Категорія:

Креативне місто

Якби люди досі жили тільки в селах, людство назавжди застрягло б в аграрній епосі і не створило б великих культур, релігій і наук. Місто - це найбільший винахід людства. Не дарма Карл Ясперс назвав епоху повсюдного виникнення міст «осьовим часом». Село тільки відтворює ідеї, технології і культуру - місто ж уміє створювати нове.

Зрозуміло, що виникнення міст надає цивілізації небачену динаміку. Всі великі цивілізації старовини і сучасності - це міські цивілізації. Рим і Єрусалим, Афіни і Троя, Лондон і Париж, Багдад і Константинополь, Бенін і Самарканд, Карфаген і Сінгапур, Нью-Йорк і Санкт-Петербург - в усі часи і на всіх континентах всі великі досягнення думки і духу відбувалися в містах. Креативність міста пов’язана з тим, що в ньому інстальовані системи пізнання - як інтелектуального, так і трансцендентного, село ж здатне лише передавати смисли, створені містом. Уклад міського життя дозволяє існувати не тільки окремим людям, зайнятим пізнанням (відлюдник може жити і в лісі, далеко від села), - але групам таких людей. І навпаки, група людей, що поселились разом і зайняті пізнанням і створенням смислів, неминуче породжує навколо себе місто. Цивілізаційна ефективність міста, духовний комфорт життя в ньому неминуче пов’язані з розвитком креативної складової - того самого, заради чого, власне, людина вийшла з близького до природи сільської середовища, створивши середовище цілком штучне, насичене новими смислами.

Місто відрізняє від села зовсім не тим, що його жителі не займаються сільським господарством (таке визначення невірно, оскільки не покриває древні міста, зате під нього підпадають сучасні виправно-трудові колонії, котрі містами не є). Головне в місті - те, що частина його жителів займається тим, що не пов’язане безпосередньо з матеріальним виробництвом: пізнанням, навчанням, управлінням. І тому місто обов’язково існує не тільки в матеріальному (фізичному), але і у знаковому (смисловому, інформаційному) просторі (зокрема, тому місту не можна без бренду). Місто, в якому пізнання відсутнє, а все життя замкнене тільки на виробництво (зокрема часто зустрічається крайній випадок - одне містоутворююче підприємство), нежиттєздатне, це «індустріальне село».

Осмислюючи поняття «Креативне місто», перш за все, слід зрозуміти суть його ключової характеристики - чи сприяє місто особистісному розвитку і прояву індивідуальності городянина, чи надає жителям оптимальне середовище для творчої самореалізації та формування оригінального культурного та економічного контексту міста. Давайте розглянемо типову сучасну ситуацію. Реальність переважної більшості сьогоднішніх міст України полягає в обслуговуванні експлуатаційно-споживчої моделі, яка дісталася нам у спадок від радянської індустріальної епохи і яка щодня морально і технологічно застаріває. У такій експлуатаційно-споживчої моделі місто не є Містом в істинному розумінні, це всього лише велике поселення трудящих мас з розмитою індивідуальністю. Суб’єкти, що знаходяться в місті (жителі, бізнес, влада) цікавлять один одного переважно за двома параметрами: яку корисну функцію може виконувати людина - експлуатація; і що і як багато людина здатна купувати - споживання. При цьому відсутні системні умови для прояву індивідуальності городянина і його творчої реалізації. Робота вимагає від людини виконання заданих функцій; споживчі простори вимагають купити заданий набір товарів. І навіть в культурі відпочинку домінують пасивні форми, що пропонують або роль глядача, або роль споживача їжі і речей. Купівля-якого бренду сьогодні є практично єдиною формою самовираження городянина. А точніше буде назвати це псевдо-самовираженням.

Не варто забувати і про застарілий формат «фордистського» міста, який був адекватний в індустріальну епоху. Місто Форда (так, так, того самого Генрі Форда) передбачає явне розмежування один від одного трьох зон життєдіяльності: місце роботи, місце особистого життя і сну, публічне місце. Причому простір особистого життя знаходиться досить далеко від роботи і публічних просторів. Так з’явилися «Передмістя» і необхідність довго добиратися як на роботу, так і в театр. У зоні пішохідної доступності городянина залишилися тільки дрібні продуктові магазини. А похід у театр взагалі стає Подією в житті.

Навіть здатна, але ледача людина просто прагне заповнити свій час подіями, часто не піклуючись про якість і розвиваючий аспектіцих подій. Незручна, а з урахуванням майбутнього - деструктивна організація міського простору допомагає обивателю «вбити» багато часу. І повірте, для самооцінки ледаря дуже важливо, щоб його час було «вбито» кимось іншим. Це дуже зручно, це не стимулює до розвитку і дає можливість для самовиправдань. Сьогодні середньостатистичний житель великого міста витрачає на переміщення на роботу і додому від двох до трьох годин.

Брак часу і відсутність умов для вільного творчого прояву і самовираження городянина - ключовий фактор системного національного занепаду. Для обивателя це ідеально, для Особистості, яка прагне розвитку, - дискомфорт і пригніченість при неможливості це змінити, для нації - впевнений шлях до дефіциту національних талантів, і як наслідок втрата економічної спроможності країни.

Таким чином, виходить, що загальнонаціональний розвиток і конкурентоспроможність країни прямо залежать від кількості та якості її людських талантів. А для виховання талантів необхідна певне міське середовище взаємодії, своєрідний «розвиваючий розсіл», в якому проявляються і отримують визнання індивідуальні творчі здібності. І створення такого розвиваючого середовища - креативних просторів - є однією з системних довгострокових завдань креативного міста. Креативні простори - це публічно доступні місця міста, де люди можуть вільно самовиражатися, обмінюватися ідеями, демонструвати іншим результати своєї творчості і комунікувати з іншими не в ролі споживача товарів або працівника компанії, а в ролі творця, розробника, творця унікального продукту своєї особистості. Креативний простір дає можливості для творчої самореалізації з урахуванням індивідуальних здібностей і захоплень городянина. За великим рахунком, креативний простір - це свобода будь-яких проявів особистості, що йдуть з індивідуального драйву і формують інтереси і свій особистий «смак життя».

Якщо Місто бідне на креативні простори, то воно неминуче втрачає найактивнішу, здатну, частина населення, яка прагне розвитку. Молоді таланти, що відчувають у собі потенціал, завжди прямують туди, де можуть отримати найбільший розвиток і визнання. Таке міське середовище саме є засобом виробництва: коли людина потрапляє в інформаційно збагачене середовище креативного міста, її власні креативність та інтелектуальні здібності виростають. Тому вчені свого часу прагнули до Новосибірська і Пало-Альто, а поети і художники - до Парижа. Саме так Флоренція стала настільки «родючою землею», яка виростила понад третину всіх художників, скульпторів і архітекторів Європи епохи Відродження. Саме так Відень з середини XIX століття притягував до себе композиторів, архітекторів, учених і художників, які у вільній комунікації збагачували здібності один одного і духовне життя всієї Європи.

Важливо розуміти, що такі креативно-духовно-економічні прориви міст і країн - це не просто випадковості народження геніїв, це, перш за все, концентроване культурно-інтелектуальне середовище Міста, що сприяє оптимальному прояву та розвитку талантів. Завдяки накопиченню знань, обміну досвідом та спільній практиці відбувається взаємне зростання всіх учасників такого креативного простору, який з часом може визріти в певний кластер майстрів-експертів, в наукову або художню школу.

Креативний простір міста може мати безліч проявів та форм, починаючи з публічних міських площ і продовжуючи клубами за інтересами, духовними центрами та неформальними спільнотами однодумців. Головне, щоб існувала відповідність ключовим критеріям: вільна комунікація, безпечна презентація свого таланту і продуктів творчості, відсутність цензури грошей. Останній критерій украй важливий, оскільки грошове мірило здатне задавити або проігнорувати цінні ідеї і таланти, швидка монетизація яких не очевидна ділкам. Цензура грошей небезпечна тим, що пропускає і дозволяє тільки те, що здатне приносити гроші вже тут і зараз.

Один тип креативних просторів - публічні місця, наприклад, парки, пішохідні вулиці і площі, на яких будь-який бажаючий може проявити себе і продукти своєї творчості. Яскраві приклади такого типу креативних просторів - Хрещатик у вихідні дні, московський Арбат, всім відома Дерибасівська. Навіть одеський ринок Привоз можна віднести до креативного простору, так як можливість і вміння торгуватися - це саме по собі вже творчий акт, неможливий у формалізованому супермаркеті. Знайомий багатьом приклад - київський дворик поруч з Європейською площею, в якому збираються поети і літератори-початківці почитати один одному свої твори.

Інший тип креативного простору - місця зустрічей різних неформальних спільнот, які об’єднують городян зі схожими інтересами та компетенціями. Такі можуть організовувати клуби за інтересами, творчі ініціативи і публічні заходи з метою привернути увагу до своїх захоплень.

Узагальнюючи, креативний простір - це міське середовище, що дозволяє городянину рухатися в особистісному розвитку і творчої самореалізації, відійти від ролі споживача у культурному та духовному житті. Все, що пов’язано з активним науковим, культурним, духовним пізнанням, підпадає під це визначення. І навпаки, більшість форм культурної, освітньої, наукової діяльності, духовного розвитку неможливі без креативних просторів.

Поняття креативного простору тісно пов’язано з більш широкими соціально-економічними поняттями креативної економіки, креативного класу. Ще в пізньорадянські часи побутувала теза «наука перетворюється на безпосередню продуктивну силу». Простою мовою це означає, що потік інновацій не просто допомагає виробляти нову додану вартість, але ще і дозволяє країнам-інноваторам знімати ренту з інших країн. Приблизно так сьогоднішні Європа і США, Японія і Південна Корея знімають ренту з решти світу (і з нас в тому числі), продаючи нам свої товари, які ми не можемо виробити, і свою культуру, за яку ми готові платити. (Таке бувало і в минулому: свого часу Київська Русь імпортувала з Скандинавії інновації у сфері управління і з Візантії - інновації в сфері духовного життя, заплативши повної мірою і за те, і за інше.) Таким чином, креативна індустрія - це індустрія інновацій в науці, техніці, культурі, духовному житті і т.д. Сьогодні, коли світ стоїть на порозі революційних змін у багатьох сферах життя, поле для інновацій широко як ніколи (це не тільки обридлі інформаційні, біо-, нанотехнології, але й широкий спектр гуманітарних технологій майбутнього, культурних кодів, духовних смислів тощо). Креативна індустрія, очевидно, є прерогативою Міст. І тому Міста повинні мати відповідні простори. Простори для креативного класу - великих мас людей, залучених в креативну економіку, на відміну від споживчих просторів для всіх інших.

Проте який ж все-таки зв’язок між пішохідними вулицями з картинами вільних художників та креативної індустрією з багатомільйонними оборотами? Зв’язок, на наш погляд, прямий, хоча і не завжди очевидний у короткостроковій перспективі.

По-перше, креативність як якість особистості не специфічна. Це означає, що креативні здібності не виявляються вузько, тільки в якійсь вибраній діяльності. Особистість з розвиненою креативністю здатна творчо мислити і діяти в зовсім різних видах діяльності, від кулінарії до складних інженерних розробок. У підсумку найбільше значення має самоусвідомлення людиною самої себе як особистості, здатної на унікальну творчість.

По-друге, продукти креативної індустрії мають тривалий життєвий цикл, в якому створення умов для самовираження - лише перший етап, на який нашаровуються можливості подальшого унікального виробництва. Старт починається з уяви і оригінальної ідеї, яка втілює себе у «виробі» (унікальне виробництво). Далі йде визнання іншими унікальності продукту творчості, оцінка, вихід на продаж і споживання креативного продукту як співучасть у творчості. Самі затребувані унікальні продукти творчості виходять на глобальний масштаб подальшого поширення.

Не будемо забувати, що саме концентрація креативних особистостей, помножена на спільну практику, в підсумку породжує справжню майстерність кількох геніїв чи творчих колективів. Тому хвиля плекання і кристалізації національних талантів в будь-яких галузях повинна починатися з масового стимулювання городян до різних творчих проявів, будь то музика, образотворче мистецтво, дизайн і конструювання, комп’ютерні розробки тощо. З 20 мільйонів людей, що прагнуть до творчої самореалізації, вийде 2 мільйони здатних майстрів. Зі здатних сформується 200 тисяч талановитих, з талановитих раптом прорвуться 2 тисячі геніїв. На вході 20 мільйонів - на виході 2 тисячі геніїв. А тепер уявіть, якщо на вході буде всього лише 2 тисячі прагнучих до самореалізації креативних індивідуумів. Скільки талантів буде на виході? Чи достатньо такої кількості для істотного прориву нашої країни і створення своїх конкурентоспроможних ніш у світовій креативної індустрії?

І все-таки, як саме городяни можуть реалізувати себе у створенні і розвитку креативних просторів? По-перше, всі соціальні групи можуть створювати змішані або спеціалізовані креативні спільноти: клуби за інтересами, групи спільної творчості (літературні, театральні тощо), «прив’язуючись» до тих чи інших міських об’єктів і тим самим перетворюючи їх у креативні простори. Особливо значима тут роль творчої молоді, студентства, які за самою своєю природою націлені на створення нового, творче самовизначення в цьому світі через «заперечення» продукту діяльності попередніх поколінь і представлення свого власного креативного продукту.

По-друге, особливо велика роль підприємців як творців креативних просторів. Зрозуміло, якщо розглядати креативні простору (клуби, освітні центри, тематичні парки, постійно діючі фестивальні майданчики тощо) як інвестиційні проекти, то вони самі по собі мають істотно більш низьку окупність, ніж різного роду житлова або комерційна нерухомість (офіси, торгові центри, склади). Однак креативний простір породжує інноваційні ідеї та смисли, монетизація яких принесе значно більші результати, ніж традиційний бізнес, особливо в період затяжної кризи. Нам ще належить навчитися системному підходу до оцінки проектів креативних просторів і креативних індустрій. Іншого шляху немає - період бурхливого розвитку дикого капіталізму закінчився, радянська спадщина поділена і проїдена, і швидкі гроші вже неможливо зробити практично ні в якій сфері. Настав час визначитися з місцем нашої країни в світовому розподілі праці - або це сировинної придаток, або один з центрів світової креативної індустрії.

А шанси у країни є, і не тільки внаслідок високого (поки ще) рівня освіти та творчої активності. Згідно твердженням американського дослідника Річарда Флоріди (саме він ввів поняття креативного класу), одним з трьох ключових індексів креативності, поряд з талантами і технологіями, є толерантність - без цього розвиток креативної економіки неможливо. За результатами досліджень Флориди, Україна має дуже високі показники по даному індексом креативності. Пора це використовувати.

Стаття була вперше опублікована на сайті «Бренд города — дело горожан» 15.08.2010, і перенесена на сайт “ВікіСітіноміка” у зв’язку з переходом на новий ресурс.


Автори: Валерій Пекар, Євген Пестерніков.

Джерело: “ВікіСітіноміка”

Гравець: 
Володимир Щербина

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка