Пане Любомире, радію, що відреагували на мої оціночні судження. І справді: не знаючи, що стоїть за видимою практикою, ритуалом -- нічого судити.
Та я спокійний у своїх висновках, бо присвятив пошуку десятки років. можливо, так само, як і Ви. Десятки років практик. Не теорій. В тому числі знайомий з тими генералами КДБ (вже нема їх, я так думаю), які просували ідєї русского міра під соусом відичних знань. Досить глибоко практикував Живе Слово -- уникнув дуже серйозної інвалідності. Закінчував Відичну школу, з усіма повʼязаними просвяченнями й обовʼязковими практиками.
Дозвольте прокоментувати і щодо різних релігійних ритуалів п.Микола Погорілець, що Вас та інших ображають. Почуття Власної Важливості (ПВВ, рос. ЧСВ) настільки є масовим явищем, притаманне кожному коюху - трактористу -таксисту (без образ до професій), що не може мати ніякої цінності, адже чим більше чогось тим цінність менша, а в індивідах, об'єктивно ніяких, ПВВ (почуття власної важливості) взагалі "б'є" без всякої міри, і преповнює їх аж до сліпоти. Особисто, я сам не проти таких ритуалів п.
Вельмишановне панство. Розуміння, що здобувалось тяжкою працею, ранами і гулями, пробую з Вами ділитись, але для мене ЦЕ цінніше золота, тому за такі знання потрібно розплачуватись, а якщо п. Ігор Каганець хоть натякне, що його бачення проекту Народний Оглядач не співападає з присутністю гравця Любомир Рахман, з радістю і любов'ю, що напрацьовувалась десятиліттями, покину Вашу компанію.
Тепер по суті п. Микола Погорілець підняв стару тему про Зарваницю, за що щиро йому дякую.
Отже, цей закон відверто нелегітимний, тож його не можна буде застосувати в судовій практиці. Тоді навіщо Зеленський актуалізував тему антисемітизму? Чисто щоб полякати незгодних?
Олександр Хмелевський зауважив, що цей закон Верховна Рада ухвалила ще 15 лютого 2022 р., а 21 лютого 2022 р. відправила його на підпис до Президента. Зеленський більше чотирьох років не підписував цей закон, аж тут раптом надумав. Згідно з чинним законодавством, Президент зобов'язаний або протягом 30 днів підписати закон, або повернути його зі своїми зауваженнями до Верховної Ради. Проте Зеленський не зробив ні того, ні іншого. Закон, який був підписаний аж через 4 роки після його ухвалення не є чинним. Його треба розглядати по-новому у Верховній Раді за повною процедурою.
Політолог Дмитро Биков питає, чи не пов’язаний підписаний Президентом закон із його занепокоєнням щодо безпеки своїх союзників із корупційного середовища? Можливо, саме вони зацікавлені у додаткових інструментах захисту, прикритих темою боротьби з антисемітизмом. Сам факт існування такого закону, на його думку, може бути використаний ворогом у пропаганді: мовляв, у «фашистській» Україні становище єврейської меншини настільки складне, що потребує окремого законодавчого захисту.
Шість років минуло. Актуальність статті стала ще більшою.
Поляризація світоглядів -- ще радикальнішою.
Але це на благо. Тримаймося у вищих просторах! Радіймо!
Дякую тобі, пане Ігорю!
А ось ще чудовий коментар Василя Лаптійчука: "Схоже, поки нарід на Великодень займався "бозна чим", хтось з грубим порушенням Конституції України й низки інших правових норм, формально, теж на правовому рівні, запроваджує в Україні новий нацизм (тут: сіонізм) з дивним пріоритетом для однієї етнічної групи. Це щоб залишили в спокої й навіть боялися вимовляти прізвища міндічів, цукерманів і назву країни, куди вони всі тікають з накраденим? Насправді, ті закони - це лютий антисемітизм уперше за всю новочасну історію України".
Отже, цей закон відверто нелегітимний, тож його не можна буде застосувати в судовій практиці. Тоді навіщо Зеленський актуалізував тему антисемітизму? Чисто щоб полякати незгодних?
Антисемітизму в Україні нема, але ідея цікава :)
Олександр Хмелевський зауважив, що цей закон Верховна Рада ухвалила ще 15 лютого 2022 р., а 21 лютого 2022 р. відправила його на підпис до Президента. Зеленський більше чотирьох років не підписував цей закон, аж тут раптом надумав. Згідно з чинним законодавством, Президент зобов'язаний або протягом 30 днів підписати закон, або повернути його зі своїми зауваженнями до Верховної Ради. Проте Зеленський не зробив ні того, ні іншого. Закон, який був підписаний аж через 4 роки після його ухвалення не є чинним. Його треба розглядати по-новому у Верховній Раді за повною процедурою.
Політолог Дмитро Биков питає, чи не пов’язаний підписаний Президентом закон із його занепокоєнням щодо безпеки своїх союзників із корупційного середовища? Можливо, саме вони зацікавлені у додаткових інструментах захисту, прикритих темою боротьби з антисемітизмом. Сам факт існування такого закону, на його думку, може бути використаний ворогом у пропаганді: мовляв, у «фашистській» Україні становище єврейської меншини настільки складне, що потребує окремого законодавчого захисту.
А ось ще чудовий коментар Василя Лаптійчука: "Схоже, поки нарід на Великодень займався "бозна чим", хтось з грубим порушенням Конституції України й низки інших правових норм, формально, теж на правовому рівні, запроваджує в Україні новий нацизм (тут: сіонізм) з дивним пріоритетом для однієї етнічної групи. Це щоб залишили в спокої й навіть боялися вимовляти прізвища міндічів, цукерманів і назву країни, куди вони всі тікають з накраденим? Насправді, ті закони - це лютий антисемітизм уперше за всю новочасну історію України".
Ще один дуже слушний коментар Любомира Гайдамаки (виділення в тексті мої):