Два полюси. Невігластво брехні та свідомість Істини

Якщо дивитися на події в Україні, Росії та навколо них в усьому світі  з точки, яка не всередині подій, а змістивши її у простір «над» - над подіями,  бачимо прості закономірні речі. Все, що діється тепер, рано чи пізно мало статися. Тому що те, що замішано і зацементовано на брехні, яким би міцним не був розчин  від початку, все одно має розвалитися. Бо брехня, за визначенням, не може бути надійним фундаментом. А вся історія «государства Российского» від початку цементувалася брехнею: від самої назви «Росія», так схожої на «Русь», що росіяни часто-густо іменують себе і нею, до національної назви «русский», яка так само неправдива. Ця тема, значна і  об'ємна, висвітлювалася неодноразово у наукових  працях не тільки українських науковців, а й так само у  російських джерелах, правда, поодиноких.

Отже, Російська держава ще від Катерини II почала з того, що скомпілювала свою історію, взявши за основу історію нашої Русі-України. І процес то був далеко не мирний, бо грабувалися наші храми, викрадалися історичні раритети неоціненної вартості, знищувалися древні артефакти, натомість множилися замовні фальшивки, нищилися високі уми наших співвітчизників, тотальному геноциду піддавався весь народ України... І весь час великоімперському чину так муляло власне те, що обік нього  весь час присутні  живі свідки його масштабної брехні. Так що державі російській  весь історичний час нашого спільного співіснування хотілося цих свідків позбутися. Ніби тим самим мала розчинитися і сама проблема…

Всю свою історію чинячи безперервний злочин стосовно народу України, Російська імперія не гребувала самими ницими, підлими, цинічними  засобами насилля, як фізичного, так і морального. Фактично, всю свою історію Росія  стосовно України чинила усі відомі різновиди тероризму. Але справа в тому, що тим самим вона, в першу чергу, руйнувала себе - своє державне тіло - зсередини. Тому воно уже давно тяжко  і хронічно хворе.

А сама Росія своїми діями остаточно скотилася до полюсу темряви і енергетично собою годує саме цю низькочастотну енергетичну формацію. Натомість Україна – батьківщина Сонця, ярих, аріїв – усім своїм тілом землі і духу є полюсом Світла. Усвідомити це  для Росії – значить почати  своє очищення з покаяння перед Україною. І тоді, в разі  прощення, вона змогла б повернутися з інволюційного шляху на еволюційний.

Ми живемо в дуальному  світі. Це значить, що кожне явище цього світу має два полюси: світлий і темний, плюс і мінус.  В умовах тривимірності має триматися стійкий баланс цих сил, щоб світ міг існувати, скажімо так, у терпимих умовах і продовжувати свою повільну еволюцію.

Чому наша еволюція  така повільна? Тут не обійтися без згадки про три гуни: сатья, раджас і тамас, які є фактором дії/розвитку як Природи в цілому, так і тонких тіл людини.

• Сатья – це чистота, світло, святість. В ідеалі це наші надбання на вищих щабелях свідомості, наші "скарби на небесах". 
• Раджас – це енергійність, рух, емоційність. Наша здатність до дії. В якомусь сенсі це і наша пасіонарність також.
• Тамас – це інерція, пасивність, гальмо розвитку.

В природі людини  ці гуни представлені у різних пропорційних співвідношеннях, залежно від рівня розвитку свідомості особи. Скажу лиш, що тамас у маси людей є у процентному співвідношенні найбільш  «представницькою» гуною. Тобто сила інерції в природі людини взагалі дуже сильна. Природі не треба, щоб людина розвивалася. Їй все подобається і так. Вона не знає слова «недосконалість». Еволюції і розвитку прагне саме наш Дух. Бо він є  власне тим, що називають іскрою Божественного в Матерії – а саме у нашому тілі.

Так от, повертаючись  до питання про два полюси. Тут усе дуже просто. Людина  завжди є виразником  того чи іншого полюса. Свідомо вона підтримує собою або світло, або – свідомо, а частіше несвідомо – темряву. А ще велика кількість людей перебуває у сірому просторі сумнівів і невизначеності  - десь посередині, наче у болоті. Ключове слово у вищесказаному – свідомість. Поки людина у своєму житті спить, вона свідомою бути не може. А багато людей взагалі за життя так і не встигають прокинутись. Треба будити, допомагати прокинусь.

Два полюси. Світло й темрява. Що виражає світло? Устремління до пізнання, тягу до досконалості, свідомість-істину, інтуїтивне відчуття правди, майже фізичну нетерпимість до брехні і всіх її викривлень. (До речі, у перекладі із древньогрецької слово «гріх» перекладається саме як викривлення, спотворення.)

Натомість основною опорою та зброєю темряви є саме брехня. Це її фундамент і основна сила. Зворотна сторона брехні – страх. Саме страх продукує оцю лавину мерзоти й непотребу, яку зараз спостерігаємо у інформаційній війні, яку Росія уже відкрито веде проти України на очах у всього світу. І брехня, і страх є енергетичними формаціями. Ці формації завжди потребують живлення: саме для цього чиняться провокації, збройні конфлікти, створюються різноманітні умови для поширення насилля. В тому числі  й  у мас-медіа, і з великих екранів. Лукавство полягає в тому, що зримий образ сильно вбивається у свідомість людини і залишається у ній імплантом практично на все життя, якщо лиш людина не досягне за життя такого рівня свідомості, щоб викорінити його і всі подібні паростки страху із себе. Усі психічні хвороби є також породженнями страху. Наша психіка дуже тонка і мало пізнана річ, усі грані її настільки впритул одна до одної… І треба бути дуже свідомими у духовному серці своєму і дуже спостережливими за усіма своїми внутрішніми процесами, щоб вони відбувалися не самопливом, а були контрольовані нашими вищими центрами. В ідеалі - найвищим центром Присутності, умовно називаним Вищим Я.

Усвідомлюємо: цей  тривимірний світ, у якому ми живемо, – наш духовний тренажер. Тут людство здобуває свої важкі уроки у перемозі над своєю нижчою природою і тим самим рухає еволюцію Матерії, яка час від часу підштовхується пасіонарними сплесками. Такі сплески мають езотеричне визначення: Час Бога. Тому що саме в ці проміжки часу людина/людство може підняти себе на незрівнянну висоту і крутнути спіраль еволюції. Ми зараз перебуваємо саме у такому періоді. В цей час відкриваються величезні можливості духовного росту.

Свідома людина знає:  усі труднощі можна і треба використовувати на користь власній еволюції.  Бо «власна еволюція» є складовою часткою еволюції всезагальної. Це саме те, що ми маємо робити тепер: еволюціонувати СВІДОМО. Використовувати всі умови нинішнього «важко» як плацдарм для розбігу і злету. Те, що ми бачимо навколо себе, для когось є невимовним стражданням і причиною для неспокою. А для інших – це відкритий портал для входження у  висхідну спіраль еволюції.

Еволюція взагалі така цікава штука… Загалом вона надто повільна – куди спішити Природі? Вона себе влаштовує такою, як є. Але дух, який спустився в Матерію з метою її одухотворення  і прийняв форму цієї Матерії, - от саме його повільність еволюції зовсім не влаштовує. І він штовхає нас усіма засобами і робить так, щоб ми пішли їй назустріч. Відкрилися їй, відкрилися сходженню Вищої Божественної Енергії і прийняли її, асимілювали у своєму тілі. За вишнім задумом, наше тіло в результаті одухотвореної еволюціїї має стати божественним. Царство Боже на землі – це ми з вами, що досягли рівня космічної/божественної свідомості. Але «революція в еволюціЇ» має статися не лише в морально-духовному сенсі, вона має статися насамкінець  в МАТЕРІЇ. Наше еволюційно-програмне перезавантаження  на рівні клітин – це настільки нове і настільки дух  захоплююче дійство… Саме в цьому є основа народження нас НОВИХ, Божественних: перезавантаження програми людської клітини. Ми маємо позбавитися (на рівні генокоду клітини) програми «Раб», якою людство живе кілька тисячоліть,  і загрузити програму «Людина-Бог-Творець». Для цього нам треба згадати дві чудові заповіді, які свідомо були викинуті тамасичним церковництвом з усіх євангелій: «Не бійся!» і «Дерзай!» Бо це заповіді підходящі саме для нас сьогоднішніх.

Ми не знаємо часових термінів, коли це станеться. Бо людство ще надто спляче і не готове в масі до такого перетворення. Проте критична маса людства, її авангард, уже набирає свого числа, сили  і  внутрішньої готовності. Так що еволюційний просторовий заклик «ЗЛІТАЄМО!» - це якраз той плацдарм переходу до Нового Світу і Нового Людства, на якому ми зараз діємо. І ми з вами є містком цього переходу. Бо з’єднуємо собою два світи: старий, що відходить, і Новий Світ,  прихід якого прискорюємо свідомими діями.