Досить вести ігри та підкилимні ігрища з ворогом. Ставлячи до зброї дедалі більше українців, держава повинна і в іншому виходити з того, що це — війна з Росією. Київ має радикально змінити політику щодо агресора, провести власну зовнішньополітичну мобілізацію.
Президент Петро Порошенко 15 січня підписав Указ про четверту хвилю мобілізації до лав Збройних сил України. Того ж дня документ затвердила Верховна Рада.
Під час першого етапу — з 20 січня по 20 квітня — в АТО планують залучити майже 50 тис. українців. Два чергові етапи мобілізації триватимуть по 60 днів кожен — від квітня по серпень. Загалом планують мобілізувати до 200 тис. осіб. Тож незабаром війна безпосередньо прийде ще в десятки тисяч українських сімей. Масштабна мобілізація відірве від звичного життя й кине на Донбас чиїхось батьків, чоловіків, синів та братів.
Кремль якраз активно роздмухує полум'я конфлікту. Досить називати це антитерористичною операцією і вести ігри та підкилимні ігрища з ворогом. Ставлячи до зброї дедалі більше українців, держава повинна і в іншому виходити з того, що це — війна з Росією. Київ має радикально змінити політику щодо агресора, провести власну зовнішньополітичну мобілізацію.
Треба чесно визнати, що всі дотеперішні намагання втягнути Путіна в мирний переговорний процес завершилися провалом і коштували життя сотням наших людей. Про "мінські домовленості" можна забути. Кремль і не збирався їх виконувати, використавши "перемир'я" винятково для доозброєння своїх військ на Донбасі та наведення ладу серед сепаратистів.
Ми вкотре переконуємося в мудрості німецького канцлера Отто фон Бісмарка: договір з Росією не вартий навіть аркуша паперу, на якому написаний. І якщо досі "мінські домовленості" були хоча би певним інструментом дипломатичної риторики, то далі оперувати цим черговим символом російського віроломства просто жалюгідно.
Натомість Київ на міжнародній арені мусить чітко й офіційно означити, що війна йде саме з Росією. Мають бути розірвані нарешті дипломатичні відносини з агресором. Дотеперішні хитромудрі маневри Порошенка дозволяли Путіну виглядати посередником або ж навіть і партнером у врегулюванні конфлікту. Президент України цілком може обійтися без ручкання з людиною, яка щодня вбиває його співвітчизників.
Для Порошенка мобілізація має означати закриття його російських заводів. Він відправляє десятки тисяч співгромадян на війну з Росією, а сам веде там бізнес і наповнює податками російський бюджет. Це неприпустимо, і з боку Порошенка щонайменше цинічно.
Україна мусить також якнайшвидше запровадити в'їзд для росіян лише за закордонними паспортами, а в перспективі — візовий режим. Нас абсолютно не повинна хвилювати можлива пропагандистська істерія з цього приводу в Москві чи такі ж її кроки у відповідь. Зростає інтенсивність диверсій і терактів. Задля безпеки людей та майна треба використовувати всі можливості контролю над перебуванням на своїй територій громадян країни-агресора.
Зараз у нас забагато абсурду. Проводити мобілізацію й розповідати всьому світові про російську агресію — але діяти у зовнішній політиці так, ніби її немає. Просити допомоги та санкцій проти Росії — і водночас підсилювати її економічно. Виступати з патетичними телезверненнями з приводу чергової трагедії на Донбасі — і при цьому далі підтримувати контакти з Путіним.
Усе це наслідок перебування при вищій владі комерсантів, а не державних діячів. Але так більше не можна.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Мобілізація має стосуватися і Порошенка
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Досить вести ігри та підкилимні ігрища з ворогом. Ставлячи до зброї дедалі більше українців, держава повинна і в іншому виходити з того, що це — війна з Росією. Київ має радикально змінити політику щодо агресора, провести власну зовнішньополітичну мобілізацію.
poroshenko-1.jpg
Президент Петро Порошенко 15 січня підписав Указ про четверту хвилю мобілізації до лав Збройних сил України. Того ж дня документ затвердила Верховна Рада.
Під час першого етапу — з 20 січня по 20 квітня — в АТО планують залучити майже 50 тис. українців. Два чергові етапи мобілізації триватимуть по 60 днів кожен — від квітня по серпень. Загалом планують мобілізувати до 200 тис. осіб. Тож незабаром війна безпосередньо прийде ще в десятки тисяч українських сімей. Масштабна мобілізація відірве від звичного життя й кине на Донбас чиїхось батьків, чоловіків, синів та братів.
Кремль якраз активно роздмухує полум'я конфлікту. Досить називати це антитерористичною операцією і вести ігри та підкилимні ігрища з ворогом. Ставлячи до зброї дедалі більше українців, держава повинна і в іншому виходити з того, що це — війна з Росією. Київ має радикально змінити політику щодо агресора, провести власну зовнішньополітичну мобілізацію.
Треба чесно визнати, що всі дотеперішні намагання втягнути Путіна в мирний переговорний процес завершилися провалом і коштували життя сотням наших людей. Про "мінські домовленості" можна забути. Кремль і не збирався їх виконувати, використавши "перемир'я" винятково для доозброєння своїх військ на Донбасі та наведення ладу серед сепаратистів.
Ми вкотре переконуємося в мудрості німецького канцлера Отто фон Бісмарка: договір з Росією не вартий навіть аркуша паперу, на якому написаний. І якщо досі "мінські домовленості" були хоча би певним інструментом дипломатичної риторики, то далі оперувати цим черговим символом російського віроломства просто жалюгідно.
Натомість Київ на міжнародній арені мусить чітко й офіційно означити, що війна йде саме з Росією. Мають бути розірвані нарешті дипломатичні відносини з агресором. Дотеперішні хитромудрі маневри Порошенка дозволяли Путіну виглядати посередником або ж навіть і партнером у врегулюванні конфлікту. Президент України цілком може обійтися без ручкання з людиною, яка щодня вбиває його співвітчизників.
Для Порошенка мобілізація має означати закриття його російських заводів. Він відправляє десятки тисяч співгромадян на війну з Росією, а сам веде там бізнес і наповнює податками російський бюджет. Це неприпустимо, і з боку Порошенка щонайменше цинічно.
Україна мусить також якнайшвидше запровадити в'їзд для росіян лише за закордонними паспортами, а в перспективі — візовий режим. Нас абсолютно не повинна хвилювати можлива пропагандистська істерія з цього приводу в Москві чи такі ж її кроки у відповідь. Зростає інтенсивність диверсій і терактів. Задля безпеки людей та майна треба використовувати всі можливості контролю над перебуванням на своїй територій громадян країни-агресора.
Зараз у нас забагато абсурду. Проводити мобілізацію й розповідати всьому світові про російську агресію — але діяти у зовнішній політиці так, ніби її немає. Просити допомоги та санкцій проти Росії — і водночас підсилювати її економічно. Виступати з патетичними телезверненнями з приводу чергової трагедії на Донбасі — і при цьому далі підтримувати контакти з Путіним.
Усе це наслідок перебування при вищій владі комерсантів, а не державних діячів. Але так більше не можна.
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)