни, відкриття Другого фронту США і Британія спеціально відкладали, а в «ленд-лізі» були лише тушонка і цигарки?

Скоріш за все, маловідомим є й той факт, що у найсуворіші часи зими 1942 року поставки продовольства по «ленд-лізу» змогли дещо збільшити харчовий раціон населення блокадного Ленінграду.

Вочевидь, небагато росіян знає, що один з найкращих радянських льотчиків-асів Олександр Покришкін воював на американському винищувачі «Аерокобра».

 

Американський винищувач
«АЕРОКОБРА»

(730 винищувачів з Британії та США було поставлено в СРСР до кінця 1941 року, тобто у найбільш складний для Червоної армії час). Надалі також постачалися бомбардувальники, транспортні літаки (включаючи знаменитий «Дуглас DC-3»), літаки-амфібії (усього близько 18000 літаків.

До речі, за роки війни в СРСР було вироблено 112 000 літаків.

Отже, за даними наявних джерел, зокрема, було поставлено такі типи літаків:

 

ВИНИЩУВАЧІ

 

Белл Р-39 Аерокобра  4952

 

Хоукер Харрікейн  2952

 

Белл Р-63 Кінгкобра  2421

 

Кертісс Р-40  2134

 

Супермарін Спітфайр  1338

 

Ріпаблик Р-47 Тандерболт  195

 

Норт Амерікен Р-51 Мустанг  10

БОМБАРДУВАЛЬНИКИ

 

Дуглас А-20 Бостон  2771

 

Норт Амерікен В-25 Мітчелл  861

 

Хендлі-Пейдж  20

ЛІТАКИ-АМФІБІЇ

 

Консолідейтед PBN-1 Номад  139

 

Воут OS2U Кінгфишер  20

РОЗВІДНИКИ-КОРЕКТУВАЛЬНИКИ

 

Кертісс-052  19

ТРАНСПОРТНІ ЛІТАКИ

 

Дуглас С-47 Дакота  707

 

Армстронг Уітворт Альбі марль  12

НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНІ ЛІТАКИ

 

Норт Амерікен АТ-6 Тексан  82

Мабуть, лише фахівцям з воєнної історії відомо про події 19 вересня 1942 року, коли лейтенант Олександр Павкін саме на американському танку «М3 Стюарт» атакував німецьку танкову колону і знищів 11 танків з 16

Американський танк

«М3 СТЮАРТ»

у роки війни США та Британія поставили близько 12000 танків, за роки війни в СРСР було вироблено майже 110 000.

Малоймовірним виглядає і те, що широкому російському загалу відомо про встановлення грізних реактивних мінометів БМ-13 (відома «Катюша») на осі повнопривідних американських машин марки «Студебекер» (усього в роки війни було поставлено 470 000 автомобілів різних марок).

На жаль, є підстави вважати, що в угарі сучасної розгнузданої анти-західної пропаганди, більшість росіян не почують й інші сухі цифри і факти про справжнє значення «ленд-лізу» для Перемоги 1945 року.

Так, окрім літаків, танків, самохідних гармат, бронетранспортерів, артилерійських гармат 14 000, з яких 8600 зенітні гармати, яких в СРСР було вироблено усього 33700.
 
Гвинтівок і кулеметів 6 000 000 штук, армійських мотоциклів, локомотивів (1981 штука), 

11 075 вагонів (що було в 10,2 рази більше радянського виробництва), 622 000 тон залізничних рейок, морських суден, вантажних і легкових автомобілів (включаючи легендарний «Віліс»,51 000 джипів узагалі).

До СРСР у великих обсягах постачались запалюючі суміші, високооктановий бензин, пересувні електростанції, порох, покришки, алюміній і дюраль алюміній більше 300 000тон, мідь близько 400 000 тон, кобальт майже 500 000 тон, бавовна, військове обмундирування, взуття (15 000 000 пар), тканини, ґудзики (250 000 000 штук), ліки і медичні інструменти, продукти харчування, зокрема м’ясні консерви (3 000 000 000 банок), цукор, галети.

Можна стверджувати, що поставки по «ленд-лізу» дозволили запобігти паралічу залізничного транспорту СРСР в роки війни. Окрім цього, деякі джерела вказують, що у 1945 році «вага» засобів зв’язку в Червоній армії і флоті зі США та Британії становили близько 80%.

Важко переоцінити поставки англійських і американських радіолокаторів. В Радянському Союзі ця тема усіляко замовчувалася, що ймовірно пояснюється тим, що в СРСР в роки війни було виготовлено лише 775 РЛС всіх типів, а по «ленд-лізу» поставлено більше 2000, у тому числі 373морських і 580 для встановлення на літаках.

Зі США було також поставлено різного роду промислове обладнання та станки для літакобудівних заводів в Куйбишеві, Орську, Красноводську. Зі сполучених Штатів також постачалося обладнання для нафтопереробки.

При цьому, Вашингтон також поставив Москві 2 300 000 тон сталі, що було достатньо для виробництва 70 000 танків«Т-34»!

Поставки в основному йшли через Північну Атлантику. Однак, окрім цього маршруту, вантажі доставлялися через Тихий Океан (близько 40% від обсягу усіх поставок). Зокрема, з Канади на радянський Далекий Схід морським шляхом постачалася високоякісна пшенична мука. Певна частина вантажів (24%) йшла найбільш довгим маршрутом – через Індійській океан та суходолом через Персію (сучасний Іран) і далі – на Південь СРСР.

Цей шлях виявився особливо важливим у 1943 році під час вирішальних битв на південному фронті, коли до нього щомісячно доставлялось 500 000 тон вантажів. Частина літаків (усього 7908 машин) доправлялась самими радянськими льотчиками від Фербанкса на Алясці до Красноярська.

Після завершення Другої світової війни, роль «ленд-лізу» у Радянському Союзі почала свідомо замовчуватися, а у роки «холодної війни» - навмисно применшуватися. Показовою є така цитата: «Дійсно, виробництво озброєнь досягло в США та Англії величезних розмірів, але Радянському Союзу воно постачалося в порівняно невеликих кількостях. Не принесли суттєвого полегшення радянському народу і незначні поставки продовольства зі США та Канади.» («Новіша історія 1939-1975, Москва, 1977 рік»).

Сьогодні ж дані свідчать, що обсяг поставок в рамках «ленд-лізу» становив 46 мільярдів доларів: 66% для Британії, 22% для СРСР, 12% для інших країн Антигітлерівської коаліції.

Узагалі, зі США до СРСР в рамках програми «ленд-ліз» було поставлено 18 000 000 тон вантажів, з яких 5 000 000 тон - продовольство.

У радянські роки існував міф, що Москва начебто оплачувала «ленд-ліз» золотом, хоча насправді під час війни СРСР сплатив лише 2 500 000 доларів США у вигляді деревини, хутра і золота.

Натомість різного ґатунку неосталіністи сьогодні старанно намагаються приховати те, що згідно з радянсько-німецькою господарською угодою від 10 січня 1941 року, СРСР до 22 червня 1941 року включно (!) постачав нацистам «промислову сировину, нафтопродукти і продукти харчування, зокрема зернові» (газета «Правда» від 11 січня 1941 року).

В СРСР також постійно стверджувалося, і сьогодні в Росії продовжує стверджуватися, що допомога з боку союзників надходила не у заявлених обсягах та не у визначені строки.

Відвертому цинізму таких заяв можна протиставити дані щодо втрат під час здійснення 77 Арктичних конвоїв - потоплено німцями близько 100 торгових суден та 18 військових кораблів, загинуло 2773 моряка з різних країн-союзників.

Можна також додати, що окрім вже згаданих 730 винищувачів, у 1941, тобто найважчому році, СРСР отримав 750 англійських та 180 американських танків, що за деякими даними, становило близько 50% загальної кількості танків в Червоній армії на той час.

Часто лунали й закиди про те, що техніка по «ленд-лізу» надходила не самих новіших зразків, хоча об’єктивним експертам зрозуміло, що цим прокремлівські пропагандисти намагались приховати реальну технічну відсталість радянської промисловості та невідповідність тогочасним вимогам саме радянської техніки і озброєнь.

Відповіддю на останні твердження є слова Анастаса Мікояна, який в роки війни був головою Комітету продовольчо-речового постачання Червоної армії.

"Зараз легко казати, що «ленд-ліз» нічого не значив. Але восени 1941 року ми все втратили, і якби не «ленд-ліз», не зброя і не продовольство ще не відомо, якби пішли справи".

Отже, можна констатувати, що допомога США і Британії зіграла вирішальну роль саме у найбільш критичний момент війни. І ще невідомо, як повернувся би хід військових дій та й сама історія ХХ сторіччя, якби не своєчасна допомога в рамках «ленд-лізу».

Сьогодні, нарешті, звільняючись від чисельних радянських міфів, маємо знати і пам’ятати про це.

Маємо й також бути свідомими того, що наразі Росія є найбільшою загрозою миру в Європі, яка, як і наприкінці 30-х років, переживає серйозну кризу, а «фашизм повертається на континент, який він колись зруйнував».

Тімоті Снайдер, американський історик, професор Єльського університету, фахівець з історії Східної Європи

Наші інтереси: 

Знати правду про Другу світову війну. Не піддаватися на блюзнірські спроби Москви приписати "вєлікую пабєду" собі. Не вестися на "дєди воєвалі" і розвінчати совдепівський міф про "вєлікую атєчєствєнную вайну".

Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Стартувала міжнародна слідча комісія Нюрнберг 2.0 щодо коронавірусної афери (відео)

Польський депутат Гжегож Браун разом з іншими польськими державними діячами та німецькими адвокатами дав пресконференцію щодо створення парламентської комісії з розслідування зловживань та порушень...

Коментарі

Зображення користувача Андрій Ясун.

Можемо констатувати, що німці програли війну через те, що захотіли перебрати на себе роль ключової нації у світі. Їм вдалося дуже багато, але потуга, описана вище, зламала їх. Нема чому дивуватися. Але вони вказали (якщо відкинути усі негативи) добрий шлях для ключової нації.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.

Якби не ленд-ліз, то гітлерівська блискавична війна завершилася б повною перемогою ще у 1941 році. Не допоміг би навіть Борман та інша агентура.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Андрій Ясун.

Що ж так налякало американців, що їх спонукало так безоглядно кинутися надати допомогу силі страшнішій, кривавішій за всю історію людства?

Si vis pacem, para bellum