Світогляд

Скільки доводиться чути навколо, що "Немає загальнонаціонального лідера", "Немає кому повести людей за собою", чи більш банальні "Староста у нас ніякий", "Профком не працює" тощо. Всі чекають на те, що прийде добрий дядя (дехто чекає на тітоньку з косою) і все владнає, розкаже як зробити, розкаже чому саме так зробити, та й взагалі все сам зробить. Але це слабкість духу. Таке собі "духовне рабство".

Науковці встановили, що людство не однорідне. Ми живемо в суспільстві, де біологічний вид людиноподібних хижаків живе й розмножується за рахунок пригнічення й вимирання біологічного виду людей. Людиноподібні істоти відрізняються від нас нелюдяною поведінкою, а також генетикою та біохімічними реакціями.

Абсолютний самоконтроль і неймовірна мужність козаків-смертників була цілковитою несподіванкою для польської сторони, оскільки не мала прецедентів у військовому мистецтві Західної Європи. Сприймаючи за істину здобуту під тортурами дезінформацію, польське військове керівництво втрачало адекватні уявлення про реальність, а з ним і бойову ефективність.

Чому українці розмальовують свастиками писанки, вишивають свастиками сорочки і люблять казку про Яйце-райце. Хочеш зрозуміти явище – поглянь, з чого воно почалося.

Зрозуміло, що ні. Проте багато людей чомусь вважають саме так. Це просто дивовижно, адже Євангеліє однозначно свідчить, що Хрестос був галілеянином, а можливість Його юдейства якнайкатегоричніше заперечують самі правовірні юдеї. Як же пояснити цей парадокс? Почнімо з фактичного стану справ.

Протягом свого існування Україна народила дві цивілізації, відомі під іменами Борія (Земля вепра) та Гіперборія. Для цього вона здійснила два расові переходи, сформувавшись у 25 тис. до н. е. як Борійська (кроманьйонська) раса, а в другій половині 6 тис. до н.е. — як Арійська раса. Щоб подолати нинішню глобальну кризу, Україні потрібно здійснити свій третій цивілізаційно-расовий перехід.

У серії «Перехід-IV» видавництвом «Мандрівець» у 2005 р. перевидано книгу І. Каганця «Нація золотих комірців» з додатковими статтями. Пропонуємо авторську передмову до неї під заголовком «Вишня Борія, Третій Гетьманат» і текст книги 1994 року.

Зміна світоглядів на зламах епох завжди супроводжувалася найжорстокішою боротьбою. Ми мусимо довести, що наш кращий, бо те, що ми робимо, скеровано проти тих, хто виступив проти задуму Божого.

Виступ на Всеукраїнській Народній Раді — Київ, Український дім, 16 червня 2006 р.

"Московська мова є лише дикунською говіркою, порівнюючи її до мови української..."

"Нам не можна недооцінювати серйозність подібної ситуації. Слід розглядати її такою, якою вона є, без оптимізму, але й без песимізму, тому що кінець старого світу буде в той же час і початком нового". Розділи з книги видатного французького мислителя і посвяченого Рене Генона (1886—1951) “Криза сучасного світу” («La crise du monde moderne»), написаної в 1927 році.

Ким був Ісус Христос — арійцем чи євреєм? Як у Святе Євангеліє потрапили ворожі вставки? Що таке юдеохристиянська єресь? Коли виникли людські раси? Хто такі слов’яни? До якої держави ми йдемо — диктатури, демократії чи гетьманату? Про все це можна дізнатися з книги І. Каганця “Арійський стандарт”, яка цього тижня побачила світ у київському видавництві “А.С.К.”

Блиск ятагана, яким голомозий турок розчерепив мені голову, водномить перетворився на срібло дзеркального коропа з першої в моєму житті риболовлі з дідусем на Дніпрі. Мені було тоді лише три роки. І вигляд рибини, що билась-задихалась на піщаному березі, закарбувався в пам’яті чи не найглибше. Тепер ця картина виринула у свідомості насамперед. Правда, затим, аби відразу ж і щезнути, поступившись місцем наступному враженню. А далі череда розмаїтих видінь з мого минулого, що блискавично змінювали одне одного, закрутила мною в якійсь несусвітній веремії-шарпанині. Душа металася туди-сюди в цьому живому мареві, неначе схарапуджений кінь...

Ми перебуваємо між двома епохами: вмираючою чуттєвою культурою минулого та ідеаційною культурою майбутнього. На нас опускається ніч цієї перехідної епохи з її страхітливими тінями і несамовитими жахами. Однак за її межами вже видніється світанок нової великої ідеаційної культури, яка вітає нове покоління — людей майбутнього (Пітирим Сорокін).

Існує думка, що в змішаних шлюбах народжуються здоровіші, крупніші й талановитіші діти. Почасти це так. Коли йдеться про дуже різних за расово-етнічним походженням чоловіка та жінку, то й справді, їхні діти можуть бути і крупнішими, і життєздатнішими. Однак...