Колишня багаторічна канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) звинуватила Польщу і країни Балтії в причетності до початку повномасштабної війни Росії проти України. В нещодавньому інтерв'ю угорському порталу Partizàn Меркель розповіла, що у 2021 році разом із президентом Франції Емманюелем Макроном вона хотіла організувати переговори Європейського Союзу з Путіним, але проти цього виступили країни Балтії та Польща.
Меркель також висловила думку, що саме відсутність у Європи спільної політики щодо Росії могла призвести до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Анґела Меркель не думала спричиняти скандал, вона просто рекламувала свої мемуари, вважає Константін Еггерт, кореспондент Deutsche Welle у країнах Балтії. Він пише, що вона вирішила розповісти про свої спроби запобігти повномасштабному російському вторгненню в Україну, але підірвала медійну бомбу і викликала захват Z-блогерів.
"У червні 2021 року я відчула, що Путін більше не сприймає Мінські угоди серйозно, і саме тому я хотіла створити новий формат, в якому ми могли б говорити з Путіним безпосередньо від імені Європейського Союзу", – розповіла Меркель. Однак, за її словами, цей план провалився:
"Дехто його не підтримав. У першу чергу, це були країни Балтії, але Польща також була проти". "У будь-якому разі, новий формат (переговорів з Росією. – ред.) не матеріалізувався. Я залишила свою посаду, і після цього почалася агресія Путіна", – резюмувала ексканцлерка.
І хоча "після" не обов'язково означає "внаслідок", але саме цей логічний ланцюжок був сприйнятий багатьма як покладання частини відповідальності за російське вторгнення на Центральну Європу.
У балтійських столицях і Варшаві слова Меркель викликали очікувану хвилю обурення. Адже саме литовці та поляки з моменту російського нападу на Грузію у 2008 році попереджали: Росія не зупиниться на цьому.
Російські пропагандистські шоу і Z-канали в Telegram теж вибухнули – від радості. За їхньою інтерпретацією, колишня глава уряду найбільшої за кількістю населення держави ЄС стала на їхній бік і підтверджує: у нинішніх проблемах континенту винні "патентовані русофоби" з Балтії та Польщі. Саме вони нібито заважають "справжнім європейцям" налагодити відносини з "великим східним сусідом", віддати Росії під контроль всі ці "України з Молдовами" і отримати в обмін дешевий газ і великий ринок для європейської промислової продукції.
Автор допису розповів, як влітку 2008 року мав нагоду особисто поспілкуватися з Меркель під час неформальної і досить тривалої вечері. Його головне враження – рішення проводити лінію на фактичне умиротворення путінського режиму Меркель ухвалила свідомо і давно.
На відміну від свого попередника Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), якого Кремль легко поставив під контроль лестощами і синекурою в "Північному потоці", Меркель навряд чи отримала якусь особисту вигоду від цієї політики. Ексканцлерка вважала і вважає, що діяла в інтересах Німеччини і тієї самої "справжньої" Європи, яка починається на захід від кордону Польщі та ФРН.
Розрахунок був такий: Росія може не стати і навіть швидше за все не стане демократією. Але суто матеріальні вигоди від нафтогазової залежності будуть для неї такими значними, що Кремль обов'язково обере "мир і стабільність". І якщо для цього потрібно (неофіційно, звичайно) погодитися з політичним домінуванням Москви на так званому "пострадянському просторі", то це, в цілому, прийнятна ціна.
У світлі такої політики логічно виглядає і блокування Меркель в союзі з експрезидентом Франції Ніколя Саркозі початку вступу до НАТО Грузії та України на саміті Альянсу в Бухаресті у 2008 році. Саме це рішення стало реальною, а не вигаданою початковою причиною російської агресії проти двох країн.
Миру за моделлю Меркель не сталося. Шкода, що сама вона – принаймні, поки що – не готова це визнати. Ціну провальної політики ексканцлерки сьогодні платить Україна.
Це не просто соціальна фантастика. Це продовження саги про фріменів – вільних людей, які формують новий світ. Згідно з історичною логікою, їхнім наступним і неминучим кроком стане творення вільної...
Меркель знову захищає свою політику умиротворення Путіна, а ціну її провальної політики сьогодні платить Україна
Категорія:
Світ:
Колишня багаторічна канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) звинуватила Польщу і країни Балтії в причетності до початку повномасштабної війни Росії проти України. В нещодавньому інтерв'ю угорському порталу Partizàn Меркель розповіла, що у 2021 році разом із президентом Франції Емманюелем Макроном вона хотіла організувати переговори Європейського Союзу з Путіним, але проти цього виступили країни Балтії та Польща.
25100902.jpg
Меркель також висловила думку, що саме відсутність у Європи спільної політики щодо Росії могла призвести до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Анґела Меркель не думала спричиняти скандал, вона просто рекламувала свої мемуари, вважає Константін Еггерт, кореспондент Deutsche Welle у країнах Балтії. Він пише, що вона вирішила розповісти про свої спроби запобігти повномасштабному російському вторгненню в Україну, але підірвала медійну бомбу і викликала захват Z-блогерів.
"У червні 2021 року я відчула, що Путін більше не сприймає Мінські угоди серйозно, і саме тому я хотіла створити новий формат, в якому ми могли б говорити з Путіним безпосередньо від імені Європейського Союзу", – розповіла Меркель. Однак, за її словами, цей план провалився:
"Дехто його не підтримав. У першу чергу, це були країни Балтії, але Польща також була проти". "У будь-якому разі, новий формат (переговорів з Росією. – ред.) не матеріалізувався. Я залишила свою посаду, і після цього почалася агресія Путіна", – резюмувала ексканцлерка.
І хоча "після" не обов'язково означає "внаслідок", але саме цей логічний ланцюжок був сприйнятий багатьма як покладання частини відповідальності за російське вторгнення на Центральну Європу.
У балтійських столицях і Варшаві слова Меркель викликали очікувану хвилю обурення. Адже саме литовці та поляки з моменту російського нападу на Грузію у 2008 році попереджали: Росія не зупиниться на цьому.
Російські пропагандистські шоу і Z-канали в Telegram теж вибухнули – від радості. За їхньою інтерпретацією, колишня глава уряду найбільшої за кількістю населення держави ЄС стала на їхній бік і підтверджує: у нинішніх проблемах континенту винні "патентовані русофоби" з Балтії та Польщі. Саме вони нібито заважають "справжнім європейцям" налагодити відносини з "великим східним сусідом", віддати Росії під контроль всі ці "України з Молдовами" і отримати в обмін дешевий газ і великий ринок для європейської промислової продукції.
Автор допису розповів, як влітку 2008 року мав нагоду особисто поспілкуватися з Меркель під час неформальної і досить тривалої вечері. Його головне враження – рішення проводити лінію на фактичне умиротворення путінського режиму Меркель ухвалила свідомо і давно.
На відміну від свого попередника Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), якого Кремль легко поставив під контроль лестощами і синекурою в "Північному потоці", Меркель навряд чи отримала якусь особисту вигоду від цієї політики. Ексканцлерка вважала і вважає, що діяла в інтересах Німеччини і тієї самої "справжньої" Європи, яка починається на захід від кордону Польщі та ФРН.
Розрахунок був такий: Росія може не стати і навіть швидше за все не стане демократією. Але суто матеріальні вигоди від нафтогазової залежності будуть для неї такими значними, що Кремль обов'язково обере "мир і стабільність". І якщо для цього потрібно (неофіційно, звичайно) погодитися з політичним домінуванням Москви на так званому "пострадянському просторі", то це, в цілому, прийнятна ціна.
У світлі такої політики логічно виглядає і блокування Меркель в союзі з експрезидентом Франції Ніколя Саркозі початку вступу до НАТО Грузії та України на саміті Альянсу в Бухаресті у 2008 році. Саме це рішення стало реальною, а не вигаданою початковою причиною російської агресії проти двох країн.
Миру за моделлю Меркель не сталося. Шкода, що сама вона – принаймні, поки що – не готова це визнати. Ціну провальної політики ексканцлерки сьогодні платить Україна.
Розуміти причини та наслідки.
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома»