аріянство

Хрестиянство, засноване Ісусом Хрестом, розвивалося під назвою аріянство (аріанство, ар'янство). Це не було вчення пресвітера Арія, бо воно існувало задовго до нього. Вигадка про те, що «аріянство – це вчення Арія», стала інструментом інформаційної війни проти Ісуса Хреста. Насправді аріянство – це світогляд і спосіб життя шляхетних людей – аріїв.

Навіть коли Золота доба залишається в далекому минулому, час від часу відбувається її локальна реставрація – як нагадування про старі добрі часи і, водночас, як настанова на майбутнє.

Аріянська традиція збереглася у кам’яних храмах, оскільки дерев’яні храми Русі не дожили до нашого часу. Характерною ознакою аріянських храмів є те, що вони прикрашалися сваргами і драконами.

Хрещення – це завжди ініціація, тобто започаткування життя у вищому статусі. Зазвичай при ініціації дається нове ім’я. Цей самий принцип виконувався при охрещенні Русі. Оскільки суспільство було варново структурованим, то охрещення Русі відбулося через охрещення арійських варн та їхніх богів.

Згідно з «Повістю врем’яних літ» Нестора-літописця, Володимир був охрещений в аріанство – так само, як і римський імператор Костянтин. Обох імператорів поєднує те, що вони довго шукали універсальну духовну систему для консолідації імперії і тривалий час до неї приглядалися.

Застосування слова Русь для позначення держави вказує на те, що у ній почали домінувати військові. Отже, змінився державний устрій: якщо в Скуфії домінували брахмани, то в Русі домінували кшатрії. Змінився характер влади: якщо брахмани керували за допомогою ідей і знань, то кшатрії – за допомогою грубої сили.

Скупія – це форма державного устрою, при якому питання вирішуються радою вільних громад (міст-держав, градів) з орієнтацією на досягнення одностайності (консенсусу). У козацьких думах він згадується як «Скупа Вкраїнська». Залишки цього устрою збереглися аж до 19 ст. у вигляді Копного права – форми самоврядування сільських громад. Еквівалентом слову «Скупія» є скандинавське Гардарика (країна градів).

В аріанських церквах богослужіння велися національними мовами. На теренах сучасної України аріанство було поширене серед готів. Слово «готи» або «гети» означає не етнічну приналежність, а певну духовно-світоглядну і релігійну спільність. Між словами «готи» і «аріани» можна ставити знак рівності. У візантійських текстах гетів відверто називають слов’янами, а їхню мову – скіфською.

Символіка – це сконцентрований світогляд. Тому радикальна відмінність між первинним, арійським хрестиянством і паразитуючою на ньому іудохристиянською єрессю чітко спостерігається в застосовуваній символіці.

Люди, які носять розп’яття, роблять це з найкращих почуттів. Проте насправді вони прогинаються перед силами зла і поширюють навколо себе негативні емоції, дух поразки. Вони тягнуть себе і оточуючих у Простір страждань, а потім дивуються, чому такі бідні й нещасні.

Описана в Євангелії світоглядна система вражає своєю простотою, лаконічністю і зрозумілістю. Вона легко запам’ятовується і є надійним дороговказом до успішного земного життя. Для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність.

Перше – завжди найважливіше, бо задає напрямок розвитку. Куди пустиш стрілу, туди вона й полетить. Який закладеш фундамент, таким буде дім. Як виховаєш маленьку дитину, так вона і пройде життя. Якщо хочеш щось пізнати – поглянь, з чого воно почалося.

Головна особливість Арійської релігії періоду Трипілля («Золотої доби») – це її цілісність і раціональність. Вірили в те, що розуміли. Робили те, у що вірили. Все, що можна було, перетворювали на гру. Навчання, праця і гра були невіддільні одне від одного.

На початку грудня керівництво Українського Католицького Університету, що у Львові, закликало відмовитися від образу Жида у вертепі – українській звичаєвій різдвяній виставі. Значною частиною громадськості це було сприйнято різко негативно – як замах на українську Традицію. «Ми були готові до того, що будуть протести. Це нормально. Нам важливо, щоб почалася дискусія» – заявив віце-ректор УКУ Мирослав Маринович. Прокоментувати ситуацію ми попросили Ігора Каганця – дослідника цивілізаційних процесів, автора книги «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень».

"Страх Божий", "Раб Божий", "Багатство – гріх", "Бідність – чеснота", "Первородний гріх", "Люди як овече стадо", "Обмежений розум", "Непомильність духовного лідера", "Їсти тіло, пити кров", "Умертвлення тіла", "Одноразове життя", "Кінець світу" - ці та інші облудні єресі перетворюють вчення Ісуса Хреста на повну протилежність.