Розгін мєнтами «Маршу на честь УПА» 18 жовтня 2008 року матиме довготривалі наслідки. Побутує думка, що ці події розкололи націоналістичне середовище. Насправді розкол стався значно раніше як по лінії расизму, так і по лінії вуличної активності (а іншої і нема, на жаль).
Чому я, як націоналіст, не пішов на марш 18 жовтня?
- Організатором виступили структури, далекі від мене ідеологічно. Ці організації (УНТП, “Патріот України” та ін.) сповідують ідеологічні принципи, ворожі українському націоналізму. А саме — расову зверхність, захоплення німецьким націонал-соціалізмом.
- Організаторами виступили провокативні рухи, основною метою яких, з огляду на їх діяльність, є прирівняння українського націоналізму до нацизму, а не розвиток власної, хай і хибної, ідеології. Того самого прагнуть вороги України — від єврейських “антифашистів” до російських імперіалістів.
- Організатором виступив Корчинський, чия персона і багаторічна діяльність є однозначно цинічними, мають на меті все що завгодно, окрім декларованих ним принципів — Християнства і Націоналізму.
- У переддень акції все виглядало на те, що це буде марш нацистів за УПА. Як свого часу перед подіями “помаранчевої революції” робив Едічка Коваленко марш “УНСО” з гаслами на кшталт “Смерть жидам — слава Ющенку”.
Отже, у переддень маршу для мене було очевидним, що це є провокація з метою дискредитувати УПА нацистським виступом ніби в підтримку УПА, а участь Корча наводила на думку про дуже типову в таких випадках підставу.
Сталось і так, і не так. Здебільшого, марш не виглядав, як суто нацистський, більше як марш радикальних патріотів.
Попри деякі випади Вахнія і “зіги” УНТП, вцілому картина була “пристойною” в цьому аспекті. Принаймні на фоні бійки і повідомлень преси.
Бійка
Всім тепер очевидно, що колону нахабно підставили. Мусора добре готувались, як мінімум частина прямих організаторів знала що і до чого. Як мінімум, були обіцянки, що “всі будемо в буцигарні, але до вечора випустять.” Мовляв домовлено. Такі “домовленості” неодноразово мали місце і в минулому у різних організацій (УНСО, Тризуб). Але напевно частина командирів, не уявляла, що все піде аж так далеко, аж до кримінальних справ. Втім, що можна пробачити хлопцю з вулиці, те не можна пробачити провіднику.
Таким чином досягнуто наступні цілі:
- Націоналістичні організації опущені (заслужено), як бездіяльні (УНСО, МНК, КУН і т.д.);
- “Патріот України”, Братство та решта ідеологічно ворожих структур отримують героїчний ореол (заслужено), та приток молодих, дієздатних та щирих хлопців на хибні ідеологічні орієнтири;
- Виявлені, переписані і частково нейтралізовані самі активні хлопці з-поміж ультра-правих. “Патріот” зарекомендував себе як гарно організована міцна структура, що становить небезпеку владі. Тому її треба нейтралізувати в зародку, що мусора і роблять.
- Ну і, нарешті, Корчинський тепер ніби і не провокатор, а герой, “пацанів витягує” і т.д.
Тим не менше, на фоні звітів в ЖЖ, фото та відео з акції, волання націоналістичних організацій про “відмежування від провокацій” виглядає не переконливо. Ніби головою я розумію і підтримую заяви про відмежування, але серце болить за хлопців з “Патріоту”. Як би там не було, але абсолютна більшість з них щирі, наші хлопці.
Щодо провини, то багато було сказано, що винні командири, які свідомо кинули хлопців в цю м’ясорубку. Винні провокатори, агенти і т.д. Але в першу чергу винні ми, націоналісти — УНСО, МНК, КУН, козацькі організації. Такий захід став можливим тому, що наші заходи стали нікчемними. Все, що тепер говорить Корчинський про “легальних” націоналістів, є правдою. І тільки наша неспроможність дозволяє вести молодих і щирих на хибні орієнтири. І ніяка “просвіта” серед молоді тут не допоможе, бо молодь тягнеться туди, де є дія. У нас її нема. У них — вона є, хоча насправді вона і є підставою в кінцевому результаті.
Я особисто, як і багато побратимів, пішов би проривати мусорський кордон 14-го. Я не пішов його проривати з подачі Корчинського, бо в такій подачі 100%-во є підстава. Але 14-го, як і раніше, нас стримували власні “провідники”. Власне наші “легальні” організації перетворились вже давно на засіб стримування нас. Зрештою, ми самі себе вже стримуємо, нас видресирували.
Ми всі розуміємо, що націоналізм затиснутий між маніакальною боязню будь-яких активних дій (провокація!) і відвертою провокацією “націонал-соціалістів”. Єдине, що можна цьому протиставити — власну дію, націоналістичну дію. В цьому конкретному випадку саме активні дії 14-го могли і мали би вибити ?рунт з-під ніг в Корчинського і Герасименка (УНТП) з компанією. Відсутність цих дій, при чому перманентна, вибила ?рунт з-під ніг у нас. В погоні за “легітимністю” шляхом “відмежувань від провокацій” ми цю легітимність втратили.
Український націоналізм потребує революційної дії, поштовху. Інакше “те, що перестаріло, мусить вмерти, і ніщо не допоможе його рятувати. І не треба. Родиться нове, молоде, революційне” писав Ярослав Стецько. Але щось на роль молодого і революційного претендує зовсім не здоровий рух, принаймні на прикладі 18-го числа.
Що саме і як робити — тема не для публікації. Скажу лише, що це мають бути справжні дії зі справжніми результатами. Ретельно підготовані і спрямовані на результат без втрат. І ніяких кримінальних справ, ніяких підстав для кримінальних справ проти наших людей.
Щоправда, мало віриться у нашу спроможність відповідати за власні переконання. Невже Корчинський справді правий?
Що робити тепер з наслідками маршу?
Напевно ігнорувати затриманих хлопців не можна. Безперечно, підтримка їх буде в т.ч. лити воду на млин нечистих “вождів”. Проте йдеться про конкретних, переважно щирих хлопців. Про політичну недоцільність треба було думати раніше, коли ми відстоювали пусті жалобно-патріотичні мітинги. Тепер треба без прапорів по мірі можливості допомогти хлопцям — людьми на судових засіданнях, грошима, молитвами, всіма доступними засобами. Зрештою наших дурнів чи навіть зрадників напевно мають карати не мусора.
Українські націоналісти, не організації, не вожді, а саме націоналісти, як особистості, мають кардинально переосмислити себе, свою мету і місію. Ми маємо зайнятись ?рунтовним практичним вишколом себе і середовища, формувати самодостатню особу, повноцінного “універсального солдата”, власне націоналіста. Вишкіл має вестись під кутом підготовки до дій, і виливатись в дії. Інакше навіщо вишколюватись? Не треба чекати наказів, не треба посвячувати “провідників”. Малі самодостатні добре підготовані групи, що заздалегідь навчені поводитись в будь-якій ситуації. Це необхідний мінімум нашого виживання.
В Україні є достатньо людей, у яких має горіти під ногами земля. Наркоторговці з “района”, нечисті мусора, продажні судді, провокатори, антиукраїнські діячі, писаки і організації. Пам’ятники, автомобілі, офіси, помешкання мають здатність псуватись.
Принаймні наразі альтернативою є повільно здихати під злорадство “корчагінців”. І напевно, шлях, що ним йдемо тепер, не має перспектив. Як відомо, нащадки швидше нам вибачать невірні дії, ніж бездіяльність.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
18 жовтня 2008: роздуми "справжнього націоналіста"
Світ:
Розгін мєнтами «Маршу на честь УПА» 18 жовтня 2008 року матиме довготривалі наслідки. Побутує думка, що ці події розкололи націоналістичне середовище. Насправді розкол стався значно раніше як по лінії расизму, так і по лінії вуличної активності (а іншої і нема, на жаль).
08102703e.jpg
Чому я, як націоналіст, не пішов на марш 18 жовтня?
- Організатором виступили структури, далекі від мене ідеологічно. Ці організації (УНТП, “Патріот України” та ін.) сповідують ідеологічні принципи, ворожі українському націоналізму. А саме — расову зверхність, захоплення німецьким націонал-соціалізмом.
- Організаторами виступили провокативні рухи, основною метою яких, з огляду на їх діяльність, є прирівняння українського націоналізму до нацизму, а не розвиток власної, хай і хибної, ідеології. Того самого прагнуть вороги України — від єврейських “антифашистів” до російських імперіалістів.
- Організатором виступив Корчинський, чия персона і багаторічна діяльність є однозначно цинічними, мають на меті все що завгодно, окрім декларованих ним принципів — Християнства і Націоналізму.
- У переддень акції все виглядало на те, що це буде марш нацистів за УПА. Як свого часу перед подіями “помаранчевої революції” робив Едічка Коваленко марш “УНСО” з гаслами на кшталт “Смерть жидам — слава Ющенку”.
Отже, у переддень маршу для мене було очевидним, що це є провокація з метою дискредитувати УПА нацистським виступом ніби в підтримку УПА, а участь Корча наводила на думку про дуже типову в таких випадках підставу.
Сталось і так, і не так. Здебільшого, марш не виглядав, як суто нацистський, більше як марш радикальних патріотів.
Марш 18 жовтня (відео)
Попри деякі випади Вахнія і “зіги” УНТП, вцілому картина була “пристойною” в цьому аспекті. Принаймні на фоні бійки і повідомлень преси.
Бійка
Всім тепер очевидно, що колону нахабно підставили. Мусора добре готувались, як мінімум частина прямих організаторів знала що і до чого. Як мінімум, були обіцянки, що “всі будемо в буцигарні, але до вечора випустять.” Мовляв домовлено. Такі “домовленості” неодноразово мали місце і в минулому у різних організацій (УНСО, Тризуб). Але напевно частина командирів, не уявляла, що все піде аж так далеко, аж до кримінальних справ. Втім, що можна пробачити хлопцю з вулиці, те не можна пробачити провіднику.
Таким чином досягнуто наступні цілі:
- Націоналістичні організації опущені (заслужено), як бездіяльні (УНСО, МНК, КУН і т.д.);
- “Патріот України”, Братство та решта ідеологічно ворожих структур отримують героїчний ореол (заслужено), та приток молодих, дієздатних та щирих хлопців на хибні ідеологічні орієнтири;
- Виявлені, переписані і частково нейтралізовані самі активні хлопці з-поміж ультра-правих. “Патріот” зарекомендував себе як гарно організована міцна структура, що становить небезпеку владі. Тому її треба нейтралізувати в зародку, що мусора і роблять.
- Ну і, нарешті, Корчинський тепер ніби і не провокатор, а герой, “пацанів витягує” і т.д.
Тим не менше, на фоні звітів в ЖЖ, фото та відео з акції, волання націоналістичних організацій про “відмежування від провокацій” виглядає не переконливо. Ніби головою я розумію і підтримую заяви про відмежування, але серце болить за хлопців з “Патріоту”. Як би там не було, але абсолютна більшість з них щирі, наші хлопці.
Щодо провини, то багато було сказано, що винні командири, які свідомо кинули хлопців в цю м’ясорубку. Винні провокатори, агенти і т.д. Але в першу чергу винні ми, націоналісти — УНСО, МНК, КУН, козацькі організації. Такий захід став можливим тому, що наші заходи стали нікчемними. Все, що тепер говорить Корчинський про “легальних” націоналістів, є правдою. І тільки наша неспроможність дозволяє вести молодих і щирих на хибні орієнтири. І ніяка “просвіта” серед молоді тут не допоможе, бо молодь тягнеться туди, де є дія. У нас її нема. У них — вона є, хоча насправді вона і є підставою в кінцевому результаті.
Я особисто, як і багато побратимів, пішов би проривати мусорський кордон 14-го. Я не пішов його проривати з подачі Корчинського, бо в такій подачі 100%-во є підстава. Але 14-го, як і раніше, нас стримували власні “провідники”. Власне наші “легальні” організації перетворились вже давно на засіб стримування нас. Зрештою, ми самі себе вже стримуємо, нас видресирували.
Ми всі розуміємо, що націоналізм затиснутий між маніакальною боязню будь-яких активних дій (провокація!) і відвертою провокацією “націонал-соціалістів”. Єдине, що можна цьому протиставити — власну дію, націоналістичну дію. В цьому конкретному випадку саме активні дії 14-го могли і мали би вибити ?рунт з-під ніг в Корчинського і Герасименка (УНТП) з компанією. Відсутність цих дій, при чому перманентна, вибила ?рунт з-під ніг у нас. В погоні за “легітимністю” шляхом “відмежувань від провокацій” ми цю легітимність втратили.
Український націоналізм потребує революційної дії, поштовху. Інакше “те, що перестаріло, мусить вмерти, і ніщо не допоможе його рятувати. І не треба. Родиться нове, молоде, революційне” писав Ярослав Стецько. Але щось на роль молодого і революційного претендує зовсім не здоровий рух, принаймні на прикладі 18-го числа.
Що саме і як робити — тема не для публікації. Скажу лише, що це мають бути справжні дії зі справжніми результатами. Ретельно підготовані і спрямовані на результат без втрат. І ніяких кримінальних справ, ніяких підстав для кримінальних справ проти наших людей.
Щоправда, мало віриться у нашу спроможність відповідати за власні переконання. Невже Корчинський справді правий?
Що робити тепер з наслідками маршу?
Напевно ігнорувати затриманих хлопців не можна. Безперечно, підтримка їх буде в т.ч. лити воду на млин нечистих “вождів”. Проте йдеться про конкретних, переважно щирих хлопців. Про політичну недоцільність треба було думати раніше, коли ми відстоювали пусті жалобно-патріотичні мітинги. Тепер треба без прапорів по мірі можливості допомогти хлопцям — людьми на судових засіданнях, грошима, молитвами, всіма доступними засобами. Зрештою наших дурнів чи навіть зрадників напевно мають карати не мусора.
Українські націоналісти, не організації, не вожді, а саме націоналісти, як особистості, мають кардинально переосмислити себе, свою мету і місію. Ми маємо зайнятись ?рунтовним практичним вишколом себе і середовища, формувати самодостатню особу, повноцінного “універсального солдата”, власне націоналіста. Вишкіл має вестись під кутом підготовки до дій, і виливатись в дії. Інакше навіщо вишколюватись? Не треба чекати наказів, не треба посвячувати “провідників”. Малі самодостатні добре підготовані групи, що заздалегідь навчені поводитись в будь-якій ситуації. Це необхідний мінімум нашого виживання.
В Україні є достатньо людей, у яких має горіти під ногами земля. Наркоторговці з “района”, нечисті мусора, продажні судді, провокатори, антиукраїнські діячі, писаки і організації. Пам’ятники, автомобілі, офіси, помешкання мають здатність псуватись.
Принаймні наразі альтернативою є повільно здихати під злорадство “корчагінців”. І напевно, шлях, що ним йдемо тепер, не має перспектив. Як відомо, нащадки швидше нам вибачать невірні дії, ніж бездіяльність.
В тему:
Головний урок маршу УПА 18 жовтня
Мистецтво перемагати
Ліки від наївності
Щоб контролювати владу – необхідно об’єднуватися
Марш УПА триває!
Як міліція у центрі Києва розганяла учасників акції на честь УПА (ФОТО)
Марш УПА перетворився на міліцейську сваволю
Справжні націоналісти вкотре рішуче відмежувалися
18 жовтня: "Беркут" визнає, що потравили самих себе (відео)
«Хтось із нас з’їхав з глузду»: непорозуміння між «справжніми націоналістами» через НАТО
«Камеді-клаб.ua»: Олег Тягнибок залишить в Україні лише тих «жидів та москалів», які сплачують його політичні рахунки
Гетто для українців
Справжні націоналісти
Справжні антифа
Некрофіли
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд