Деякі релігійні свята були запроваджені Церквою на основі книги, яка була заборонена самою ж Церквою.
Ми вже говорили про те, що питання про походження Діви Марії виявилося втаємниченим, проте воно надзвичайно цікавило людей (див. Чи належала Діва Марія до роду Давида? . На цю тему з’явилося багато здогадок, припущень і відвертих фантазій, які ходили як в усних переказах, так і в записах.
Значна частина простонародних уявлень увійшла до т. зв. апокрифів (“таємних”, “прихованих”, від слова “покрити”) — невизнаних церквою писань на релігійні теми. Найпопулярнішими з них були захоплюючі оповідання з великою кількістю всіляких чудес і казкової фантастики.
Взяти хоча б просто нашпиговану чудесами апокрифічну “Книгу про народження блаженнійшої Марії і дитинство Спасителя”, де яскраво і емоційно розповідається про те, як по дорозі до Єгипту святу родину охороняли леви і леопарди, як маленькому Ісусу поклонилася велика зграя жахливих драконів, або як на Його слово нахилися пальма, даруючи свої плоди, а з-під її коренів пробилося джерело з найсмачнішою водою тощо (Новозаветные апокрифы. — СПб.: Амфора, 2001. – 423 с.).
Церква ставилась поблажливо до апокрифів, якщо лише вони не мали принципових розходжень з церковним вченням. Врешті-решт, такого роду писання збуджували уяву людей і викликали їхнє зацікавлення християнською тематикою, тож були неначе першим щаблем в засвоєнні Христового вчення. Таким чином, вже з середини 2 ст. н. е. в християнському середовищі було створено велику кількість різноманітних творів, що доповнювали євангельські оповідання.
Біля витоків усієї цієї літератури знаходяться два найпопулярніші апокрифи II ст. — згадана вище “Книга про народження блаженнійшої Марії і дитинство Спасителя”, а також “Історія Якова про народження Марії”, інша її назва — “Книга Якова”, як називав цей твір видатний християнський апологет і письменник Оріген (біля 185—253/254); у науковій літературі цей твір чомусь прийнято називати “Протоєвангелієм Якова”.
Церква не могла визнати “Книгу Якова” канонічною: вона була написана занадто пізно, а казкові деталі контрастували з оповіданням євангелій Нового завіту. Проти цього твору різко виступив Ієронім, а у 5 ст. його було включено до списку заборонених книг. Найсильнішою була опозиція проти нього в західній церкві аж до 16 ст. Менший опір “Книга Якова” зустріла на Сході: вона не лише читалася і тлумачилася, але навіть дала підставу для ряду Богородичних свят, зокрема, уведення Богородиці в храм. Проте й на Сході ця книга згадується в списках заборонених. На Русь “Яковлева повість” прийшла в 12 ст., а у 14 ст. ця повість вже зустрічається в списках заборонених книг.
Саме з цієї забороненої Церквою книги були взяті фантазії про належність Марії до Давидового роду, її введення в Єрусалимський храм, навчання в цьому храмі, деталі знайомства з Йосипом і багато чого іншого.
— Це просто дивовижно! Як таке могло статися, що релігійні свята були запроваджені Церквою на основі книги, яка нею ж була заборонена?
Розгадку неважко знайти, якщо мислити в категоріях інформаційної війни або, що те ж саме, маніпуляцій свідомістю. Людина або спільнота, яка стала жертвою маніпулятора, робить нерозумні вчинки, а потім не може второпати, як це сталося. Згадайте, як після проголошення Україною незалежності майже всі прагнули негайно позбавитися ядерної зброї, сьогодні ж майже всі цього б не хотіли, проте вже немає ні зброї, ні гарантій безпеки. Вдало проведена інформаційна атака — і другої за потужністю ядерної держави не стало без жодного пострілу.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Обережно: апокрифи!
Світ:
Значна частина простонародних уявлень увійшла до т. зв. апокрифів (“таємних”, “прихованих”, від слова “покрити”) — невизнаних церквою писань на релігійні теми. Найпопулярнішими з них були захоплюючі оповідання з великою кількістю всіляких чудес і казкової фантастики.
Взяти хоча б просто нашпиговану чудесами апокрифічну “Книгу про народження блаженнійшої Марії і дитинство Спасителя”, де яскраво і емоційно розповідається про те, як по дорозі до Єгипту святу родину охороняли леви і леопарди, як маленькому Ісусу поклонилася велика зграя жахливих драконів, або як на Його слово нахилися пальма, даруючи свої плоди, а з-під її коренів пробилося джерело з найсмачнішою водою тощо (Новозаветные апокрифы. — СПб.: Амфора, 2001. – 423 с.).
Церква ставилась поблажливо до апокрифів, якщо лише вони не мали принципових розходжень з церковним вченням. Врешті-решт, такого роду писання збуджували уяву людей і викликали їхнє зацікавлення християнською тематикою, тож були неначе першим щаблем в засвоєнні Христового вчення. Таким чином, вже з середини 2 ст. н. е. в християнському середовищі було створено велику кількість різноманітних творів, що доповнювали євангельські оповідання.
Біля витоків усієї цієї літератури знаходяться два найпопулярніші апокрифи II ст. — згадана вище “Книга про народження блаженнійшої Марії і дитинство Спасителя”, а також “Історія Якова про народження Марії”, інша її назва — “Книга Якова”, як називав цей твір видатний християнський апологет і письменник Оріген (біля 185—253/254); у науковій літературі цей твір чомусь прийнято називати “Протоєвангелієм Якова”.
Церква не могла визнати “Книгу Якова” канонічною: вона була написана занадто пізно, а казкові деталі контрастували з оповіданням євангелій Нового завіту. Проти цього твору різко виступив Ієронім, а у 5 ст. його було включено до списку заборонених книг. Найсильнішою була опозиція проти нього в західній церкві аж до 16 ст. Менший опір “Книга Якова” зустріла на Сході: вона не лише читалася і тлумачилася, але навіть дала підставу для ряду Богородичних свят, зокрема, уведення Богородиці в храм. Проте й на Сході ця книга згадується в списках заборонених. На Русь “Яковлева повість” прийшла в 12 ст., а у 14 ст. ця повість вже зустрічається в списках заборонених книг.
Саме з цієї забороненої Церквою книги були взяті фантазії про належність Марії до Давидового роду, її введення в Єрусалимський храм, навчання в цьому храмі, деталі знайомства з Йосипом і багато чого іншого.
— Це просто дивовижно! Як таке могло статися, що релігійні свята були запроваджені Церквою на основі книги, яка нею ж була заборонена?
Розгадку неважко знайти, якщо мислити в категоріях інформаційної війни або, що те ж саме, маніпуляцій свідомістю. Людина або спільнота, яка стала жертвою маніпулятора, робить нерозумні вчинки, а потім не може второпати, як це сталося. Згадайте, як після проголошення Україною незалежності майже всі прагнули негайно позбавитися ядерної зброї, сьогодні ж майже всі цього б не хотіли, проте вже немає ні зброї, ні гарантій безпеки. Вдало проведена інформаційна атака — і другої за потужністю ядерної держави не стало без жодного пострілу.
-------------------------------------
В тему:
Чи був Христос юдеєм?
Етнічна основа християнства: гали—галілеяни—тиверці
Мова і війна
Спокійно, ви у руках Матриці!
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)