Важливість: 
3
На другому колі гібридної війни Україна стане постіндустріальною республікою

Сенс наступних 25 років полягає в заснуванні українцями власної національної держави. Московська агресія виступає прискорювачем перетворень. Оскільки гібридна війна є тотальною, то вона стимулює зміни на всіх рівнях – від світоглядного до економічного і військового.

160525ukrayina.jpg

Хай живе Вільна Українська Республіка!
Хай живе Вільна Українська Республіка!

Москва почала проти нас гібридну війну у 1991 році – одразу ж після проголошення Україною незалежності, братання з «незалежною Росією» і заснування СНД. Подібним чином у 1945 році Москва почала гібридну війну проти США – свого найголовнішого союзника.

Структура цієї війни стандартна: 15–20 років – фаза деморалізації противника, 2–5 років – його дестабілізація, 2–6 місяців – загарбання або перехоплення управління, далі – зачистка незгідних і місцевих зрадників-колаборантів. Тривалість фаз гібридної війни випливає з природних законів – для виховання нової генерації потрібно два десятиліття. Тож якщо все робити правильно, то за 25 років агресор перемагає.

Проте у гібридній війні проти пострадянської України Москва потерпіла поразку. Тому, що шалені гроші і зусилля, вкладені Москвою в цю війну, завершилися «пшиком». Нагадаю, що метою було тихе, тобто відносно легітимне розчленування України між ЄС і РФ – див.: Путін і Меркель домовилися про розділ України ще до Вільнюса. Назовні Україна мала зберігати вигляд незалежної держави, а насправді мала перетворитися на маріонетку Кремля.

Головним засобом був підкуп. Навесні 2014 року один український нардеп повідомив, що за кілька останніх місяців Москва таємно «інвестувала» в Україну більше, ніж за весь час української незалежності. В Інтернеті дискутували про те, за скільки «зелених» продали Крим – за 2,5 мільярди чи значно дорожче?

Коли ж не вдалося захопити Україну «тихо», Москва застосувала грубу силу. Проте забуксувала вже на Луганщині і Донбасі, окупувавши тільки ті території, де сконцентровані етнічні росіяни. В результаті 25-ти років гібридної війни Росія отримала тільки людські, економічні та моральні втрати. Натомість Україна частково відновила армію, зміцнила стосунки з США і усвідомила, що Московія – це не друг, а найбільший ворог. Для Москви це означає поразку.

Чи перемогла Україна? Попри великі людські, економічні й територіальні втрати, Україні вдалося вистояти – і це вже перемога. Нам важко, але ми живі!

Проте Московська імперія не може існувати без України. Тому в кінці 2015 року вона почала новий 25-річний цикл гібридної війни. Знову все починається з фази деморалізації, руйнування української ідентичності, підриву національної солідарності.

Перший видимий результат гібридної атаки – небачено швидке скорочення вживання української мови, приблизно 1–2% на місяць. Перед ведуть олігархічні ЗМІ і владна верхівка. Двомовний медіаформат «Штепшель і Тарапунька» швидко перетворюється на «Штепсель і Штепсель». Оскільки широкі маси беруть приклад з «еліти», то маємо так само швидке зросійщення у державних структурах, сфері обслуговування і побутовому спілкуванні.

Здається, наче за вікном знову в 1991 рік, коли мовне питання було одним з найгостріших. Окрім того, знову пішли дискусії про державний устрій, символіку, релігію, громадянське суспільство, національну солідарність. Що це означає?

25 років – це природний цикл зміни поколінь. Сенс попередніх 25 років полягав у тому, щоб колишня УРСР політично і ментально відокремилася від Московії. Сенс наступних 25 років полягає в заснуванні українцями власної національної держави і вихованні нового покоління українців. Поява незалежної Української держави означатиме остаточний розпад Московської імперії.

Таким чином, початок Москвою другого кола гібридної війни збігається з другим етапом українського державотворення. Московська агресія виступає прискорювачем перетворення України. Оскільки гібридна війна є тотальною, то вона стимулює українське державотворення на всіх рівнях – від духовно-світоглядного до економічного і військового.

Що застосує Москва у новій гібридній війні? Сенс першої атаки зрозумілий – витіснення української мови, просування диверсійного проекту «російськомовної України» з наступним возз’єднанням з «саатєчествєнніками». Що далі? Будуть сюрпризи, адже війна – це суцільні несподіванки. У війні перемагає той, хто перевершує противника у творчості.

А що може запропонувати Україна? Москва планує війну проти СЬОГОДНІШНЬОЇ індустріальної України з усіма її совковими стереотипами і вкоріненими підривними структурами типу МП-ФСБ. Але ворог буде безсилим проти ЗАВТРАШНЬОЇ постіндустріальної України. Для цього ми маємо змінитися, вийти з лінії ворожої атаки і перехопити ініціативу. Досі Москва виступала в ролі хижака, а Україна – в ролі здобичі. Час помінятися ролями. Для майбутньої України вся нинішня московська імперія – це не ворог, а ресурс.

В яких напрямках може йти перетворення України? Зараз дізнаєтесь. Одразу попереджую, що для більшості українців це буде несподіванкою. Але звикайте, адже війна – це продукування несподіванок.

По-перше, треба оновити релігійно-світоглядну концепцію. Замість релігії пасивних «рабів божих» має бути релігія активних дітей Божих, які прагнуть стати Божими синами за прикладом Ісуса Хреста. Йдеться про актуалізацію козацького аріохрестиянства та його попередніх реалізацій – релігію Великого Князівства Литовського, домонгольської Русі, імперії Аттили, причорноморських готів, аріанської Римської імперії Костянтина Великого, первинного хрестиянства Антиохії, Пальміри і Галілеї. Нинішнє єгипетське християнство (точніше – іудохристиянство) має залишитися в минулому. Центр оновленої української релігії має бути не в Москві, Римі чи Стамбулі, а в Києві.  

По-друге, треба відмовитися від штампів сталінської пропаганди щодо українського націоналізму першої половини 20 століття. Треба визнати, що тодішня Україна, напівзнищена сталінським Голодомором, прагнула вирватися з московського рабства, а тому була союзником Третього Рейху. Проте Сталіну вдалося зруйнувати українсько-німецький союз завдяки діяльності своєї агентури, найвідомішими діячами якої були Мартін Борман, Еріх Кох і засновник бандерівської організації Ріхард Яри. Про це у статтях:

Офіційним початком переосмислення історії європейського націоналізму можна вважати 1 січня 2016 року, коли уряд Німеччини видав двотомник «Майн Кампф» Адольфа Гітлера з науковим коментарем – див.: Критичне видання Майн Кампф і офіційний початок постіндустріальної формації.

По-третє, треба здійснити перехід від олігархічно-охлократичної диктатури до демократичної республіки. Для цього треба визнати науковий факт, що адекватну оцінку один одного і висування кращих можна здійснювати тільки в середовищі персонально знайомих людей. Спільноти, в яких «усі знають всіх» називаються громадами, давньогрецькою – демосами. Оскільки людина зазвичай не може підтримувати більше 150 соціальних зв’язків, то громади не можуть бути більшими за 150 громадян з правом голосу. Первинні громади можуть об’єднуватися і творити громади вищого рівня – сотні, полки, коші, республіку. Отже, йдеться про відродження на вищому рівні давнього природовідповідного українського устрою, за якого республіка називалася «сокупією» або «скуфією», а демократія – «копним правом».  

По-четверте, нова держава має реалізувати передові тенденції сучасного світу і бути постіндустріальною республікою. Головний сенс постіндустріальної формації полягає у звільненні людини з рабства соціальної «мегамашини» і набуття нею ментальної та економічної самодостатності – див.: Ресурси постіндустріальної цивілізації: звідки їх брати?

По-п’яте, нова держава потребує нової символіки, адже символіка – це концентрований світогляд. Нинішній синьо-жовтий прапор є прапором поразки. Його ухвалила комуністична Верховна Рада у 1992 році для того, щоб не допустити відродження українського духу. ОУН, а також Українське визвольне військо (УВВ) і дивізія СС «Галичина» у складі Вермахту воювали проти Червоної армії під жовто-блакитним прапором, натомість синьо-жовтий був прапором керованої з Москви диверсійної бандерівської організації. Докладніше:

По-шосте, постіндустріальна українська республіка має бути частиною Співдружності Міжмор’я – вільного простору для постіндустріальних інновацій. У співдружність мають об’єднатися європейські держави Східної Європи, що раніше належали до радянського табору. Початковими засновниками Міжмор’я мають стати Україна, Литва і Польща. Україна може бути вільною тільки у вільній сім’ї народів.   

Описані напрямки перетворень комусь можуть здатися фантастичними. Проте у 2013 році майбутня війна з Московією виглядала ще неймовірніше. Реальність Майдану перевершила найсміливіші прогнози. То ж будьмо реалістами!             

Наші інтереси: 

Маємо розуміти, що відбувається, і мати адекватну стратегію. 

Гравець: 
Ігор Каганець

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка