Олена Каганець's picture
Олена Каганець
  • Visits: 0
  • Hits: 0

Хто зупинить фельдмаршала Семенченка?

Спецтема:

При його імені пригадується багато хто. І невгамовний Віктор Михайлович Полєсов, який дня не міг прожити без порад старгородчанам Ільфа і Петрова. Й інкогніто зі столиці Хлєстаков, який зумів пошити в дурні ціле містечко. І підприємливий Остап-Сулейман-Берта-Марія-Бендер-Бей. 

На відміну від цих персонажів, Семен ­Семенченко сотворив себе сам. Починаючи з імені, яке годиться отримувати від тата з мамою. А ще — він цілком реальна особа. Герой нашого сьогодення.

Був період, коли він викликав загальну повагу й навіть захоплення. Ще б пак: чоловік згуртував батальйон добровольців і повів у бій проти російських загарбників. Людина в балаклаві на певний час стала для нас фронтовою правдою. І ця правда, попри напружену ситуацію на фронті, регулярно з'являлася на телеекранах.

Захоплення почало спадати після картинного відкриття комбатом своїх справжніх імені й обличчя. Це було зроблено в класичних традиціях шоу-бізнесу, і саме під орден від президента. Проте набутої популярності з лихвою вистачило, аби стати депутатом Верховної Ради.

Стрімке, треба визнати, сходження для людини з середньою освітою.

Попри те, що наш герой зробив себе на поточній війні, ризикну припустити: він навряд чи погодився б стати військовим. Надто регламентоване армійське життя. Та й не витримала б його діяльна натура по кілька років чекати присвоєння чергового звання. Семенченко полюбляє швидкий результат: доповів про операцію — оплески, квіти; взяв участь у тій операції — нові погони. Таке можливе лише в добровольчому батальйоні: накупи зірочок — і чіпляй на плечі, бодай щодня, коли маєш час і натхнення. Семен мав і те, й інше.

Як розкопала Тетяна Заровна з "Обо­зревателя", у першому телевізійному сюжеті в квітні минулого року Семенченко фігурував рядовим. Офіцерське звання — капітан-лейтенанта — спливло у "Фейсбуку" 12 квітня торік. В указі президента України №660 від 21 липня 2014 року про нагородження герой війни з морського несподівано перетворюється на сухопутного капітана. А 1 вересня орден Богдана Хмельницького третього ступеня він приймає вже в ранзі майора Національної гвардії. Ще за місяць, 2 жовтня, постає перед камерою ТСН підполковником. Далі — невеликий збій: у зверненні до виборців 11 листопада він знову називається майором.

Які погони у Семенченка нині, невідомо. Гадаю, не менше фельдмаршальських. Адже Семен Ігорович росте. Він — людина високих амбіцій й історичних масштабів. Саме з висоти цих амбіцій і масштабів він звертається до народу України та її керівництва зі словами "Отечество — в опасности!", які не лунали над нашою землею з часів Сталіна, і пропонує "выходить на связь" із ним і об'єднуватись. Фельдмаршалу, а не "простому комбату, не имеющему допусков", більше пасує стояти й біля джерел Української військової організації (УВО), покликаної об'єднати людей, які "зі зброєю в руках захищали, захищають і мають намір захищати Україну", про ідею якої Семенченко заявив 20 вересня 2014 року.

У депутатах йому нудно. Заступник голови комітету — не його масштаб. ­Семенченко рветься на фронт — там джерела його слави. Він хоче і, головне, відчуває в собі сили стояти на чолі творців перемоги. І зрештою, це бажання оформлюється в ідею Генерального штабу добровольчих батальйонів. У його голові вона народилася чи занесла стороння бацила, але найголосніше заговорив про нову структуру саме Семенченко.

Очолити Генштаб, який аналізуватиме ситуацію на фронті, відкриватиме на неї очі президенту й вироблятиме для Верховного стратегію війни — це, погодьтеся — рівень Кутузова.

Не знаю, чи встиг наш герой уявити себе в якихось донецьких Філях, схиленим над генерально-штабною картою в оточенні батальйонних командирів, бо вибухнув скандал. Ще один Генштаб — це підрив в умовах війни принципів єдиного командного центру.

Посипалися публічні спростування комбатів Міністерства внутрішніх справ і Національної гвардії про непричетність. Певною мірою отямився й Семенченко. Він став на всіх заставах божитися, що його Генштаб не має наміру підміняти Генштаб ЗСУ. Вони з хлопцями просто збиратимуть розвіддані про ситуацію на передовій, аби потім спільно, може, безпосередньо з президентом, розробляти операції та координувати дії.

Семен Семенченко — з людей неординарних. За ним цікаво спостерігати, як цікаво читати про Остапа Бендера. Бентежить те, що для своєї бурхливої діяльності він обрав театр реальних воєнних дій, де ллється реальна кров реальних людей. Та ще й поривається у головні дійові особи.

Про сумні, часом трагічні наслідки втручань Семенченка у фронтове буття говорять з часу Іловайської трагедії. Не переповідатиму висловлених на його адресу закидів і претензій. Згадаю лиш останній приклад.

В один день з амбітною заявою про створення паралельного Генштабу на адресу Семенченка пролунало серйозне звинувачення. Мовляв, народний депутат обнародував інформацію про відвід українських бійців із Дебальцевого, після чого сепаратисти одразу почали обстріли всіх можливих напрямків відходу, і це призвело до загибелі багатьох українців.

Чи є правда у звинуваченнях волонтерів і скільки її, судити не нам. Не викликає сумніву інше: екскурсійні поїздки на фронт слід категорично заборонити. Особливо людям, які відчувають у собі полководницький талант рівня нашого славного комбата.

Мій коментар:

Я також "повелася" на Семенченка і давала публікації з його оцінками та коментарями аж до серпня 2014 року. Я навіть не уявляла, що можна так масштабно брехати. Але коли сталася Іловайська трагедія, а комбат Семенченко у цей час відлежувався з пораненням у Києві в госпіталі, я запідозрила - щось не так. Якось дивовижно збіглося його поранення і бездарна операція під Іловайськом - він наче знав, що звідти треба тікати раніше, поки не потрапив у м'ясорубку. 

Тому до статті додаю цей фільм, у якому колишні бійці добровольчого батальйону Донбас та інші люди, що особисто знайомі із Семеном Семенченком, розповіли про реального героя. 

 

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Кращий коментар

Світодар Мирний's picture
0
No votes yet

Питання спільної координації добровольчих батальйонів піднімалося ще з літку минулого року. Особливо враховуючи зрадливих і неграмотних генералів. Створення штабу для координації добровольчих батальйонів підтримали керівники інших добровольчих батальйонів. Чи вони дурніші від Семенченка? Батальйон "Азов" зумів розвинути наступ під Мелітополем, коли Генеральний штаб не знав про це. Наскільки компетентний Семенченко - це питання. А наскільки компетентні у Генеральному штабі - це ще більше питання.

Comments

Доброслав Велесовий's picture
0
No votes yet

Це цікава тема. Я навіть подивився половину цього фільму. Але він мені нагадав найкращі приклади російських пропагандиських фільмів, де беруть одну особу і з усіх сторін її обливають брудом. Якби метою цього фільму було встановлення правди про особу Семенченка, то ми би почули в тому числі і думки самого Семенченка і його прихильників. А тут все в одну сторону. Прямо як на російських телеканалах.

ДЗен ДЗелень's picture
0
No votes yet

Кіно не дивився. Але згадаймо три правила ведення тотальної війни. Якою мовою розмовляє той, хто називає себе Семенченко?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Доброслав Велесовий's picture
0
No votes yet

А якою мовою розмовляє половина тих, хто віддав своє життя за Україну на фронті?

Звичайно набагато краще було би якби всі українці розмовляли українською. Але ділити по цій ознаці на "своїх" і на "ворогів" я би поки що не став.

Арій Хрестовий каже:
Кіно не дивився. Але згадаймо три правила ведення тотальної війни. Якою мовою розмовляє той, хто називає себе Семенченко?
Миро Продум's picture
0
No votes yet

Оце ж і проблема! Українці спілкуються мовою ворога. Через це у головах хаос, бо не зрозуміло, де друг, а де ворог.

Доброслав Велесовий каже:
А якою мовою розмовляє половина тих, хто віддав своє життя за Україну на фронті?
Звичайно набагато краще було би якби всі українці розмовляли українською. Але ділити по цій ознаці на "своїх" і на "ворогів" я би поки що не став.

Арій Хрестовий сказав:<blockquote class="bb-quote-body">Кіно не дивився. Але згадаймо три правила ведення тотальної війни. Якою мовою розмовляє той, хто називає себе Семенченко?</blockquote>

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Олена Каганець's picture
0
No votes yet

Семенченко якось побував на ефірі Громадського і мав би відповісти на ті питання, які виникли у контексті з його особою. Але він так осоромився! Він був агресивним і показав, що ці питання його чіпляють. А значить він відчуває провину. "Знає кіт, що м'ясо вкрав".

Світодар Мирний's picture
0
No votes yet

Питання спільної координації добровольчих батальйонів піднімалося ще з літку минулого року. Особливо враховуючи зрадливих і неграмотних генералів. Створення штабу для координації добровольчих батальйонів підтримали керівники інших добровольчих батальйонів. Чи вони дурніші від Семенченка? Батальйон "Азов" зумів розвинути наступ під Мелітополем, коли Генеральний штаб не знав про це. Наскільки компетентний Семенченко - це питання. А наскільки компетентні у Генеральному штабі - це ще більше питання.

Доктор Смалець's picture
0
No votes yet

Підтримую. Якщо існуюча структура (в даному випадку - генштаб) безнадійно прогнила, то глупо марнувати час на її модернізацію: цілком природнім і закономірним процесом є утворення нового штабу з поступовим (або швидким) перебиранням повноважень. А питання про те, хто на цьому етапі візьме на себе "фельдмаршальство" (Білецький, Семенченко чи ще хтось), на мій погляд, буде вирішуватись деінде і мабуть не голосуванням в інтернеті.