Аватар пользователя Ігор Каганець
Ігор Каганець
  • Visits: 1063
  • Хиты: 1185

Ісус не ніс свого хреста, його одяг не ділили, розбійників не розпинали – Євангеліє без вставок (+аудіо)

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Головні візуальні образи іудохристиянства створені на основі вставок в усі чотири євангелія, а їхнім джерелом послужили нестримні фантазії давніх іудейських «пророків».

210609poltava-2019.jpg

Реконструктори фейку (Полтава, 2019)
Реконструктори фейку («Сучасна християнська церква», Полтава, 2019)

Аудіоверсія: Ісус не ніс свого хреста, його одяг не ділили, розбійників не розпинали

Початок: 

Попередні статті: 

На хрестах не розпинали

Якщо бути точним, то Євангеліє говорить не про хрест, а про тавр, гелленською «σταυρὸς» («ставрос»). Йдеться про Т-подібну конструкцію з дерева, тобто палю з поперечною перекладиною нагорі. В основі цього слова лежить корінь *тавр-*тур (бик), оскільки буква Т (тау) нагадує голову бика з рогами.

Страта через розп’яття на таврі – це жорстокий африканський звичай, що його римляни запозичили в Карфагені. Сенс розп’яття полягав у тому, щоб завдати страчуваному якомога більше страждань і показати їх якомога більшій кількості людей для залякування. Тому таври були високими і важкими, їх не могла нести одна людина.

Розуміючи це, іудохристиянські коментатори говорять, що страчувані могли нести не весь тавр, а лише поперечку до нього. Їх іноді до цього примушували для того, щоб публічно принизити й завдати ще більше страждань. Тобто якщо хотіли додатково покарати злочинця, то примушували його нести вулицями міста брус до свого тавра.

А тепер погляньмо на євангельські події. Пилат до останнього захищав Ісуса і засудив його на смерть лише під загрозою повстання та кривавої різанини. Тому він не мав жодних підстав принижувати Ісуса і завдавати йому додаткових страждань. Врешті-решт, якби він погано повівся щодо Ісуса, то його б не канонізували: день святого Понтія Пилата відзначається 25 червня.

Про милосердне ставлення римлян до Ісуса говорить і те, що перед розп’яттям йому запропонували знеболювальний напій: «І привели його на місце Голготу, що означає Череп-місце, і дали йому пити вина, змішаного з смирною, але він не прийняв» (Марко 15.22-23).  Смирна (мірра) – це запашна смола, яку видобувають з деяких дуже цінних порід дерев; вона має ароматичні, знеболювальні, протизапальні, антисептичні, антистресові, бальзамічні та інші лікувальні властивості. Це була надзвичайно рідкісна і дорога речовина, відтак напій з вина і смирни також був дуже цінним і дорогим. Саме його й запропонували Ісусові, дбаючи про полегшення його страждань.

Чи ніс Ісус свій тавр?

Усі три синоптичні євангелія стверджують, що не ніс: «Опісля ж повели його на розп’яття. І примусили одного з прохожих, Симона Киринеянина, батька Александра та Руфа, що вертався з поля, нести його тавр» (Марко 15.21). Наведена вище вставка є відвертим безглуздям, адже виходить, що Пилат, який досі захищав Ісуса, раптом передумав і вирішив його принизити, але зробив це в особливо збочений спосіб: римляни незаконно піймали вільну людину – невинну й непричетну – і примусили її нести брус до чужого тавра.

На вставку вказує й те, що в ній наводиться не лише ім’я невідомої випадкової людини, а ще й імена двох його так само невідомих синів. Це не властиво для лаконічного і змістовного стилю Євангелія, де наводяться імена тільки важливих діючих осіб.

Мало того. Згадана вставка про Симона Киринеянина суперечить іншій вставці, зробленій в Євангеліє від Івана: «Взяли вони Ісуса, і, несучи свій тавр, він вийшов на місце, зване Череп, по-арамейськи Голгота» (Іван 19.17). Хай там як, але ж є різниця, хто ніс поперечку – Ісус чи інша людина.

Вочевидь, розповідь про брус, який називають тавром, має виразні ознаки вставки, адже вона не лише внутрішньо суперечлива, а й суперечить поведінці Пилата, римським законам і здоровому глузду.

Природно, виникає запитання щодо мотивації головного фальсифікатора (умовного Філона): навіщо він це дописав? Причому в усі  чотири євангелія?  Головна причина в бажанні переконати читача, що всі події з Ісусом начебто були виконанням давніх іудейських пророцтв. У нашому випадку йдеться про виконання ось цього «пророцтва»: «І зі злочинцями був порахований, хоч гріх багатьох сам носив і заступавсь за злочинців» (Ісая 53:12). Для того, щоб Ісус «гріх багатьох сам носив», йому й приписали «несення гріхів» у вигляді тавра, який насправді був не тавром, а брусом. 

Одяг Ісуса не ділили за жеребом

Читаємо далі: «Ті ж, що розп’яли його, поділились його одежею, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там» (Матвій 27.35-36), «Тоді розп’яли його й поділились його одежею, кинувши на неї жереб, хто що візьме» (Марко 15.24).

Проте євангеліє від Івана повідомляє дещо інше: «Тоді вояки, розп’явши Ісуса, взяли його одіж і розділили на чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Хітон же не був зшитий, але весь згори додолу тканий. Тому сказали один до одного:  Не дерімо його, киньмо на нього жереб, на кого впаде. Так і зробили вояки» (Іван 19.23-24).

Згідно з цим текстом, одежу ділили на чотири частини без жереба. Жереб кинули лише на хітон – і то лише тому, що він був суцільнотканий, інакше його б роздерли по швах. Треба розуміти, що саме так поділили решту одежі, тобто роздерли її по швах на чотири частини.

Ви запитаєте, де ж тут логіка? А тут і не може бути логіки, адже це виконання чергового іудейського «пророцтва»: «Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають» (Псалом 21.17). Тобто розповідь про розподіл одежі Ісуса – це не що інше, як вставка.

Розбійників не розпинали

 У «пророцтві» (тобто у фантазіях) згаданого Ісаї ще є такий пасаж: «І зі злочинцями визначили йому гроба його» (Ісая 53:9). Отже, для повнішого виконання «пророцтва» потрібні ще злочинці. Без проблем. Читаємо про це у двох місцях: «І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розіп’яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці» (Лука 23.33). «Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині» (Іван 19.18).

Чому в реальності не могло бути «з ним ще двох інших», навіть одного? Тому що все відбувалося на межі, в умовах жорсткого цейтноту, при реальній загрозі іудейського повстання. Уникнути різанини можна було лише негайною стратою Ісуса на таврі, як того вимагала іудейська верхівка та наелектризований нею натовп, який уже ставав некерованим. Прагнення іудеїв убити Ісуса було таким несамовитим, що вони пішли на безпрецедентний крок: «Пилат, бачачи, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: Я невинний крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших! Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса видав на розп’яття» (Матвій 27.24-26).

Тобто іудеї взяли вину не лише на себе, а й поклали її на власних дітей – аби лише позбутися Ісуса. На його страті була зациклена вся їхня увага, всі думки і всі емоції – в цей момент більше нічого їх не цікавило. Це розумів Пилат, тому віддав наказ розп’яти Ісуса – і його було виконано негайно, оскільки навіть найменше затягування могло спровокувати некерований і жорстокий вибух. Неймовірно, щоб у такій екстремально гострій ситуації обидві сторони протистояння – римляни та іудеї – витрачали час і сили  на якихось інших злочинців, які нікого не цікавили і ні на що не впливали. 

На те, що повідомлення про двох розп’ятих злочинців є вставкою, є ще одна вказівка – в усіх чотирьох євангеліях це повідомлення ідентичне. Річ у тім, що оригінальні тексти євангелій у випадку, коли дають свій погляд на ту ж саму подію, то обов’язково несуть суттєву додаткову інформацію.  За це їх так і називають, наприклад, «Євангеліє від Матвія» означає «Євангеліє з погляду Матвія». Проте у вставці про злочинців маємо чотири ідентичні тексти:

«Тоді розп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч» (Матвій 27.38).

«І розп’яли з ним двох розбійників, одного праворуч, другого ліворуч нього» (Марко 15.27).

«Там розіп’яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці» (Лука 23.33).

«Там його розп’яли і з ним двох інших з одного й з другого боку, Ісуса ж посередині» (Іван 19.18).

Такого роду механічні повтори не є гарантованим доказом вставки – це так званий «слабкий доказ». Проте у подібних розслідуваннях сукупність слабких доказів перетворюється на сильний доказ. У даному випадку сильний доказ вставки про розбійників слідує з розуміння загального контексту, людської психології, мотивації фальсифікатора і текстологічного аналізу. 

Іудохристиянство як продовження іудаїзму

Якщо бажаєш зрозуміти явище, то поглянь, з чого воно почалося. Християнство (від «христос» – помазаник, месія) почалося як іудейська секта. «Батьком християнства» був Філон Іудей –  фанатичний апологет іудаїзму, старший брат голови іудейської громади Єгипту і, найвірогідніше, головний фальсифікатор Доброї Новини. Початковим організатором християнства вважається фарисей Шауль, який почав свою кар’єру з терору проти аріохрестиян.  Головний християнський ритуал – літургія – запозичений з богослужіння іудейської синагоги і відверто спрямований проти особистості Ісуса Хреста (див.: «Остання хуцпа голого короля»). «Священне писання» християн більше ніж на 95 відсотків складається з іудейських текстів.  Тому західні християни люблять називати себе іудохристиянами – і це, принаймні, чесно.

Красномовним підтвердженням прямої спадкоємності християнства від іудаїзму є розглянуті вище вставки в Чотириєвангеліє. Легко побачити, що оригінальний євангельський текст є лише вторинним тлом, на якому паразитують іудохристиянські вигадки, натхненні іудейськими «пророцтвами». На цих вигадках сформовані іудохристиянські візуальні образи, головними з яких є «хрест розп’яття», «Ісус несе свого хреста», «добрий і поганий розбійник», «римські воїни – садисти та мародери», «жорстокий і бездушний Пилат».

Особистість святого Понтія Пилата потребує особливого розгляду – і ми цим займемося в наступній статті: За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину

Обговорення статті: Євангеліє без вставок: Ісус не ніс хреста, розбійників не розпинали (відео)

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Правда, тільки правда, нічого крім правди. 

Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Футболки з трипільською свастикою і драконами – для прихильників і прихильниць «Народного Оглядача»

Робимо собі та друзям подарунки – стильні футболки з трипільською символікою Великого Переходу. Свастя – це символ, що притягує Святість і Щастя. Традиційне привітання «Свастя!» (сва з тя) означає «...

Комментарии

Аватар пользователя Арсен Дубовик

Мені сподобалося. Особливо ось це: "Хай там як, але ж є різниця, хто ніс поперечку – Ісус чи інша людина." ). Ти знайшов справжній "прокол" фальсифікатора!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Аватар пользователя Андрій Гарас

Дякую!
Як на мене, можна виокремити ще один додатковий фактор ідентифікації вставки: там де звучить іудейське пророцтво, але не з уст Ісуса чи Івана Омивателя, є підстави шукати вставку.

На мою думку, епізод із розбійниками був доданий у Євангеліє, щоб посилити враження, відволікти читачів від думки: а за що, власне був засуджений Ісус? Він оздоровляв та навчав людей піднесенню у Царство Боже-Простір Волі, і за це його засудили. Тобто у читача мали виникнути сумніви: Ісус творив добрі справи і все одно його засудили. Прирівняли до розбійників. Навіщо творити добро, якщо за нього теж вбивають? Тільки адекватні люди мали розуміти весь фарс такого судового рішення. Ісус був невинний і тільки несамовита лють юдеїв, відсутність у них зв'язку із своїм духом і божественною сутністю, мотивувала їх чинити зло. Щоб себе виправдати, юдеї придумали історію про те, що Ісус просто прийшов в світ щоб взяти на себе гріхи людей. А зовсім не для того, щоб показати боголюдські можливості людини. Адже саме цього вороги найбільше боялися. Тобто усіма цими вставками вони затуманювали істинний сенс Доброї Новини.

Крім цього, ще дуже важливий нюанс: епізод з розбійниками може мати ще й таке значення, коли завдяки образу хорошого розбійника людям вкладається в голову закладка, що можна ціле життя грішити. Це легко, живи в своє задоволення, пий, гуляй, можеш навіть сильно нашкодити, але в останній момент достатньо покаятися і ти врятуєшся. Тоді як Ісус своїм життям і світоглядом ніс кардинально іншу ідею, що протягом життя можна жити у святості, це цікаво, веде до вдосконалення, адже для еволюції немає меж. Хрестос показав шлях боголюдського перетворення і навіть смерті в такому випадку не потрібно боятися, адже ти зможеш воскреснути. Але для цього потрібно докладати зусиль і працювати над собою.

Радіймо життю граючи!

Аватар пользователя Ігор Каганець

Саме так, Ісус лише один раз процитував "пророків" – коли спілкувався з іудеями, про це в Євангелії від Івана:

10. 32. Ісус до них мовив: Багато добрих діл я показав вам. За котре з тих діл каменуєте мене? 33. Юдеї відповіли йому: За добре діло ми тебе не каменуємо, а за богохульство! За те, що, будучи людиною, ти робиш з себе бога! 34. Озвався до них Ісус: Хіба не написано в законі вашім: «Я сказав: ви – боги»?
8. 31. Юдеї знов сягнули по каміння, щоб каменувати його.
8. 59. Та Ісус пройшов серед них і вийшов із храму.

Іван Хреститель також лише один раз згадав "пророка" – коли спілкувався з іудеями, але не процитував, а сказав щось подібне за змістом: «Він промовив: Я – голос волаючого в пустині: вирівняйте дорогу Господню» (Іван 1.23).

Ісаї належать дещо інші слова: «Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!» (Ісая 40.3).

Андрій Гарас говорит:
Дякую!
Як на мене, можна виокремити ще один додатковий фактор ідентифікації вставки: там де звучить іудейське пророцтво, але не з уст Ісуса чи Івана Омивателя, є підстави шукати вставку.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Аватар пользователя Микола Стригунов

Так, в Добрій Новині чітко сказано, за що саме юдейська верхівка стратила Ясного Назарія - за те, що він зробив себе Сином Божим. За уявленнями дітей диявола - це страшний вчинок, за який треба негайно страчувати - зробити себе здатним протидіяти їм!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Аватар пользователя Андрій Гарас

До речі, трішки не по темі, але ще один приклад хуцпи: адекватних і здорових людей, які не хочуть колотися гноєм від телевірусу, бо ці розчини не пройшли перевірки, шкодять здоров'ю і навіть вбивають, називають ненормальними і небезпечними для суспільства.
Цікаво, що людей вакцинують від вірусу, штам якого не знайдено. Повний аут.

Радіймо життю граючи!

Аватар пользователя Арсен Дубовик

Задумався, щоб згадати, що цей епізод нагадує? Згадав!
А нагадав ще один епізод із "Тарас Бульба" Миколи Гоголя, де на виборах отамана настрій юрби був фактично змінений двома словами Бульби: "Кричи Кирдягу", і далі під’южувана горлохватами, юрба вже одностайно вигукувала "Кирдягу давай!"

Цитата:
Уникнути різанини можна було лише негайною стратою Ісуса на таврі, як того вимагала іудейська верхівка та наелектризований нею натовп, який уже ставав некерованим.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Аватар пользователя Ігор Каганець

Пилат також потрапив у ситуацію пастки. Якби він не стратив Ісуса, іудеї повбивали б усіх римлян на чолі з Пилатом, а також усіх галілеян. У Пилата не було достатньо численного війська для придушення повстання.

Це означає, що іудейська верхівка прийшла до Пилата не з проханням стратити Ісуса, а з ультиматумом. Цей ультиматум був підкріплений підготовленим планом повстання. Синедріон грубо "наїхав" на Пилата і не залишив йому вибору.

Проте в Синедріона також не було вибору – він також потрапив у пастку. Якби первосвященники і фарисеї не домоглися страти Ісуса, він би продовжив проповідь, яка викривала іудейську хуцпу та їхній сатанізм. Це стало би кінцем влади Синедріону.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Аватар пользователя Микола Стригунов

І не лише це. Він вигнав з храму міняйл та торговців, вигнав, принаймні, на час своїх проповідей. І, цим завдав юдейській верхівці величезних збитків! Тож, позбутися Ясного Назарія якомога швидше, та в якомога страшніший для інших спосіб - це було для них нагальною бізнесовою потребою. Тому вони й висунули Понтію Пилату такий ультиматум.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Аватар пользователя Андрій Гарас

Єдине питання: чому в Пилата не було війська? Як він тоді утримував владу. Можливо його просто було небагато? Чому тоді юдеї не повстали раніше?
Якби Пилат виправдав Ісуса, піднялося б повстання. Юдеї могли в ньому взяти верх, знищити Пилата і багато галилеян. Але тоді Рим прислав би каральний гарнізон, який вичистив би Єрусалим. Ісус, без сумніву, міг спокійно врятуватися, адже раніше показав як може проходити крізь безумний натовп юдеїв, які хотіли його каменувати. Але все це привело б тільки до непотрібних людських жертв. Не для цього Ісус йшов в Єрусалим.
Ісус з Пилатом діяли як спільники, хоча Пилат міг не до кінця бути посвяченим у план спецоперації брахманів. Як ти, Ігоре, приводив думку раніше, вони виводили юдеїв на чисту воду. Із ситуації пастки, в яку потрапив Пилат, він вийшов єдино можливим шляхом. Тому що першочергово юдеї намагатися вбити Ісуса руками римлян. Але Пилат знайшов можливість показати хто є справжніми ворогами Хреста.

Радіймо життю граючи!

Аватар пользователя Ігор Каганець

У Пилата було військо мирного часу - звичайний гарнізон. Воно явно не призначене для придушення повстання. Для цього необхідно мати на порядок більше військ.
Надія на те, що повстанців колись покарають, гріє душу, але в даній ситуації значно важливіше зберегти себе і своїх людей.

Справді, іудеї хотіли вбити Ісуса руками римлян, але в Пилата вистачило витримки, щоб змусити іудеїв взяти вину на себе.

Подібним чином Ісус викрив Іуду, який прагнув зрадити Ісуса таємно.

Андрій Гарас говорит:
Єдине питання: чому в Пилата не було війська? Як він тоді утримував владу. Можливо його просто було небагато? Чому тоді юдеї не повстали раніше?
Якби Пилат виправдав Ісуса, піднялося б повстання. Юдеї могли в ньому взяти верх, знищити Пилата і багато галілеян. Але тоді Рим прислав би каральний гарнізон, який вичистив би Єрусалим. Ісус, без сумніву, міг спокійно врятуватися, адже раніше показав як може проходити крізь безумний натовп юдеїв, які хотіли його каменувати. Але все це привело б тільки до непотрібних людських жертв. Не для цього Ісус йшов в Єрусалим.
Ісус з Пилатом діяли як спільники, хоча Пилат міг не до кінця бути посвяченим у план спецоперації брахманів. Як ти, Ігоре, приводив думку раніше, вони виводили юдеїв на чисту воду. Із ситуації пастки, в яку потрапив Пилат, він вийшов єдино можливим шляхом. Тому що першочергово юдеї намагалися вбити Ісуса руками римлян. Але Пилат знайшов можливість показати хто є справжніми ворогами Хреста.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Аватар пользователя Ігор Каганець

Ідея про те, що месія має взяти на себе гріхи людства, - це продовження іудейських вірувань з ритуалу перекладення гріхів народу на "цапа-відбувайла". Найяскравіше цю тему розкрив пророк Ісая:

"Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!" (Ісая 53:4-5).

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Аватар пользователя Іван Ведь

Радіймо друзі! Та це питання є вже з часв Ісуса..."а хто ж ті судді? А може давнше!

Гарно, дуже гарно.

Аватар пользователя Ігор Каганець

Слухаємо озвучення цієї статті!

Все, що робиться з власної волі, – добро!