психоінформатика

Залишивши позаду юність, ми досягаємо високу емоційну стабільність, свідомість і здатність домовлятися з іншими. Багато з нас стають спокійнішими і самодостатніми, а для щастя вже набагато менше потрібна соціалізація. І інтроверти, і екстраверти з роками починають отримувати задоволення від спокійного життя.

Психоінформатика - це наука, що вивчає процеси обміну інформацією між людиною й довкіллям. Основні процеси – це сприйняття, переробка і видача інформації.

Людина має чотири «Я». «Перше Я» дозволяє людині бути експертом і сміливо творити. «Друге Я» спрямоване на те, щоб обережно пристосуватися до оточення і жити з ним у мирі.

Хай нікого не образить моя наступна класифікація авторів-копірайтерів, яку я дозволила собі вивести на основі тисяч прочитаних коментів у facebook та десятків авторських статей у блогах. Це все – гумор з часточкою правди. Отож, хто ти, друг-копірайтер?

США і Велика Британія розпочати перехід до четвертої фази розвитку, з якої починається новий цикл. А що Україна? Де наші політичні «Холмси» і «Ватсони»?

Для менеджерів, науковців, політиків, педагогів і всіх, хто цікавиться питаннями організації людських систем, персональної сумісності, виховання, самореалізації.

Величезна розмаїтість форм організацій - державних, ділових, політичних, наукових тощо - вимагає такої ж розмаїтості їхніх функціональних структур. При розробці конкретної структури необхідно виходити з конкретних обставин, зокрема, враховувати кількісний і якісний склад організації, територіальну конфігурацію, характер відносин з іншими організаціями і т.і.

Кожна людина має вроджені здібності до діяльності в певному секторі суспільного розподілу праці. Йдеться не про конкретну професію, а те, що називається “системною функцією”. В попередньому розділі ми вже розглянули сутність системних функцій Програматора і Ефектора. Може здатись, що їх цілком достатньо для нормального розвитку організації. Ну справді, Програматор визначає попит на послуги корпорації, а Ефектор їх надає. Багато організацій працює саме за такою схемою. Що ж в цьому поганого? Та нічого, за винятком деяких прикрих “дрібниць”, серед яких — внутрішній хаос, висока плинність кадрів і хронічна загроза розвалу.

Завдання Керівника полягає в тому, щоб з недосконалих людей створити досконалу організацію. Це метафізичний акт творення, при якому народжується нова жива істота — колективний організм, в якому люди знаходять своє покликання і досягають більшої повноти буття.

Перед тим, як практично створювати організацію, ми повинні створити її у своїй уяві. Це має бути певна ідеальна модель, до якої ми маємо наближати нашу реальну організацію. Але яку організацію можна було б вважати ідеальною? Таку, яка діє як цілісний саморегульований колектив, який досягає поставлених цілей при мінімальних зовнішніх керуючих впливах.