Голодомор 1932–1933 років був ретельно спланованим актом геноциду українського народу, організованим радянською владою. Автор розглядає роль переписів населення у приховуванні справжніх масштабів трагедії та наводить власні розрахунки, що оцінюють втрати у понад 10 мільйонів осіб. У статті викриваються відповідальні особи, зокрема Сталін, Каганович та Молотов, а також критикується міжнародна спільнота за тогочасну байдужість. Особлива увага приділяється зв’язку між минулими злочинами та сучасною російською агресією, наголошуючи на важливості історичної пам'яті. Непокарані злочини мають тенденцію повторюватися, тому встановлення правди є питанням виживання нації.