Культ вепра – вчителя і захисника

08/04/2010 - 11:39

Народний Оглядач

Культ вепра – вчителя і захисника

Світ

https://www.ar25.org/node/18596

Культ Творця і культ Землі існував в Україні уже на зорі Білої раси, тобто після 40 тис. до н.е. Вірогідно, що з цього ж часу існував і третій культ – Вепра. Згідно з історичною реконструкцією, тотемом перших українців був Вепр (Бор), а територія України називалася «Земля Вепра» (Борія).

Початок:
Всесвіт, Сварга, Брахма
Три поверхи духовного світу
Фізичний світ: душа, плоть, реінкарнація
Нова раса
Перша людська раса – неоантропи
Егрегори
Егрегор Сварога – Творця Всесвіту
Егрегор Лади – Матері Землі
Хрест – графічний аналог жовто-блакитного прапора

Продовження:

Уявлення про Небесного Батька і Матінку Землю – це первинні уявлення людини про світ. Культивування цих уявлень дозволило нашим предкам сформувати потужні егрегори Творця і Неньки України.

Численні статуетки Великої Матері, найдавніші з яких виготовлені в 38–33 тис. до н. е. («Венера з Шельклінгена», південний захід Німеччини), свідчать про те, що культ Творця і культ Землі існував уже на зорі Білої раси. Вірогідно, що з цього ж часу існував і третій культ – Вепра.

Річ у тім, що перший народ нової раси (раса завжди починається з одного, первинного народу), який народився на землі України, усвідомлював себе цілісною колективною істотою (біосоціальним організмом) – продуктом взаємодії божественного і земного начал.

Згідно з історичною реконструкцією, тотемом цього народу був Вепр (Бор), а територія України називалася «Земля Вепра» (Борія). Вітер з Борії традиційно називався «Борієць» (гелленською: Βορέας). Прикладом назви вітру за «країною його базування» є Афганець — гарячий вітер з Афганістану, або Левантієць — так іспанці називали вітер зі Сходу (Леванту). Найбільша річка на території Борії називалась Бористенець (гелленською: Βορυσθένης, буквально «Бористенес», від «Бори-стан» – Земля Бора), сучасна назва – Дніпро.

Корінь «бор» означає «сила», «енергія», звідси «боротьба» (силова протидія), «буря» (сильний вітер), «буряк» (червоний – колір енергії), «бордовий» (буряковий). У німецькій мові слово «вепер» існує у формі «ебер», в латинській – «aper», в англійській – «боар», російській – «боров». Зі словом «вепер» пов’язані слова «перти» (з силою рухатися вперед) і бути «першим».

У давнину до родового тотема ставилися з великою любов’ю і повагою – його вважали «вчителем», «старшим братом», який допомагає людям цього роду. «Тотем дозволяє пов’язати даний людський колектив з даною територією, сучасне — з минулим, культурне і соціальне — з природним, а також об’єднати цей колектив певною спільною системою норм поведінки» (Мифы народов мира. М.: «Советская энциклопедия», 1980–2000. Т. 1, с. 442).

По-суті, тотем був видимим уособленням невидимого егрегора. В технологічному плані тотем здійснював включення людини в народний егрегор. Відгомони тотемізму легко можна побачити у фольклорі: в чарівних казках тварини мають надзвичайні здібності, вони часто уподібнюються людині, стаючи її другом, заступником, порадником, помічником.

Полювання на тотемну тварину і вживання її м’яса задля харчування були суворо заборонені – вживання м’яса тотема допускалося тільки як особливий ритуал долучення до народного егрегора.

Кожний народ (великий рід) мав свій тотемний центр, з яким були пов’язані легенди, спогади про предків, вірування, що надавали сили та життєспроможності. Борія вважалася родовою колискою, країною-початком і священною землею всієї Білої раси.

На думку авторитетного знавця давньої традиції Рене Генона, Борія була планетарним духовним полюсом – місцем перебування первинного духовного центру нинішнього циклу проявлення світу, який в арійських Відах називається «Швета-вараха-Кальпа», тобто «Світлого (святого) вепра цикл» (Генон Рене. Символы священной науки: Пер. с франц. – М.: Беловодье, 1997. – 496 с., с. 190).

Рід носив ім’я свого тотему, звідси імена давньоукраїнських племен та кланів – «вольки» (вовки), «солов’ї», «лелеки» (пелазги), «сколоти» (соколи), «тури». Члени роду вірили, що мають зі своїм тотемом особливу спорідненість. Відповідно, вони в чомусь намагалися імітувати його поведінку – подібним чином давні бойові стилі імітують журавля, змію, мавпу, леопарда, кота тощо.

Продовження: Три настанови Святого Вепра