Величезний вплив на світогляд давніх народів, зокрема слов'ян та греків мало поняття, що пов’язували з перебігом світової річки Океан, величезної річки, що оточує кільцем усю Землю. З ім’ям Океану у давньогрецькій міфології  уособлений  і володар морів і всієї водної стихії, батько дружини Зевса Метіди; чоловік Тетії, божество старшого покоління, титан, найстарший син Неба-Урана і Землі-Геї. Давній титан Океан став родоначальником найчисельнішого племені: три тисячі доньок - Океанід і стільки ж синів. Вони всі асоціювалися з незліченними річками та річковими потоками і склали особливий водний Олімп у грецькій міфології. Океаном також називали річку Дніпро. А про особливості Океана-Дніпра  – пороги, згадується у творах давньогрецьких авторів, ще на початку нашої ери. Знайти опис вічно шумної ріки, з бурливими потоками Океана-Дніпра  можна у грецькій «Теогонії» – Походження Богів. До початку XX століття в руслі Дніпра між містами Дніпропетровськ і Запоріжжя були – пороги. В середній течії Дніпра існувало 9 порогів, 30-60 заборів та 60 островів. Загальна довжина ділянки, де вони знаходились, - близько 65-75 км., висота падіння води – 30-40 м.. Шум падіння бурхливих потоків Океана-Дніпра було чутно за багато кілометрів від течії ріки.  

За дослідженнями автора, Дніпрові пороги – це остатки численних мостів та найдавніших інженерних споруд людства (захисних, гідротехнічних споруд), що залишились після зникнення древньої цивілізації, яка звела мега-місто на берегах Дніпра-Океана. Місто Великих Мостів, контролювало найбільший перехід з одного берега на другий, було практично пропускним пунктом-воротами Дніпра-Океана, одного із найголовнішого торговельного маршруту, що поєднував країни з Кримом. Історія мега-міста стала основою багатьох давніх епосів і міфів.  

«… Стосується головного міфу «Рігвіди» - про битву громовержця Індри зі змієм Врітрою, який перегородив 7 повноводних рік і не дає їм текти. На цьому міфі базуються сюжети  обох давньоіндійських епосів – «Махабгарати» й «Рамаяни», іранської «Шахнаме», грецької «Іліади», з нього постав давньоіндійський театр, народні театралізовані дійства й український вертеп. Міф про Індру з Врітрою зберігають українські  веснянки, колядки, щедрівки й народні танці весняного циклу, які сягають найдавніших глибин нашої духовної і культурної історії. 

Матір’ю Врітри в «Рігвіді» є Дану «Ріка, Потік» - богиня первозданних вод, з яких, за міфами, творився упорядкований, налагоджений і праведний світ, вона була верховним божеством за тих давніх часів, коли світ уявлявся ще не поділеним на Небо й Землю. Відійська Дану – мати так званих асурів, старших братів богів-девів, головний асур у відах Врітра, а головний дев, тобто бог – Індра. Відійській  Дану тотожна українська пісенна Дана, яка теж пов’язана з водною стихією і має в українців ореол святості, що свідчить про високій статус ії на давніх українських теренах, у часи легендарних амазонок.  

Відійські арії одірвалися від теренів, де споконвіку шанувалася Дану-Дана, пам’ять про неї за довгі мандри потроху зітерлася…Це означає, що культ Дани-Дану давніший за культ Індри.  Тобто й міф про битву Індри з Врітрою постав пізніше, аніж культ Дани-Дану. Отож Дана-Дану – найдавніша богиня наших предків, про глибину, давність і виняткову роль  ії в уявленнях і віруваннях українців і сьогодні красномовно промовляють назви найбільших українських річок – Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро»  (Наливайко С.І.)

По Дніпру та його притоках поширювалась культура - писемність, архітектура, мистецтво, - виникали великі міста, що в свою чергу ставали центрами розселення людей і розвитку господарства. Це означає, що саме терен України є тим містичним місцем планети Земля, на якому відбувається передача естафети знань від усіх рас земної кулі: лемурійської, атлантичної, арійської. 
Аркадійський герметизм  вимальовує цікаву картину еволюції, за якою, творцями світу є Зевс, Гермес та Логос. Аркадія - частина території Древньої Еллади, розташованої у Північному Причорномор'ї, що мала таку назву за кілька тисячоліть до за мешкання пелазгами грецьких територій. Гермес, це - нащадок титана Урана і Кроноса та син Зевса. Титани – представники попередньої цивілізації Атлантиди, що мешкали понад 14 тис. років тому на землях сучасної  України. Гермес та Логос засновують місто під назвою «Огігія» на серединній землі. Серединна земля – це Атлантида – Крим, земля між двома частинами світу, що були відкинути Гермесом – перша через великий холод, друга через надмірну спеку. Антична міфологічна традиція поміщає землю «Огігія» там, де води моря з'єднуються з перебігом світової річки Океана-Дніпра. Існувала тільки одна проблема, – нехватка прісної води. Як вирішили, цю проблему атланти ми знаємо по текстам Платона, де він розповідає про численні канали, дамби, підняття підземних джерел та спорудження водосховищ. 

Авторству Гермеса приписують один з гімнів «Рігвіди». Багато вчених стверджують, що індійські Віди писались на берегах Дніпра.  

Деякі дослідники схиляються до думки, що Дніпро в давнину називався Сіндгу, Сінд, Інд, оскільки в низов’ях річки існувала Сіндика, інакше – Сіндська Скіфія. 

«…На давньоукраїнських теренах існувала навіть не одна (колись, певно, таки одна), а дві малі Індії: Сіндика біля Керченської протоки, давнього Боспору Кімерійського, про яку пише Геродот у 5ст. до н.е., і Сіндська Скіфія у низів’ях Дніпра. Ці дві Сіндики-Індії античні автори згадують упродовж тисячоліття, починаючи з 5 ст. до н.е., хоча зрозуміло, що вони  існували й значно раніше від цих перших писемних згадок. 

Від Чорного моря до Закарпаття засвідчена присутність із найдавніших часів індійського етносу, що входив до ранньодержавного утворення на півдні України – Боспорської держави, яка проіснувала майже тисячоліття і, звичайно ж, мала величезний і різноманітний вплив на тутешні народи та їхню історію. Саме її наступницею стала Києворуська держава, з якої нині переважно й починають вивчати українську історію, хоча до неї були могутні Кіммерійська, Скіфська та Боспорська держави.  А кімерійці-кімери-сівери, скіфи-сколоти, таври-поляни-руси – автохтони в Давній Україні, тільки писемні пам’ятки знають їх тут принаймні три тисячоліття. 

У відах «Рамаяні» й «Махабгараті» згадуються племена, що їх античні автори фіксують на теренах давньої України. Таври – ті ж руси, а таври-руси й поляни-руси – одна й та сама людність, для візантійських авторів таври-руси й поляни-руси – нероздільне ціле. Таврика-Крим і материкова Русь-Україна географічно й історично невіддільні, зв’язки відомих іще за Троянської війни таврів-русів і подніпровських полян-русів, літописного Корсуня і Києва – споконвічні й неперервні. …адже скіфи-сколоти й таври-руси-поляни – ті ж кравенці-українці, як це впевнено констатує Велесова книга» (Наливайко С.І.)

 В регіоні Криму й Північного Причорномор’я у стародавні часи наші пращури збудували цивілізійний центр, що об'єднував всі царства на планеті. Це підтверджує так звана концепція Циркумпонтійської зони, якою археологи іменують прибережні землі й дотичні області, що створюють величезне кільце навколо Чорного моря. Вчені звертають увагу на зв’язки між культурами, що розвивалися в цій зоні у 4 – 2 тис. до н.е.. Щось зв’язувало між собою протягом кількох тисяч років культури Малої Азії й Балкан, Північного Причорномор’я й Закавказзя настільки, що можна казати про єдиний регіон. 

Україна є тим містичним місцем планети Земля, на якому народжені усі попередні раси земної кулі, і яка є прабатьківщиною багатьох племен і народів, засновником цивілізаційних центрів, найпершим та головним із котрих був півострів Крим. 

Список використаних джерел: 
1. Походження Богів - «Теогонія». 
2. Борисова О.В. - уривок статті: «Давні держави на території України. Аріана Веджа».
3. Наливайко С.І. - уривки з книги: «Давньоіндійські імена, назви, терміни: проекція на Україну».