Народний Оглядач's blog

29 березня в Україні стартувала громадянська кампанія „За відкритий в’їзд в Республіку Білорусь”. Ідея кампанії виникла в зв’язку з випадками затримання та видворення громадян України та Росії з Білорусі, що вже стали регулярними. Підставою для видворення стає те, що прізвище людини знаходиться в списку „нев’їздних” на територію країни.

31 березня десятки тисяч львів’ян пікетуватимуть міську раду з вимогою – скасувати фіскальні земельні тарифи.

Взимку Іван вчився, влітку їхав у село і працював у комуні. Ледве вижив під час голодомору 1932-33 рр., коли вимерла половина села. У школі вчився добре, захоплювався астрономією (школа мала власну обсерваторію), почав складати вірші. Не був ні піонером, ні комсомольцем. За непокірність тричі виключався з школи…

Сюжет про лицарський турнір "Шабля Козака Мамая" на Мамаєвій Слободі.

У суботу, 16 квітня цього року опівдні в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області заплановано вшанування отамана Чорного Ворона та демонстрація фільму "Юрій Горліс-Горський".

Головою Громадської ради при МЗС обрано пастора "Посольства Божого" Олександра Кормана. Про це повідомляють джерела "Української правди".

Ой у гаю при Дунаю соловей щебече...

Здійснилося! Сталося! Відбулося! Як доказ оптимістичного розгортання майбутнього. Як яскраве демонстрування нашої істинної потреби співставлення свого світобачення з природовідповідністю.

Благодійна акція «Українська книга - українцям у Польщі» мала на меті зламати певні стереотипи, які мали місце останні десятиріччя, коли українці зі сходу ходили з протягнутою рукою, волаючи про допомогу у діаспори та українців західних регіонів щодо надходження української літератури та книжок. Вперше українці Сходу виступили у ролі благодійників, які самі спроможні надати допомогу своїм побратимам на чужині.

Мова йде про тих людей, які складають за національністю більшість суспільства в Україні, мова про етнічних українців, які так і не спромоглися, як не прикро і боляче, скинути з себе ярмо байдужості, позбутися вад національного характеру, щоб так, як люди в інших країнах, стати господарем на своїй, а не на чужій землі, демонструючи готовність до самостійного життя. Ту готовність, про відсутність якої писав С.Петлюра ще в 1925 році, зокрема, в листі до Ю.Гуменюка, згадуючи чисельні факти нехтування українцями справи національного відродження, які “ на декого…справляли таке враження, що взагалі “з нас людей не буде” і що взагалі справа з українською державністю безнадійна.”(С.Петлюра ,Ст атті, Київ, 1993 рік, видавництво художньої літератури “Дніпро”)