Найважливіші чинники, які впливають на бажання повертатися, – емоційний зв’язок з Батьківщиною та безпека в регіоні проживання (по 43%), прагнення возз’єднатися з родиною і наявність роботи в Україні (по 38%). Українці досі інформаційно занурені в український контекст і прагнуть повернутися додому, коли це буде безпечно для них та їхніх дітей.

Такі висновки випливають з останнього опитування ОПОРИ у 7 країнах: США, Великій Британії, Ізраїлі, Іспанії, Німеччині, Чехії, Угорщині, пише Ліга.net.

Водночас для респондентів від 18 до 35 років найвагомішим фактором є наявність роботи (45%), а для респондентів середнього (36–50) та старшого (51+) віку на першому місці стоїть безпека. Натомість рівень медицини, освіти чи соціальний статус, мають порівняно низький пріоритет для респондентів будь-якого віку.

Відтак у питанні повернення чи неповернення в Україну переважають емоційні чинники. Однак помітна й інша тенденція: що краще адаптована людина в країні перебування, то менш привабливою їй здається перспектива повернутися в Україну.

43% українців за кордоном вважають, що можуть впливати на політику в Україні навіть на відстані, а 46% таких можливостей не бачать. Серед способів долучатися до політики називали підписання петицій, участь у мітингах, просвітницьку діяльність про українську історію та культуру в країні перебування тощо. Політичним впливом часто називали волонтерство і підтримку ЗСУ, адже нині майбутнє нашої держави вирішується на фронті.

Так, 80% респондентів донатили на ЗСУ, 76% допомагали своїм близьким та знайомим в Україні, а 69% популяризували інформацію про Україну. Хоча більшість респондентів не відчувають себе спроможними впливати на політичне життя, вони все ж лишаються включеними в український політичний контекст. 80% опитаних постійно цікавляться подіями в Україні та говорять про новини з близькими частіше, ніж, наприклад, про буденні справи чи сім’ю.

Лише 16% респондентів вважають, що вибори варто проводити відразу після завершення воєнного стану.