Запитання початку дев’яностих «хто ти такий?» було образливою спробою поставити людину на місце. Вказати їй, що без малинового піджака, «даху» від якого-небудь Чіріка, Самвела, директора шахти чи заступника мера вона не має права на слово, а тому повинна мовчки терпіти відсутність зарплати чи віддавати «бригаді» відсоток із заробленого.