Білорусь – країна ковід-дисидент. Локдаунів не було. Масковий режим подекуди трішки вводився для вигляду (щоб не лякати інтуристів), але ніким особливо не дотримувався. Вакцинація – тільки добровільна. Прикордонний санітарний тест-контроль гранично м'який. Ковід в медіа-сфері займає менше місця, ніж світська хроніка. Ковід в політиці згадується там, де у порядку денного розділ "різне".

І що, в Білорусі стався апокаліпсис? Ні! Країна живе не оглядаючись на ковід-пандемію, і не сталося нічого, що виходить за рамки звичайних справ і проблем, удач і невдач (це визнають навіть непримиренні противники власне режиму Лукашенка).

Ізраїль – країна ковід-лоялістів. Локдауни. Масковий режим. Примусова вакцинація під загрозою позбавлення всіх громадянських і економічних прав. Найжорстокіший прикордонний міграційний контроль аж до закриття в'їзду-виїзду з країни. Майже вся медіа-сфера орієнтована на ковід-тематику. Майже вся політика – теж.
І що, в Ізраїлі "корона" переможена? Ні! Країна принесла в жертву життєвий уклад людей, добробут суспільства і майбутнє цілого покоління – але апокаліпсис триває (це визнають навіть офіційні ізраїльські джерела).

Не треба заглиблюватися у статистику надлишкової госпіталізації та смертності. Справа навіть не в тому, що статистика часто спотворюється в догоду політиці (це стосується і Білорусі, і Ізраїлю). Річ у тім, що якщо відбувається апокаліпсис, то це помітно без заглиблення у статистику. Якщо ж без заглиблення у статистику нічого не помітно, то значить апокаліпсису просто нема.

Середньовічні інквізиторські схеми насильства над людьми, застосовані в Ізраїлі (а також в Німеччині, Франції, Великобританії etc) були б якось обґрунтовані тільки при реальному ризику апокаліпсису. Збиток від цих схем настільки величезний, що нічим, крім запобігання апокаліпсису, їх обґрунтувати неможливо (в новітній історії ці збитки можна порівняти лише з руйнуваннями, завданими Другою світовою війною).

Але, як показує ситуація в Білорусі (причому навіть у викладі супротивників тамтешнього режиму), ризику епідемічного апокаліпсиса нема й не було.

Не треба заглиблюватися в нетрі вірусології, біохімії та молекулярної генетики. Справа навіть не в тому, що ідентифікація т.зв. Уханьського коронавірусу SARS-CoV2 викликає ряд гострих питань (аж до обґрунтованої підозри в тому, що ніякого нового коронавірусу нема, а ми маємо справу з ексцесом тестування, що спрацьовує на якісь коронавіруси, які давно циркулюють в популяції людей). Річ у тому, що небезпека цього коронавірусу (будь він старий або новий) не виходить за рамки, характерні для грипоподібних ГРВІ.

А що, як усе-таки заглибитися в ковідну статистику?

Тут з'ясовуються речі, непоясненні нічим, крім системної масової фальсифікації. Це стосується як статистики смертності, так і ефективності вакцин.
1) 40% медиків намагаються уникнути вакцинації.
2) Вакциновані медики, що працюють в ковід-палатах, не вірять в захист вакцини.
3) Статистика смертності від т.зв. covid-19 багаторазово завищена приписками.
4) Вакцинація не знижує ані ризику т.зв. зараження covid-19, ані ризику смерті після такого зараження.
5) Офіційні представники ковід-вакцинації, які заявляють про її ефективності, спростовують самі себе, вимагаючи третю "бустерну" дозу (яка не передбачалася розробником, що випускає вакцину).

Олександр Розов